Всі рубрики
Вибори: якими мають бути правила гри

В останній день вересня цього року відбудуться дострокові вибори депутатів до ВР. У результаті торішніх парламентських перегонів до парламенту було обрано партії та блоки, котрі мали виразно протилежні позиції, узгодження яких стало фактично неможливим. І хоча на сьогодні у суспільстві начебто лунають розмови про примирення, не треба бути глибоким аналітиком, щоб не бачити протилежного. Сьогочасне політичне життя в Україні свідчить: перманентна боротьба за повноваження в системі влади триває. Це відображено у процесі взаємин трьох ключових гравців на політичній арені: Президент – уряд – парламент. Предметом їхніх дискусій лишаються політична й економічна стратегія, взаємини владних інститутів, ступінь довіри до всіх гілок влади тощо. Політичну боротьбу загострює дуже суперечлива виборча система, щодо якої останнім часом зберігається тривала тенденція, яка полягає у щоразовій зміні законодавства про вибори перед черговими виборчими перегонами, до того ж «в останній момент». Нинішні вибори не стали винятком. Однак зараз у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування знаходиться на розгляді низка законопроектів «Про вибори народних депутатів», якими народні обранці пропонують змінити виборчу систему на краще у майбутньому. Так, проектами законів під реєстраційними номерами 3720, 3703, 3462, 3502, як повідомляє інформаційне управління ВР, «передбачається забезпечити дотримання європейських стандартів у виборчому законодавстві та закріпити право громадян України на представницьку демократію й ефективну роботу парламенту, а також запровадити зміни у виборчій системі, за якою обираються народні депутати. Зокрема, пропонується запровадити «відкриті списки», що дозволить виборцю персоніфікувати своє голосування за конкретних кандидатів, включених до виборчого списку партії (блоку); новий порядок формування виборчих списків партіями та блоками; підбиття підсумків персонального голосування у межах окремих територіальних виборчих округів; нові принципи визначення результатів виборів депутатів тощо. На думку авторів, прийняття цих законопроектів має забезпечити плюралізм електоральних поглядів виборця та захист його виборчого права, шляхом удосконалення та приведення до європейських та світових стандартів порядку формування Верховної Ради України». Звучить гарно. Однак саме це й змушує поставити собі запитання: а чи це не один із чергових засобів передвиборчої агітації на сьогоднішніх парламентських перегонах? Законодавство про вибори: варіанти від нардепів Законопроект № 3720, запропонований народними депутатами Олександром Морозом, Іваном Боким, Сергієм Матвієнковим, Михайлом Мельничуком та Ярославом Мендусем, є, як можна зрозуміти зі списку його авторів, намаганням (однак, мабуть, безрезультатним) зробити хоч щось для своєї партії на наступних парламентських виборах, адже СПУ за всіма прогнозами до парламенту наступного скликання не потрапить через неподолання прохідного бар’єру. Передусім, слід зазначити, що автори законопроекту пропонують внести зміни до законодавства до проведення дострокових виборів. Стосовно самих змін, то вони зводяться до запровадження тих-таки відкритих списків кандидатів. Зокрема, йдеться про те, щоб кандидати у народні депутати висувалися як і раніше лише партіями, що беруть участь у виборчій кампанії, причому їхні прізвища повинні затверджуватися з‘їздом в алфавітному порядку та нумеруватися, а виборець, одержуючи бюлетень, міг поставити в ньому не просто хрестик або галочку навпроти симпатичної йому партії чи блоку, але й порядковий номер кандидата, якому він віддає перевагу. Після визначення партій, які подолали бар‘єр, і кількості виборених ними мандатів, проводиться підрахунок голосів, поданих за конкретних кандидатів зі списків партій переможців. Окрім того, законопроект передбачає, що п‘ятірки лідерів політичних партій, включені до виборчого бюлетеню, у разі подолання партією виборчого бар‘єру автоматично отримують депутатські мандати. До речі, соціалісти обґрунтовують необхідність прийняття акта тим, що «чинний механізм формування партійних виборчих списків кандидатів у депутати і обрання депутатів за закритими виборчими списками має низку недоліків як внутрішньопартійного, так і загальносуспільного значення, обмежує права виборців і кандидатів обирати і бути обраними, нівелює змагальність між конкретними кандидатами одного списку та їх віддачу в передвиборчій агітації, ліквідовує персональну особисту і моральну відповідальність обраного депутата перед конкретними виборцями, а самих виборців позбавляє права віддати свій голос за конкретного кандидата у партійному списку». Однак, схоже, що раніше «персональна особиста та моральна відповідальність» їх не надто хвилювала. Натомість представник фракції БЮТ Володимир Куренной у своєму проекті Закону про вибори № 3703 чомусь перейнявся так званим малими партіями. Зокрема, він пропонує знизити тривідсотковий прохідний