Податкові наслідки придбання примірника комп’ютерної програми Зараз важко уявити підприємство, яке б не використовувало у своїй господарській діяльності комп’ютерні програми. З огляду на це щодня відбуваються операції з їхнього придбання. Проведення зазначених операцій вимагає від осіб, відповідальних за обчислення розміру податкових зобов’язань підприємства, знання не лише норм податкового законодавства України, а й неабияких знань у сфері прав інтелектуальної власності. Адже залежно від предмета договору, за яким здійснюється операція з придбання комп’ютерної програми, податкове законодавство передбачає різні податкові наслідки для підприємства, що здійснює оплату вартості таких програм.
Передусім, слід визначитись з тим, чи вимагає користування примірником комп’ютерної програми (в сенсі його використання за прямим призначенням з метою отримання його корисних властивостей) наявності авторських прав у такого користувача.
Використання твору
Для цього звернімося до норм законодавства, що визначають зміст поняття «використання твору», яким відповідно до ст. 433 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон про авторське право), є комп’ютерна програма.
Перелік дій, які вважаються використанням твору, наведений у ст. 441 ЦКУ та ст. 15 Закону про авторське право. Отже, згідно із зазначеною нормою ЦКУ використанням твору визнається його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо; а також інші дії, встановлені законом. В нашому випадку це Закон про авторські права та, зокрема, його ст. 15, в якій наводиться невичерпний перелік дій, здійснення яких може бути заборонено автором (чи іншою особою, яка має авторське право), в рамках здійснення своїх повноважень щодо користуванням правом на дозвіл чи заборону використання твору. Всі дії з зазначеного переліку (в тій чи інший мірі) передбачені згаданою нормою ЦКУ.
Як може звернути увагу читач, наведений перелік не містить жодного визначення, яке б хоч якимось чином наближалось до змісту поняття «користування примірником твору з метою отримання його корисних властивостей».
З огляду на викладене є вагомі підстави стверджувати, що користування правомірно придбаним примірником твору з метою отримання його корисних властивостей не є використанням такого твору та не вимагає отримання авторських прав.
З цього приводу заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності (далі – ДДІВ) Володимир Дмитришин та помічник першого заступника директора Укрпатенту з питань експертизи Вероніка Березанська у своїй книзі «Інтелектуальна власність на програмне забезпечення в Україні» зазначають, що при комерційному введенні в обіг правомірно відтвореного примірника комп’ютерної програми фізична або юридична особа, яка правомірно володіє таким примірником, має право без письмового дозволу автора (чи іншої особи, яка володіє майновими авторськими правами) на користування такою комп’ютерною програмою за її прямим призначенням. При цьому застосування примірника комп’ютерної програми за її прямим призначенням з метою отримання її корисних властивостей не є використанням твору, а є користуванням (експлуатацією) примірником комп’ютерної програми.
Відтак, можна дійти висновку, що у випадку правомірної реалізації примірника комп’ютерної програми передачі авторських прав не відбувається, як це і передбачено положеннями законодавства про те, що авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного та відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права. Як наслідок, така операція має оподатковуватись в порядку, передбаченому для оподаткування звичайної товарної операції.
Підтвердження правомірності придбання програми
Таким чином, ми підійшли до питання стосовно способів підтвердження правомірності придбання примірника комп’ютерної програми з метою уникнення претензій щодо неправомірності користування таким примірником як з боку контролюючих органів, так і з боку автора (чи іншої особи, яка має авторське право).
З цією метою Верховний Суд України у своєму листі від 1 січня 2006 р. радить звертатись до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення (адреса в мережі Інтернет: http://www.sdip.gov.ua/t/docman/binary/depart_doc/reestr300807_.doc), створеного на виконання завдань, передбачених Концепцією легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2002 р. № 247-р.).
При цьому слід зазначити, що наявність згаданого Реєстру, як наголошують процитовані фахівці на сайті ДДІВ (адреса в мережі Інтернет: http://www.sdip.gov.ua/ukr/zvorotniy/zz1?id=4373), не позбавляє покупця комп’ютерної програми права отримати від продавця не тільки комерційні документи, які сторони оформлюють за угодами, що надають продавцю право на розповсюдження примірників комп’ютерних програм, а й документальне підтвердження ліцензійної чистоти програмного продукту, тобто авторські договори, ліцензійні угоди (договори, контракти) або інші правовстановлювальні документи, якими підтверджується наявність у продавця прав на розповсюдження комп’ютерних програм, і в яких зазначаються дозволені способи їх використання.
Судова практика
Відсутність необхідності отримання майнових авторських прав для користування (експлуатації) правомірно придбаним примірником комп’ютерної програми за її прямим призначенням з метою отримання її корисних властивостей підтверджується й судовою практикою.
Зокрема, Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) розглядав справу за позовом науково-виробничого підприємства (далі – НВП) до великої телекомунікаційної компанії (далі – ТК) про зобов’язання відповідача припинити використання твору та стягнення збитків, матеріальної і моральної шкоди. Суди всіх попередніх інстанцій у задоволені позову відмовили. ВГСУ залишив без задоволення касаційну скаргу НВП з огляду на наступне.
Судові інстанції встановили таке. ТК у складі серверів придбала відповідну кількість примірників комп’ютерної програми (користування якими було підставою для згаданого позову) у НВП, що є власником виключних майнових авторських прав на зазначену комп’ютерну програму. Ця комп’ютерна програма використовувалася ТК за її прямим призначенням у процесі функціонального використання серверів, тобто ТК була кінцевим споживачем цієї програми.
Зважаючи на це, ВГСУ виніс постанову № 20/724 від 18 липня 2006 р. (розміщена в Оглядовому листі ВГСУ від 22 січня 2007 р. № 01-8/25) про те, що господарські суди з огляду на установлений ними факт передачі відповідачеві кількості примірників спірної комп’ютерної програми відповідно до кількості поставлених серверів дійшли правильного висновку, що використання спірного об’єкта інтелектуальної власності в ході експлуатації серверів не є використанням твору в розумінні ст. 441 ЦКУ.
Підсумовуючи викладене, не можна не погодитись з тим, що правильне розуміння змісту операції, що відбувається (продаж фізичного об’єкта – примірника програми чи передача авторських прав на комп’ютерну програму), є дуже важливим як для авторів та інших суб’єктів ринку програмного забезпечення, так і для фіскальних органів з метою правильного визначення податкової бази і об’єкта оподаткування.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що з огляду на відсутність передачі авторських прав платіж, отриманий як оплата вартості примірника комп’ютерної програми, не може розглядатись як платіж «роялті». Викладена аргументація може знадобитися читачу і для відкидання міркувань податківців стосовно безоплатності надання послуг щодо передачі авторських прав у випадку поставки примірника комп’ютерної програми та/чи передачі продавцем від автора (чи іншої особи, яка має авторське право) дозволу на користування таким примірником, оскільки передачі авторських прав у випадках, що розглядались в цій статті, – фактично не відбувається.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|