Всі рубрики

 

  

 

ОСГ: благо чи біда?

Термін «особисте селянське господарство» останнім часом міцно укріпився в щоденній професійній мові рієлторів, юристів та операторів ринку землі. Більше того, селяни – власники земельних часток (паїв) або земельних ділянок, виділених під ведення товарного сільськогосподарського виробництва, мріють про те, аби їхня земельна ділянка була відведена саме під таке цільове призначення, а не можливе товарне сільськогосподарське виробництво. Водночас, покупці земельних ділянок для власних потреб (насамперед, під житлову забудову) досить часто бояться купувати такі землі, мовляв, на них неможливо буде звести житловий будинок, та й купити ділянку з таким цільовим призначенням не завжди просто, адже на деякі види земель, виділених під особисте селянське господарство (далі – ОСГ), ще дотепер діє заборона на відчуження та зміну цільового призначення. Про курку і яйце Оскільки йтиметься про ОСГ як про цільове призначення земельної ділянки, що знаходиться у власності чи користуванні громадян, то доцільно визначити, що ж було первинним: ОСГ як вид господарської діяльності чи земельна ділянка, виділена під ОСГ для цього виду діяльності. Загалом ця суперечка дещо схожа на суперечку про те, що ж було первинним: курка чи яйце. Відповідно до Закону «Про особисте селянське господарство» (далі – Закон) ОСГ – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, зокрема, у сфері сільського зеленого туризму. Стосовно земельних ділянок для ведення ОСГ ст. 33 ЗК України визначає, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Водночас, за загальним правилом іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства лише на умовах оренди. Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Щоправда, у разі якщо розмір земельної частки (паю), що отримав у власність член ОСГ, більше ніж 2,0 га, розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений. Громадяни України, котрі реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Йдеться про те, що до набуття чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 р. у редакції ЗК України від 13 березня 1992 р. такі господарства мали назву «особисті підсобні господарства». Водночас, Держкомзем у своєму листі від 5 квітня 2002 р. висловив офіційну позицію щодо тотожності термінів «особисте підсобне господарство» та «особисте селянське господарство». Згідно з земельним законодавством, яке діяло до 1 січня 2002 р. (до набуття чинності ЗК України), передбачалася можливість отримання громадянами земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства розміром, як правило, до 0,6 га. На сьогодні цей розмір збільшений до 2 га, а в деяких випадках, як наголошувалося, обмежений лише розміром земельних часток паїв. ОСГ і мораторій Більшість українських селян у процесі розпаювання землі отримали земельні паї, які при виділенні їх у натурі на місцевості (відповідно до Закону «Про порядок виділення (в натурі) на місцевості земельних часток (паїв)») «трансформувалися» в одне з двох можливих (на вибір селянина) варіантів: товарне сільськогосподарське виробництво або особисте селянське господарство. На момент розпаювання більшість із власників не знали, що робити із такими землями, а тому ідеальним варіантом було оформлення землі для товарного сільгоспвиробництва з наступною передачею землі в оренду КСП. Тоді власники ще не могли передбачити, що за кілька років цільове призначення земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва стане перешкодою до її продажу. До початку минулого року мати на руках державний акт про право власності на земельну ділянку з вказаним цільовим призначенням означало бути власником повноцінного об’єкта права приватної власності, який перебуває у вільному цивільно-правовому обороті. Проте після набрання чинності з 13 січня 2007 р. Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів)» зміст мораторію дещо розширився. Так, мораторій забороняє відчуження таких земель сільськогосподарського призначення, як: 1) земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», які перебувають у власності громадян та юридичних осіб; 2) земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», які виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); 3) земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Редакція цього пункту викладена таким чином, що, на відміну від попередньої його редакції, з січня 2007 р. мораторій поширюється на відчуження не всіх земельних ділянок, наданих громадянам для ведення особистого селянського господарства, а лише тих із них, які набуті ними у власність саме шляхом виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Це означає, що передбачена цим пунктом заборона на відчуження земель не поширюється на земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», якщо такі земельні ділянки перейшли у власність громадян України внаслідок надання їх за рішенням відповідних органів влади, придбані у власність на підставі цивільно-правових угод (купівля-продаж, міна, дарування тощо). Однак це стосується лише відчуження, а чинний мораторій поширюється також і на зміну цільового призначення. Говорячи про заборону зміни цільового призначення земельних ділянок для ведення ОСГ, дія мораторію стосується тих ділянок, які виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Тобто заборона зміни цільового призначення не поширюється на земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», якщо такі земельні ділянки перейшли у власність громадян України внаслідок надання їх за рішенням відповідних органів влади, придбані у власність на підставі цивільно-правових правочинів (купівля-продаж, міна, дарування тощо). Юридичні особи і ОСГ Вказаний Закон чітко встановлює, що суб’єктами ведення особистого селянського господарства є фізичні особи. Відповідно до нього юридичні особи не можуть вести особисте селянське господарство, однак, щодо володіння землею із цільовим призначенням під ведення ОСГ прямі обмеження відсутні. Чи може, скажімо, юридична особа користуватися земельною ділянкою, призначеною для ведення ОСГ, наприклад, шляхом здачі її в оренду фізичній особі? Як аргумент в юридичній літературі наводяться такі доводи: у процесі виділення в натурі земельних часток (паїв) селяни могли отримати землю, призначену для ведення особистого селянського господарства, і для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Селяни, котрі отримали державні акти про право власності на земельні ділянки, в графі «цільове призначення» яких зазначено «товарне сільськогосподарське виробництво», займатися товарним сільськогосподарським виробництвом не можуть, оскільки є фізичними особами. Для того щоб зайнятися такою діяльністю, селянин має створити фермерське господарство або будь-який інший суб’єкт господарювання. Особисто використовувати таку земельну ділянку селянин не може. При цьому селяни лишаються власниками цих земельних ділянок. Фактично на момент отримання фізичною особою державного акта про право власності на сільськогосподарську земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або фермерського господарства, вона не наділена спеціальною правосуб’єктністю, яке надає їй право використовувати дану земельні ділянку за цільовим призначенням. Отже, за аналогією, чи може юридична особа бути власником землі, призначенної для ведення особистого селянського господарства? Якщо врахувати, що від фізичної особи не вимагається наявності певної спеціальної правоздатності для набуття у власність земельної ділянки, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, то спеціальна правоздатність не повинна вимагатися і від юридичних осіб для набуття ними права власності на земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства. Чи можна будувати на землі, відведеній під ОСГ? Пряма заборона на здійснення житлового будівництва для власних потреб на земельній ділянці, відведеній для особистого селянського господарства, в українському законодавстві відсутня. Більше того, ст. 6 Закону передбачено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі, споруди тощо. Отже, фактично законодавець визначив, що житловий будинок входить до майна ОСГ. У переважній більшості українських ОСГ присадибні ділянки і земельні ділянки для ведення ОСГ не розділені, а тому законодавець де-юре погодив можливість зведення житлового будівництва для власних потреб на земельній ділянці для ведення ОСГ. Водночас, якщо земельна ділянка, виділена під ОСГ, перейшла у власність громадян України внаслідок надання її за рішенням відповідних органів влади, або придбана у власність на підставі цивільно-правових правочинів (купівля-продаж, міна, дарування тощо), то відповідно до постанови Кабміну «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» вони мають право ініціювати зміну цільового призначення своєї земельної ділянки.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-24 | 04 грудня
Тема тижня:
Надрокористування
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

     

______________________________