бар'єр, який діє ниніу виборчому законодавстві України, оскільки той «не дозволяє у повному обсязі відобразити повний спектр електоральних настроїв виборців». Автор законопроекту посилається на результати парламентських виборів 2006 р., які, на його думку, свідчать про те, що за підсумками цих виборів не були враховані голоси приблизно 25% виборців, які взяли участь у голосуванні і віддали свої голоси за політичні партії, що не подолали прохідний бар'єр. Ці голоси були пропорційно розділені між п'ятьма прохідними партіями, та стали так званим бонусом переможцям. Виходячи з того, що врахування волевиявлення виборців є головною цінністю демократичного суспільства, автор законопроекту пропонує внести зміни до Закону України «Про вибори народних депутатів України» та деяких інших законодавчих актів України і знизити прохідний бар'єр до одного відсотка. Видно, що автор законопроекту недостатньо проаналізував минулу виборчу кампанію, адже очевидно, що утворення коаліції навіть серед п’яти парламентських політичних сил було вельми складною справою та, врешті-решт, спричинило дострокові вибори. Зниження ж прохідного бар’єру до одного відсотка приведе до парламенту настільки різні за своїми політичними переконаннями сили, що про конструктивну роботу законодавчого органу знову доведеться забути. Депутати – член фракції соціалістів Сергій Кузьменко та регіонал Віктор Тихонов зареєстрували свій законопроект під номером 3462 «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо строків позачергових виборів), як видно з його назви, з метою унеможливити початок виборчої кампанії до прийняття рішення Конституційним Судом України щодо конституційності вимог Указу Президента України, яким призначено проведення позачергових виборів народних депутатів України. Однак з огляду на подальший розвиток подій про його актуальність на сьогодні говорити немає потреби. Оригінальним є останній у цій низці законопроект ще одного соціаліста Івана Бондарчука, який перейнявся психічним здоров’ям парламенту. Спираючись на свою багаторічну практику роботи у парламенті та на власні спостереження за неадекватною поведінкою окремих народних депутатів в стінах парламенту та за їх межами, він засумнівався у психічному здоров’ї деяких своїх колег. Відтак, у своєму проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо подання кандидатами у народні депутати України довідок про стан їх психічного здоров'я) він хоче передбачити, щоб окремі особи з наявними розладами психіки без відповідної перевірки не могли бути включені до виборчих списків партій (блоків). Законопроект передбачає доповнення переліку документів, на підставі яких ЦВК реєструє осіб, включених до виборчого списку партій (блоку), кандидатами у народні депутати, довідкою про стан їх психічного здоров'я, виданою у порядку, затвердженому Міністерством охорони здоров'я України. Виборчий закон «під себе» Ні для кого не секрет, що виборчий закон у будь-якій сучасній країні владна політична сила прагне підлаштувати під себе. Мета зрозуміла – використати його для продовження свого перебування при владі. Очевидним є те, що чинна виборча система не відповідає об'єктивній структурі суспільства ні в економічному, ні в політичному, ні в ідеологічному аспектах. Підґрунтям суперечностей у підході до виборчого процесу є занадто швидкий перехід до виборів за партійними списками, що призвело до диктатури нової партійної номенклатури в політичному житті. Оскільки партійні списки формують лідер і вузьке коло наближених до нього, то до ВР обираються партійно-номенклатурні депутати (частково мандати просто купуються в партії), а не народні. На думку фахівців, необхідні зміни у виборчій системі (англійська або «континентальна» системи), щоб депутати обиралися на партійній основі, але в територіальних округах. Інакше це призведе до загострення існуючих та, можливо, спричинить нові політичні конфлікти. Окрім того, слід повернути реальне право на висування кандидатів на позапартійній основі, тобто справді незалежних, а не розігрувати той фарс, свідками якого громадяни України є зараз. Тобто, за оцінками експертів, оптимальною моделлю виборчої системи може бути англійська, коли політичні партії змагаються в одномандатних (в умовах України їх 450) округах, коли виборець напряму обирає свого депутата. Може бути 150 округів, де обиратимуть шляхом конкуренції партій по три депутати. Можливі й інші варіанти, але головне, щоб виборець обирав конкретну людину, яка відповідала б перед виборцями, а не тільки перед лідером партії. Спробувавши проаналізувати всі згадані законопроекти, ми чогось схожого на цивілізовані світові моделі виборчої системи в ініціативах народних обранців не помітили…



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№9-14 | 24 вересня
Тема тижня:
Банкрутство
Тема тижня
  • Урахування процесуальних нюансів допоможе боржникам і кредиторам уникнути зайвих витрат.
  • Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________