Всі рубрики


ЧФРФ після 2017 р.: «бери шинель – пливи додому»

Нещодавно українсько-російські відносини у черговий раз було зіпсовано заявою старшого радника посольства Росії в Україні Володимира Лисенка, який 23 серпня 2007 р. у ході «круглого столу» на тему «Базування Чорноморського флоту в Криму: нові умови чи нові проблеми?» сказав, що Росія може розпочати перегляд Великого договору між Україною та Російською Федерацією від 1997 р., який закріплює український статус півострова Крим, якщо влада України продовжуватиме чинити тиск на Чорноморський флот РФ, що базується на півострові. Пан Лисенко підкреслив, що Росія зробила жест доброї волі, погодившись на проведення інвентаризації об’єктів ЧФРФ в Криму, чого добивався офіційний Київ, проте в Москві не терпітимуть подальшого тиску. Зокрема, Росія вважає неприпустимими заяви українських політиків про те, що ціна оренди бази ЧФРФ в Севастополі буде збільшена, якщо в процесі інвентаризації Україна виявить у росіян невраховані об’єкти і майно. Відповіддю на такі заяви стала термінова нота українського МЗС до зовнішньополітичного відомства Росії, з проханням надати офіційне підтвердження висловлюванням російського дипломата (Лисенка), які можуть трактуватися як спроба зазіхання на незалежність і територіальну цілісність України. Флот у Криму – один з виборчих козирів Якщо провести навіть поверховий моніторинг преси у період передвиборчої кампанії, то легко можна побачити, як «підскакують» вгору стовпчики діаграм чи крутішають криві, «відповідальні» за такі «гарячі» та «хлібні» для політиків теми, як двомовність, вступ до НАТО, ЄС/ЄЕП тощо. Однією із таких тем є й питання, яке стосується базування ЧФРФ у Криму та всі пов’язані з ним аспекти. Цілком імовірно, що російські політики і дипломати навмисне загострюють дискусію довкола проблеми базування ЧФРФ у Криму напередодні дострокових виборів до парламенту в Україні, намагаючись «вибити» в української сторони обіцянки не переглядати умови його базування в обмін на добросусідські відносини. Незважаючи на «виборчий» статус цієї теми, проблема, звичайно, існує. І як би деякі російські та й українські політики не намагалися звести її до суто економічного аспекту – просто оренда та й усе – очевидно, що це не так. Навпаки, базування ЧФРФ саме у Севастополі має політичне підґрунтя. Адже, за твердженнями багатьох експертів, факт базування ЧФРФ у Севастополі сам по собі вже дестабілізує. Зокрема, завдяки цьому на півострові підтримуються проросійські настрої тощо. Так, український політолог Володимир Горбач, експерт Інституту євроатлантичного співробітництва, вважає, що Україна повинна будь-що добитися виведення російського флоту з Севастополя до 2017 р., інакше Київ ризикує виявитися втягнутим у новий виток протистояння між Росією і Заходом, в який зараз вступає Росія. Крім того, на думку Горбача, Росія, яка нічого не робить для підготовки до виведення свого флоту з Криму, вже створила умови для виникнення «гарячої точки» в Севастополі. Схожої позиції дотримується і кандидат у народні депутати від блоку «НУ-НС» Наталія Прокопович. На її думку, необхідно обговорювати питання про те, як створити умови, щоб на території України не було ніяких іноземних військ. Вона пропонує розробити поетапний план виведення ЧФРФ з Криму. За її словами, якщо цей план запроваджуватиметься поетапно, то поступово вивільнятимуться будівлі, земельні ділянки і Україна крок за кроком зможе передавати їх в оренду або під забудову і, таким чином, зможе забезпечити життєдіяльність і самого Севастополя, і прилеглих міст. Дещо про геополітичні інтереси На думку міжнародних експертів, упевненість російської сторони, яку вона демонструє на різного роду переговорах, щодо продовження терміну перебування російського ЧФРФ в Криму, також ґрунтується на тому, що офіційна Москва насправді розглядає флот не як військову силу, а як чинник впливу. Свідченням цього є те, що Росія не надає належної уваги облаштуванню резервної бази для свого флоту після 2017 р. Наприклад, обсяг робіт, які на сьогодні нібито ведуться у Новоросійську, значно перебільшений. Отже, те, що присутність ЧФРФ у Криму спрямована, передусім, на розширення зони контролю в регіоні, де Росія має геополітичні інтереси, не є відкриттям. Стосовно безпосередніх завдань російського флоту, то основні з них, як відзначали українські військові експерти, – обмеження турецьких намірів домінувати в Чорноморській морській акваторії та контроль над діями НАТО в цьому регіоні. Флот продовжує лишатися дуже ефективним механізмом утримання України в єдиному оборонному просторі СНД, – небезпідставно