Де взяти «безкоштовного» адвоката? Серед низки прав та собод людини і громадянина, що закріплені Конституцією, в Основному Законі містяться також норми про так звану “правову допомогу”. Стаття 59 Конституції визначає, що “кожен має права на правову допомогу”, більше того, “у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно”.
Допомога “не хоче” бути безоплатною
На сьогодні “випадки”, про які йдеться в ст. 59 Конституції, згадуються лише в ст. 47 КПК України. Так, відповідно до цієї статті особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у разі, якщо його участь є обов’язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника, а також коли бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може цього зробити.
Отже, теза перша: в наш час безоплатна правова допомога надається лише у кримінальних справах. Також у ст. 47 йдеться про механізм залучення захисника. Зокрема, особа, яка продить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об’єднання. Вимога такої особи чи суду є обовязковою для керівника адвокатського об’єднання. З цього випливає (теза друга), що безоплатну правову допомогу в кримінальних справах в наш час можуть надавати тільки адвокати і лише ті, що беруть участь в адвокатському об’єднанні.
Окрім цього, чинне законодавство не містить норм щодо безоплатної правової допомоги. Тобто безоплатна правова допомога, попри значну кількість осіб, які потребують правової допомоги і є малозабезпеченими, скажімо, в адміністративних, цивільних справах або справах про адміністративні правопорушення законом не передбачена. Але й це ще не все. Навіть передбачене законом представництво в кримінальних справах на сьогодні містить низку проблем. Так, оплата праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821) здійснюється за рахунок державного бюджету в розмірі 15 грн за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то оплата його праці провадиться пропорційно до витраченого часу, виходячи з цього розміру оплати. За такої оплати кваліфікованої праці адвокати, як правило, не зацікавлені брати участь у справах за призначенням.
Абсолютно нелогічною також є законодавча норма ст. 47 КПК України щодо призначення адвоката через адвокатське об’єднання, яка на практиці показала свою неефективність. Так, утворення адвокатських об’єднань згідно з Законом “Про адвокатуру” є правом адвокатів, а не їхнім обов’язком. Тому переважна більшість адвокатів здійснюють індивідуальну діяльність, тобто до складу адвокатських об’єднань не входять. Дані реєстру адвокатських об’єднань свідчать, що такі об’єднання утворені не в усіх областях України, що робить неможливим участь адвоката за призначенням в ряді адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, у законодавстві відсудні будь-які механізми примусу щодо адвоката, котрий відмовляється надавати безоплатну правову допомогу.
На шляху до безкоштовної адвокатури
Парламентська Асамблея Ради Європи неодноразово закликала органи влади України поліпшити доступ до правосуддя шляхом запровадження системи безоплатної правової допомоги згідно зі стандартами Ради Європи та практикою Європейського Суду з прав людини.
Торік Президент України своїм Указом “Про Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні” затвердив порядок створення системи безоплатної правової допомоги в Україні. У Концепції підкреслювалося, що “на даний час не сформовано єдиної державної політики у сфері забезпечення фізичних осіб безоплатною правовою допомогою” та наголошувалося, що метою Концепції є створення засад для впровадження державної системи доступної та якісної правової допомоги, яка б відповідала потребам суспільства. Тягар її виконання упав на плечі Мінюсту. І, врешті-решт, через рік Міністерство розробило законопроект і розмістило його на своєму Інтернет-сайті для загального ознайомлення.
Що в законопроекті
Проектом Закону пропонується визначити зміст права на правову допомогу, порядок його реалізації, підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги. Також законопроект закріплює державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, повноваження органів виконавчої влади у зазначеній сфері, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб з питань надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з проектом весь спектр так званої державної допомоги розділений на первинну і вторинну.
Передбачається, що первинна правова допомога – це надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, складання заяв, скарг інших документів правового характеру тощо. Така допомога має надаватися кожній особі, що її потребує, – громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, зокрема біженцям, які перебувають під юрисдикцією України. Первинна правова допомога надаватиметься органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами публічного права, утвореними органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, фізичними особами та юридичними особами приватного права. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з проектом Закону матимуть громадяни України, іноземці, особи без громадянства, зокрема біженці, які перебувають під юрисдикцією України.
Надання вторинної безоплатної правової допомоги за змістом проекту Закону – це складання процесуальних документів, захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами. Така допомога передбачається для вразливих категорій осіб, перелік яких визначено цим же проектом Закону. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, а також ст. 44 КПК України та ст.ст. 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги визначено адвокатів та фахівців у галузі права. Допускати до цієї професійної діяльності будуть органи юстиції і лише тих адвокатів чи фахівців у галузі права, котрі пройдуть відповідний конкурсний відбір. Ці ж органи укладатимуть з відібраними за конкурсом особами договір на надання ними безоплатної правової допомоги певному громадянину.
Координацію та загальне управління в сфері надання безоплатної правової допомоги здійснюватиме Міністерство юстиції України. Воно ж розроблятиме вимоги до професійного рівня адвокатів і фахівців у галузі права, котрі залучатимуться до надання безоплатної правової допомоги, проводитиме тендери із закупівлі правових послуг зазначених осіб, розроблятиме практичні рекомендації з її надання.
Що далі
Важко очікувати від адвокатів та юристів шквал радості щодо участі в такому проекті. Якщо зберігатиметься ставка в 15 грн/день, то скоріше за все кваліфікованим спеціалістам із заробітками $500/година вигідніше буде мати в штаті студентів останніх курсів юридичних ВНЗ, а не гаяти час на безоплатну допомогу.
Крім того, проект Закон не передбачає добровільну участь адвокатів та юристів при наданні безоплатної правової допомоги, що, з одного боку, порушує їхнє право на добровільний вибір місця праці, а з іншого, – змушує працювати за державними тарифами. Деякі юристи вже встигли оголосити про повернення радянських порядків, коли кожен професійний крок адвоката контролювався і керувався державою.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|