Проблеми судової практики з питань переважного права купівлі акцій ЗАТ

Цей склад (випадок) права переважної купівлі майна викликає у правозастосовчій практиці особливий інтерес, тому що конструкція переважного права використовується при створенні та функціонуванні корпоративних юридичних осіб з метою контролю за складом учасників та виключення небажаних осіб. Загалом переважне право купівлі акцій, як і будь-яке переважне право, є видом правового привілею, зміст якого полягає в забезпеченні визначеному колу осіб пільги (привілею) на придбання певного майна. Порушення права переважної купівлі акцій дозволяє носію переважного права застосовувати способи захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК України. У зв’язку з цим у доктрині і правозастосовчій практиці актуальним є питання припустимості захисту такого права шляхом пред’явлення вимоги про переведення на привілейовану особу прав покупця, в результаті чого умови договору купівлі-продажу зберігають свою чинність, але змінюється суб’єктний склад договору. В цьому випадку правовий наслідок порушення цього права полягатиме в можливості зміни осіб у зобов’язанні на підставі рішення суду. Серед актуальних проблем цього виду переважного права слід виділити три питання, пов’язані із (1) необхідністю закріплення/незакріплення такого права і порядку його реалізації в установчих документах АТ; (2) припустимістю поширення такого переважного права на відносини звернення стягнення на акції, інші способи їх відчуження; (3) застосуванням за аналогією закону способів захисту порушеного переважного права купівлі акцій. У судовій практиці актуальним є питання стосовно того, чи є обов’язковим закріплення в установчих документах ЗАТ переважного права акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (ч. 3 ст. 81 ГК України), а також чи повинен визначатися установчими документами порядок реалізації цього права? Частина 3 ст. 81 ГК України встановлює, що акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, які продають інші акціонери товариства. Законодавець закріплює переважне право на придбання акцій у нормі прямої дії, яка підлягає виконанню незалежно від наявності в статуті акціонерного товариства положень про таке переважне право і порядок його здійснення. Закон (зокрема, ст.ст. 57, 82 ГК України) не відносить такого роду відомості до положень, які мають обов’язково міститися в установчих документах. При цьому за рішенням установників (загальних зборів) такі положення можуть бути включені до статуту акціонерного товариства. Отже, норму ч. 3 ст. 81 ГК України слід тлумачити як таку, що не вимагає обов’язкового закріплення в установчих документах ЗАТ переважного права акціонерів на придбання акцій; виникнення і здійснення такого переважного права не залежить від того, чи передбачено таке право статутом (установчими документами) ЗАТ. У зв’язку з цим статут, який не містить вказаних положень, не може бути визнаний недійсним із цих підстав. У судовій практиці неоднозначно вирішуються питання щодо припустимості поширення переважного права на придбання акцій ЗАТ, встановлене ч. 3 ст. 81 ГК України, на відносини відчуження акцій у порядку звернення стягнення, реалізації заставлених акцій, за договором дарування або іншим способом. ГК України обмежує сферу застосування такого переважного права випадками купівлі-продажу акцій. На ці відносини поширюється норма ст. 655 ЦК України про поняття договору купівлі-продажу, що передбачає передачу майна (товару) продавцем у власність покупцеві за певну грошову суму. Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Відносини з відчуження акцій у порядку звернення стягнення, реалізації заставлених акцій передбачають примусовий перехід (позбавлення) права власності до набувача-кредитора в рахунок задоволення боргової вимоги до боржника. Наведене свідчить, що такі випадки відчуження акцій за своєю сутністю не повною мірою підпадають під поняття договорів купівлі-продажу, що виключає виникнення переважного права акціонерів на відчужувані таким способом акції. Отже, в силу особливостей правової природи таке переважне право не повинно поширюватися на випадки купівлі-продажу відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України, а також на випадки безоплатної передачі акцій у власність або у володіння. Неоднозначна правозастосовча практика формується щодо питання, чи є належним способом захисту переважного права акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що їх продають інші акціонери, звернення до господарського суду з позовом на підставі ч. 4 ст. 362 ЦК України про переведення на них прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу акцій цього товариства? Будь-яке право переважної купівлі майна надає носію такого юридичного привілею право купити відчужуване майно (зокрема, акції) переважно перед іншими особами, які не мають такого привілею. Частина 4 ст. 362 ЦК України встановлює виключний спосіб захисту переважного права у вигляді переведення прав і обов’язків покупця на потерпілого співвласника як носія переважного права. Порушене переважне право, передбачене ч. 3 ст. 81 ГК України, норма якої прямо не встановлює способів захисту порушеного переважного права купівлі акцій, може бути захищене способами захисту, встановленими договором або законом відповідно до ст. 16 ЦК України. Частина 2 ст. 16 ЦК України прямо не передбачає переведення прав і обов’язків покупця як способу захисту цивільних прав та інтересів особи. При цьому згідно з цією нормою суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Закон встановлює такий спосіб захисту виключно для відносин спільної власності, які відсутні при здійсненні переважного права купівлі акцій ЗАТ (акціонер є одноосібним власником належної йому акції). Тому, за аналогією закону, ч. 4 ст. 362 ЦК України не може бути застосована до відносин з переважного права купівлі акцій ЗАТ відповідно до ч. 3 ст. 81 ГК України. Отже, захист переважного права, встановленого ч. 3 ст. 81 ГК України, може здійснюватися способами захисту, передбаченими ч. 2 ст. 16 ЦК, за винятком переведення прав та обов’язків покупця відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК, позаяк останній [як спосіб захисту] поширюється на відносини спільної власності і може застосовуватися до інших випадків переважного права лише на підставі прямої вказівки Закону.