вважають фахівці й окремі державні відомства. Використовуючи базу ЧФРФ як плацдарм, Росія намагається не втратити свою присутність і в Середземноморському регіоні. Про це свідчить хоча б те, що останнім часом почастішали заяви командувача ВМС РФ адмірала Владимира Масоріна (остання була на початку серпня 2007 р.) про необхідність відновлення постійної присутності РФ у Середземномор’ї. Як відомо, ще радянські військові кораблі базувалися у сирійському порту Тартус, і Росія дотепер підтримує там технічну базу, яка обслуговує російські судна, що курсують у регіоні. Так, Росія розширює свою військову присутність у Сирії, створюючи сучасний військово-морський порт у Тартусі і поставляючи до Сирії передові ракетні технології. Історія повернення Росії в Тартус, другий найважливіший порт Сирії після Латакії, почалася два роки тому. Це єдиний зарубіжний військово-морський пост Москви, розташований за межами колишнього Радянського Союзу. У червні 2006 р. російські ЗМІ повідомили, що Москва почала роботи з поглиблення дна в Тартусі з можливою перспективою його перетворення з пункту матеріально-технічного забезпечення у повномасштабну станцію для ЧФРФ, який частково може бути передислокований з українського порту Севастополь. Проте Тартус – це не просто нова база для флоту, він відкриває шлях для поширення російського впливу у всьому Середземноморському регіоні і, відповідно, для гри військовими м’язами перед очима Ізраїлю і Заходу. При цьому експерти заявляють, що РФ може скористатися сирійським портом для переведення сюди частини ЧФРФ, якщо не вдасться домовитись з Україною про продовження його базування в Криму після 2017 р. Але на думку незалежного військового аналітика Олександра Голдса, з військового погляду доцільності у такому кроці немає. Ймовірно, російська сторона хоче скористатися цим для прикриття своїх справжніх цілей – розширення військової присутності у Середземномор’ї. Україна виконуватиме угоди будь-що Після відповідної ноти МЗС України Посольство РФ дезавуювало наведенні заяви Володимира Лисенка і переклало провину за неправильне трактування слів свого дипломата на українських журналістів. МЗС Росії закликало українських дипломатів утримуватися від дій, заснованих на неперевірених фактах. Зокрема, 24 серпня ц.р. в МЗС Росії відбулася бесіда з радником-посланником Посольства України в Росії Леонідом Осаволюком, під час якої «увага українського дипломата була звернута на некоректний демарш МЗС України від 23 серпня 2007 р. у зв’язку з нібито зробленими висловлюваннями старшого радника Посольства Росії в Україні Володимира Лисенка з проблематики російсько-українських відносин і перебування ЧФРФ на території України». «З урахуванням того, що виступ російського дипломата на «круглому столі», що відбувся в Києві, був спотворений низкою ЗМІ, в МЗС Росії відзначили неприпустимість офіційних демаршів, які засновані на неперевірених фактах». Таким чином, дипломатичний скандал було залагоджено. В свою чергу міністр закордонних справ України Арсеній Яценюк заявляє, що Україна не переглядатиме умови оренди українських баз ЧФРФ. Він наголосив, що умови перебування ЧФРФ в Україні не будуть переглянуті, оскільки всі позиції щодо орендної плати вже підписано, і Україна не вимагатиме дострокового виведення флоту, оскільки є європейською країною і дотримуватиметься термінів, зазначених у двосторонніх договорах. Однак за час виборчої кампанії в Україні, ймовірно, ще не раз зачіпатимуть цю та інші «виборчі» проблеми. Проте ключове питання стосується майбутнього і полягає у тому, чи буде продовжено договір про базування ЧФРФ у Севастополі після 2017 р. А це навряд чи, як би не старалася Росія та не намагалася використовувати ситуації з різними – президентськими і парламентськими, достроковими і черговими – виборами в Україні. Адже Росія сама собі скорочує терміни тимчасового перебування в Україні. Стосовно базових угод з ЧФРФ від 1997 р. з боку російської сторони спостерігаються систематичні невиконання та порушення, зокрема, в частині незаконного захоплення об’єктів НГЗ безпеки мореплавства (маяки, гідрографічні містечка), в питаннях орендних відносин (на суборенді ЧФРФ відверто заробляє гроші). В порушення базових угод російська сторона дозволяє діяльність на території України прокурорських, судових, слідчих та інших компетентних органів РФ, систематично порушує екологічне законодавство України. Про які рівноправні відносини можна говорити, якщо одна зі сторін 10 років просто не дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань?!
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________