Правові підстави виселення з жилого приміщення

На жаль, звичним атрибутом великих і малих міст України стали люди, які сплять на вулиці, в під’їздах будинків, на горищах, у підвалах. Однією з причин цього стало виселення із займаного жилого приміщення без надання іншого. Проблема бездомності існувала здавна. І не обминає вона навіть розвинуті країни з високим рівнем соціальної захищеності громадян. Проблема має комплексний характер і набуває нових форм одночасно зі зміною життєвих стандартів. Залежно від стану економіки та спрямування соціальної політики, зокрема житлової, кількість бездомних може зростати чи зменшуватися. Свою роль відіграла й недосконалість чинного житлового законодавства. Види виселення Виселення являє собою не що інше, як примусове вилучення жилої площі і розглядається як крайній захід, що підлягає застосуванню тільки у випадках і в порядку, що прямо передбачені законом. Для захисту житлових прав, а також з метою запобігання виселенню з жилого приміщення без надання іншого житла, що, в свою чергу, породжує бездомність, особа має знати випадки, за яких таке виселення не допускається. Житлове законодавство встановлює три види виселення: 1) з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення; 2) з наданням іншого жилого приміщення; 3) без надання жилого приміщення. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу УРСР (далі – Кодекс) виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132² цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки. Надання іншого благоустроєного приміщення Розглянемо випадки, коли виселення допускається з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. Стаття 110 Кодексу встановлює, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий. Також із наданням іншого благоустроєного жилого приміщення виселяються офіцери, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби ЗСУ і прирівняні до них особи, звільнені з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також особи, які проживають разом з ними. У тому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв’язок із ЗСУ. Крім того, у разі ліквідації дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі повинні звільнити надане їм жиле приміщення, а у випадку відмови – підлягають виселенню з наданням їм іншого благоустроєного жилого приміщення. Закон може передбачати й інші випадки виселення з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. Якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, виселюваним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої ради, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, – цією організацією. У разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв’язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду. Слід наголосити, що при знесенні жилих будинків, що належать громадянам на праві приватної власності, особи, які проживають у цих будинках за договором найму, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення. Виселення з будинку, що загрожує обвалом, пов’язане з необхідністю вжиття невідкладних заходів з відселенням з метою безпеки громадян, які проживають у таких приміщеннях. Висновок про технічний стан жилого будинку залежно від відомчої приналежності складається спеціально створеною виконавчим комітетом ради, у віданні якої знаходиться жилий будинок, комісією з числа відповідних спеціалістів. Висновок комісії про загрозу обвалом жилого будинку затверджується виконавчим комітетом ради незалежно від того, в чиїй приналежності знаходиться будинок одночасно з наданням особам, які підлягають виселенню, іншого благоустроєного жилого приміщення. Інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією – виконавчим комітетом місцевої ради. Виселення з жилого будинку, що підлягає переобладнанню у нежилий. Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради (ст.ст. 7, 8 Кодексу). Правовою підставою для розірвання договору найму і виселення наймача із зайнятого ним приміщення є зміна цільового використання будинку, який у зв’язку з переведенням в нежилий виключається зі складу житлового фонду. Склад осіб, які мають право на забезпечення житлом і порядок такого забезпечення визначається як і при виселенні у зв’язку зі знесенням будинку. Виселення із жилих приміщень у військових містечках. Підставою для розірвання договору найму і виселення із жилих приміщень у військових містечках є факт припинення військової служби у зв’язку зі звільненням у відставку або в запас і втрати внаслідок цього зв’язків із ЗСУ. Надане при виселенні інше благоустроєне жиле приміщення не обов’язково має знаходитись в місці розташування військового містечка. Надання іншого жилого приміщення З наданням іншого жилого приміщення може бути виселено: 1) працівників, які припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями, які надали жиле приміщення, у зв’язку зі звільненням за власним бажанням без поважних причин або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину; 2) громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, стосовно яких позбавлені батьківських прав; 3) батьків-вихователів, усунених від подальшого виховання дітей. Слід наголосити, що виселення з наданням іншого жилого приміщення може відбуватися тільки в судовому порядку. Виселення без надання жилого приміщення Виселення без надання жилого приміщення може бути засобом цивільно-правової відповідальності за порушення договору, закону, суб’єктивних прав інших осіб. Таке виселення може настати у разі: 1) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає; 2) використання житла наймачем або особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням; 3) систематичного порушення наймачем або особами, за дії яких він відповідає, прав та інтересів сусідів; 4) незаконного зайняття жилого приміщення; 5) визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер. Виселення з гуртожитку Слід відмітити, що існують певні особливості при виселенні із службового житла та гуртожитків. Чинне законодавство передбачає виселення з службових жилих приміщень з наданням іншого жилого приміщення або без надання такого. Так, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (ст. 124 Кодексу). Стаття 125 Кодексу визначає категорії осіб, яких не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення, а саме: 1) інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті; 2) учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; 3) сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби; 4) сім’ї військовослужбовців; 5) інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів МВС СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків; 6) осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; 7) осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; 8) осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; 9) пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; 10) членів сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; 11) інвалідів праці І і ІІ груп, інвалідів І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб; 12) одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними. Стосовно виселення з гуртожитку зазначаємо, що як і виселення із службового житла, воно може провадитися з наданням іншого жилого приміщення або без надання такого. Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Осіб із гуртожитку виселяють також у разі знесення чи переобладнання будинку у нежилий, а також якщо будинок загрожує обвалом. При цьому особам, які підлягають виселенню, надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення. Громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.