Всі рубрики


Контроль за сплатою внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ встановлює розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (далі – внески), контроль за сплатою якого відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-III здійснюють органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання (далі – Фонду). Суб’єкти здійснення контролю Правління Фонду відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-ІV (далі – Закон № 2240) здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; виконавча дирекція – контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів аналізованого виду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Наглядова рада під час здійснення контролю за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів Фондом має право порушувати питання про відповідальність посадових осіб органів управління Фонду, з вини яких допущено порушення прав застрахованих осіб, а в разі необхідності – вживати заходів для проведення аудиторської перевірки використання страхових коштів та окремих напрямів роботи Фонду, правління та виконавчої дирекції Фонду. Повноваження та законодавча база Повноваження Фонду на проведення документальних перевірок регулюється двома Інструкціями, затвердженими постановами правління Фонду: Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду від 26 червня 2001 р. № 16 (далі – Інструкція № 16); Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 вересня 2001 р. № 38 (далі – Інструкція № 38). Зміст норм цих документів останнім часом значно змінено. Зокрема, ними визначено, що ревізії та перевірки проводяться на підставі розпорядчих документів органів Фонду. За наслідками камеральних перевірок може складатися довідка, в якій фіксуються виявлені недоліки і порушення. До речі ревізії страхувальників з чисельністю працюючих 300 чоловік i більше проводяться щорічно, а з меншою чисельністю працівників – не рідше одного разу на 3 роки (раніше – не рідше одного разу на 2 роки). Термін проведення планової ревізії (перевірки) не повинен перевищувати 20 робочих днів, суб’єктів малого підприємництва – 10 робочих днів, а позапланової ревізії (перевірки) – 10 робочих днів, суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів. Продовження термінів проведення планової ревізії (перевірки) можливо на термін не більше 10 робочих днів, суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, а позапланової ревізії (перевірки) – на термін не більше 5 робочих днів, суб’єктів малого підприємництва – 2 робочих днів (раніше тривалість проведення ревізії не могла перевищувати 30 календарних днів). Зміни у правовому регулюванні З-поміж останніх позитивних змін відповідного законодавства доречною видається та, яка стосується документів, що підлягають ревізії (перевірці). Тепер такими є документи за поточний і попередній роки, а у разі виявлення порушень або зловживань – за більш ранні періоди, незалежно від того, чи був цей період раніше перевірено (раніше – з дня закінчення перевіреного періоду). Аналізуючи зміни у правовому регулюванні контролю за сплатою внесків у розрізі фінансової безпеки держави, слід також позитивно оцінити збільшенння кількості обставин, за яких можуть проводитися позапланові ревізії. Так, відтепер позапланова ревізія може також проводитися, якщо: страхувальник звернувся за довідкою щодо відсутності у нього заборгованості по грошових коштах Фонду, а керівником органу Фонду ухвалюється рішення про недостатність камеральної перевірки для її видачі; отримана заява від страхувальника на отримання грошових коштів для відшкодування витрат з бюджету Фонду, а камеральною перевіркою виявлені факти, які можуть свідчити про порушення порядку витрачання грошових коштів Фонду; надійшло доручення щодо проведення ревізій від органів прокуратури, МВС, СБУ з питань, віднесених до компетенції Фонду. Певних змін зазнав і порядок оформлення результатів ревізії або перевірки та їх оскарження. Так, в акті ревізії (перевірки) слід обов’язково зазначити, за який період проведено ревізію (перевірку), які виявлено порушення в нарахуванні і сплаті страхових внесків та пені, обчисленні і виплаті допомоги, у здійсненні інших виплат за рахунок коштів Фонду; відобразити суми додатково нарахованих страхових внесків і пені, суми витрат, які не приймаються до заліку в рахунок страхових внесків чи належать до виплати застрахованим особам додатково; при викладі фактів порушень в акті ревізії зазначити нормативні документи, вимоги яких порушено; порушення, виявлені у масовому порядку, відобразити у довідках, що додаються до акта ревізії, а в акті привести узагальненi дані та зміст цих порушень з посиланням на додатки та копії документів, які підтверджують виявлене порушення (наприклад, копії наказів, заяв працівників, протоколів засідань комісії із соціального страхування, відомостей, за якими працівники отримують додаткові блага в грошовому чи натуральному вигляді, графіків роботи тощо) – такі довідки підписуються перевіряючими та завідувачем фінансового відділу (головним бухгалтером) підприємства. Нового змісту набула і норма про рішення щодо застосування Фондом фінансових та штрафних санкцій – таке рішення, в якому вказуються суми фінансових санкцій, Фонд приймає за матеріалами акта ревізії протягом 20 календарних днів. Інструкція № 38 доповнена нормами щодо оскарження результатів ревізії (перевірки), відповідно до яких: якщо страхувальник протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення органу Фонду, не оскаржив його, розгляд скарги органом Фонду не здійснюється; у разі коли орган Фонду надсилає рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу Фонду вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього; Фонд може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги понад строки, але не більше 60 календарних днів; остаточне рішення виконавчої дирекції Фонду за заявою страхувальника не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку, про що письмово повідомляє орган Фонду. Негативні аспекти Водночас, хочемо зазначити деякі чинники, які певним чином перешкоджають ефективно здійснювати контроль за сплатою внесків. Серед них складна нормативно-правова база, в якій окремі норми є недостатньо узгоджені, інколи суперечливі, неконкретні і незрозумілі, чимало з них мають неоднозначне тлумачення при застосуванні. Потрібно викорінити практику внесення невиправдано частих змін до законів; відмовитися від практики внесення суттєвих змін у правила оподаткування не спеціальними законами у сфері оподаткування (як це передбачено ЗУ “Про систему оподаткування”), а бюджетними; позбутися від традиції ігнорувати вимоги цього ж Закону щодо необхідності вносити зміни правил оподаткування за 6 місяців до початку бюджетного року. З причини особливої значимості для фінансової діяльності законів про оподаткування їх процедура введення та запровадження окремих норм повинна бути чітко визначеною, а факти їх поспішного введення в дію та практика “post factum” не повинні мати місце. А тому доречно підтримати думку фахівців про введення в дію законів про оподаткування через певний період після ухвалення (принаймні через рік, а то і через два роки після ухвалення, щоб за цей час можна було б розробити нормативні акти, усунути недоречності в самому законі, засвоїти його як податківцям, так і бухгалтерам) та законодавчо заборонити уповноваженим органам змінювати протягом бюджетного періоду об’єкт оподаткування. Позаяк однією з причин правопорушень при сплаті зборів до соціальних фондів є їхні великі розміри, потребує вивчення досвід цього питання в інших державах (у Франції відрахування до соціальних фондів складають 13,6%, Німеччині – 6,8%, Данії – 2%, США – 15%, а в Україні – 37,5%). А тому доречно при прийнятті Податкового кодексу наблизити механізм справляння аналізованих внесків до вимог законодавства ЄС, привести його у відповідність з вимогами СОТ. Нагальною вбачається потреба запозичення досвіду інших країн з метою вдосконалення механізму обліку сплати внесків до соціальних фондів та контролю за їхньою сплатою. Маємо надію, що вирішення зазначених та інших проблем найближчим часом позитивно вплине на вдосконалення контролю за сплатою внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та на боротьбу з правопорушеннями у зазначеній сфері.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________