Всі рубрики


Якість законів важливіша за їхню кількість

Сергій ДЕМЧЕНКО: “Суддя повинен мати можливість діяти відповідно до обставин конкретної справи, в іншому випадку є загроза неможливості забезпечення судового захисту прав взагалі. Прямі заборони застосування судом тих чи інших заходів також можуть бути використані у схемах захоплення підприємств” 17-19 жовтня 2007 р. у м. Алушта (с. Партеніт) відбувся науково-практичний семінар “Проблеми застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин” (детальніше про семінар див. на стор. 14-15). Зрозуміло, що подібний захід не міг бути проведений без участі cуддів господарських судів, когорту яких очолив голова ВГСУ Сергій Демченко. Журналісту “ПТ” вдалося обговорити з очільником ВГСУ найбільш актуальні проблеми корпоративного права. – Пане Сергію! На вашу думку, чи вирішить існуючі проблеми законопроект “Про акціонерні товариства”? – Законодавство, що регулює правовий статус господарських товариств, порядок їхнього створення та управління ними, взаємини між учасниками (акціонерами) господарських товариств на сьогодні не відповідає потребам суспільства. Як свідчить практика, зокрема судова, чимало питань корпоративного управління лишаться неврегульованими. Звичайно, це впливає на ефективність судового захисту прав учасників господарських товариств та самих товариств. Тому я думаю, що робота з розробки та прийняття Закону України “Про акціонерні товариства” є необхідною та своєчасною. Але проблеми виникають не тільки у спорах щодо акціонерних товариств. Доповнення потребує і законодавство стосовно інших господарських товариств. – Чи доцільно приймати закони щодо кожного виду господарського товариства? – Не думаю, що в цьому є потреба. В законодавстві слід розмежувати господарські товариства на публічні компанії (акціонерні товариства), приватні товариства, що передбачають об’єднання лише капіталу їхніх засновників (товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю) та товариства, що є об’єднаннями не тільки капіталу, але і особистої участі засновників (повні і командитні товариства). Відповідно, особливості цих груп товариств повинні знайти своє відображання і у правових нормах. Для господарюючих суб’єктів та інших учасників корпоративних відносин важливим є встановлення чітких та зрозумілих правил, керуючись якими можна було б урегулювати інтереси господарських товариств та їхніх учасників, забезпечити, з одного боку, стабільність у корпоративних відносинах, а з іншого – забезпечити механізми доступу ефективних власників до засобів виробництва через корпоративний контроль над господарськими товариствами та надання додаткових способів залучення інвестицій у виробництво. Для судової системи, що покликана забезпечувати захист та відновлення порушених прав, необхідне чітке визначення у законодавстві способів захисту та відновлення корпоративних прав, наслідків порушення тих чи інших норм корпоративного законодавства. Саме на це мають спрямовуватися зусилля законодавця. Якість законів важливіша за їхню кількість. – У рекомендаціях науково-практичного семінару наголошується, що доцільно було б збільшити кількість суддів господарських судів України. Що ви можете сказати з цього приводу? – В умовах надмірної завантаженості судді неможливо забезпечити належне правосуддя. Справи з корпоративних спорів дуже рідко бувають типовими. Кожна має певні особливості. Аби розібратись у корпоративному спорі, необхідні знання не лише норм законів, але і численних підзаконних нормативних актів, розуміння сутності та змісту корпоративних правовідносин, особливостей обігу цінних паперів, функціонування депозитарної системи та обліку прав власності на документарні цінні папери тощо. А з огляду на прогалини чинного корпоративного законодавства суддя повинен також ретельно відслідковувати судову практику вирішення корпоративних спорів. Зменшуючи кількість суддів, ми збільшуємо і без того величезне навантаження на суддівський корпус. Це неминуче призведе до погіршення якості судочинства, чого допустити не можна. Господарські суди вже відчули істотне збільшення корпоративних спорів, але це ще не межа. За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в Україні зареєстровано і випустили акції близько 25 000 акціонерних товариств. Якщо до цього додати інші види господарських товариств, то вимальовується значний обсяг роботи для господарських судів. Тому необхідність збільшення кількості суддів господарських судів і створення спеціалізованих колегій не викликає сумнівів. – Як ви ставитесь до ініціативи уряду, котрий 12 жовтня ц.р. вніс до парламенту законопроект, в якому пропонується заборонити судам виносити ухвали щодо забезпечення позову з окремих питань? – У цьому законопроекті пропонується заборонити судам виносити ухвали щодо забезпечення позову з таких питань: 1) встановлення заборони стосовно проведення загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства та прийняття ними рішень; надання реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстру власників іменних цінних паперів або інформації про акціонерів для проведення загальних зборів акціонерів; участі акціонера (учасника) у загальних зборах акціонерів (учасників) господарського товариства; 2) визначення правомочності загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства; 3) зобов’язання акціонера (учасника) брати участь у загальних зборах акціонерів (учасників) господарського товариства; 4) встановлення заборони органам державної влади та/або органам місцевого самоврядування щодо здійснення покладених на них згідно із законодавством повноважень; 5) зобов’язання органу державної влади та/або органів місцевого самоврядування щодо здійснення покладених на них згідно із законодавством повноважень. Однак вказаний законопроект – це не перша спроба врегулювати у Господарському процесуальному кодексі України особливості забезпечення позову в корпоративних спорах. Так, 19 лютого 2007 р. до Верховної Ради України було ще внесено законопроект № 3192 про внесення змін до ГК України щодо процедури вирішення корпоративних спорів. Вносились й інші законопроекти стосовно вжиття господарськими судами заходів забезпечення позову. Вжиття судами, особливо загальними, заходів забезпечення позову дійсно викликало і викликає чимало нарікань. І в деяких випадках з ними можна погодитись. Але слід розуміти також особливості процесуального законодавства, яке визначає форму судочинства (процес розгляду і вирішення спорів). Конструювання такої форми є вельми непростою, можна сказати, тонкою справою. Процесуальна форма повинна втілювати у собі гарантії реалізації процесуальних та матеріальних прав усіх учасників судового процесу. І надмірна зарегульованість судового процесу є не менш небезпечною, ніж недостатня чіткість визначення процесуальних дій та підстав їхнього вчинення. Суддя повинен мати можливість діяти відповідно до обставин конкретної справи, в іншому випадку є загроза неможливості забезпечення судового захисту прав взагалі. Прямі заборони застосування судом тих чи інших заходів також можуть бути використані у схемах захоплення підприємств. Я переконаний, що будь-які законопроекти, спрямовані на регулювання порядку судового розгляду і вирішення спорів, повинні до моменту внесення їх у Верховну Раду України обов’язково погоджуватись з вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України. Саме судді, котрі щоденно застосовують процесуальні норми, а тому мають найбільший досвід у цьому, мають першими висловитись з приводу будь-яких ініціатив щодо зміни процесуального законодавства. Думаю, що ефективною протидією зловживанню забезпеченням позову може стати норма про відшкодування відповідачу шкоди, завданої вжиттям забезпечення позову, зокрема, за рахунок внесеної позивачем застави. Розмову вів Дмитро ШЕВЧЕНКО
“Правовий тиждень”
Довідка “ПТ”
Сергій Демченко Народився 21 лютого 1943 р. Працював заступником голови Вищого арбітражного суду УРСР, заступником голови Вищого арбітражного суду України. У ВГСУ обіймав посаду заступника голови Судової палати з розгляду справ у спорах між суб’єктами господарювання, а згодом і очолив її. У січні 2006 р. указом Президента України був призначений першим заступником голови ВГСУ. 5 грудня 2006 р. призначений головою ВГСУ. Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________