Всі рубрики
Зелена книга як панацея від конституційної кризи

30 жовтня 2007 р. в Укрінформі відбувся «круглий стіл» на тему «Яка реформа потрібна українській Конституції?». Організатором заходу виступила Школа політичної аналітики при НаУКМА. Під час засідання відбулася презентація «Зеленої книги української конституційної реформи» – документа, який має на меті ініціювати дискусію із науковцями, експертами, громадськістю щодо необхідності, напрямів та способів подальшого реформування української конституції. У розвинених європейських країнах підготовка «зелених книг» (Green Papers) щодо різних проблем державної політики – ефективний спосіб передбачення можливої реакції суспільства на майбутні політичні рішення і завчасного їх коригування. Адже виправляти помилки завжди важче і дорожче. Презентація «Зеленої книги» відбулася в межах реалізації проекту «Коаліція НУО за ефективну конституційну реформу в Україні», який здійснюється Школою політичної аналітики при НаУКМА у партнерстві з Комітетом виборців України та Українським незалежним центром політичних досліджень. Активну участь у здійсненні проекту брав Центр політико-правових реформ. Цей проект було започатковано у лютому 2007 р. і ним передбачалося створення коаліції громадських організацій, яка має здійснювати аналіз стану реалізації конституційної реформи в Україні та шляхи її оптимізації, ініціювання громадського обговорення законопроектів щодо внесення змін до Конституції України задля досягнення оптимальної моделі організації державної влади та місцевого самоврядування. Актуальність проекту Як свідчить досвід реформування української Конституції, завдяки саме такому шляху вдалося б уникнути багатьох вад нинішнього Основного Закону, які проявилися після набуття чинності внесеними до нього у грудні 2004 р. змінами. Адже прийняття змін до Конституції України в грудні 2004 р. проходило у вкрай напруженій політичній обстановці. Основні політичні сили досягли досить хиткого консенсусу щодо основних положень оновленої Конституції за рахунок якості та узгодженості окремих її положень. Від часу набрання чинності конституційними нововведеннями минуло трохи більше року, а суспільство вже встигло на собі відчути окремі прогалини нової Конституції. Латентний конфлікт між гілками влади, який було закладено авторами нововведень в Конституцію, на сьогодні призводить до так званих «компетенційних» суперечок між Президентом, урядом і парламентом. На думку експертів, основною причиною, яка стала на заваді комплексного оновлення змін до Конституції із урахуванням демократичного досвіду незалежної України, була відсутність справжнього громадського та експертного обговорення законопроекту про внесення змін до Конституції та поспішність, з якою вже в сам проект вносилися правки перед голосуванням. Тому одним із виходів з цієї ситуації може стати аналіз положень існуючих законопроектів про внесення змін до Конституції, які мають на меті завершити процес реформування Основного Закону, організації і проведення широкого громадського та експертного обговорення процесу внесення подальших змін до Конституції України з метою завершення конституційної реформи, створення дієвого механізму взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування і громадянського суспільства. Це дозволить створити додаткові підстави для виключення можливостей впливу номенклатурних інтересів при внесенні змін до Конституції. Вади українського конституціоналізму Слід констатувати, що впродовж дії Конституції України владою не були належним чином сприйняті принципи правової держави, як-от: верховенство права, законність, пріоритет прав людини, поділ влади тощо. З огляду на це у «Загальних засадах» Конституції експерти, які працювали над «Зеленою книгою», виділили такі проблемні аспекти:
  1. розмитість принципу верховенства права внаслідок поєднання його з принципом пріоритету Конституції та прямої дії її норм;
  2. проблемність закріплення принципу народовладдя;
  3. недостатність розвитку інститутів громадянського суспільства;
  4. перманентне порушення принципу поділу влади між її гілками, невирішеність питання щодо статусу державних органів, які не належать до жодної з гілок влади. Так у ст. 6 Конституції закріплений принцип поділу влади, причому в частині другій вказується, що органи законодавчої, виконавчої і судової гілок влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Межі компетенції гілок влади повинні встановлюватися Конституцією, а обов’язок усіх державних органів та органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, встановлюється принципом законності у ст. 19. При цьому Конституція України жодним чином не торкається питання щодо органів державної влади, які не належать до однієї з трьох гілок влади;
  5. відсутність чітко встановленої системи ієрархії норм (Конституція не містить загального положення стосовно співвідношення між законами, що приймаються Парламентом, повноваженнями Президента видавати укази та розпорядження, які є обов’язковими для виконання на території України, та повноваженнями Кабінету Міністрів України – у зв’язку з цим виникають запитання, які можуть призводити до інституційних спорів);
  6. недоліки конституційного регулювання правового статусу землі; неповне встановлення державних символів (державного гербу та державного гімну). Нечітке встановлення державних символік на конституційному рівні може спричинити штучне підняття певними політичними силами у передвиборчий період цих питань (наприклад, питання мови) та подальшу їх зміну;
  7. відсутність уніфікації конституційних термінів (часто породжує зайві конституційні спори щодо тлумачення конституційних положень та привносить складнощі у галузеве законодавство – так, у тексті Основного Закону України використовуються різні назви державних органів: органи державної влади, державні органи, органи держави, органи влади тощо).
Шляхи розв’язання конституційної кризи Необхідною умовою для подолання конституційної кризи є, по-перше, забезпечення дії Конституції України на засадах верховенства права та неможливість маніпулятивного використання окремих норм при застосуванні конституційних положень. По-друге, нагальним кроком є легітимація тексту Конституції України. Для цього оновлення Конституції України має відбуватися на засадах верховенства права, з широким залученням при розробці нової Конституції (змін до Конституції) громадянського суспільства, зокрема, експертного середовища. З урахуванням цих засад проведення конституційної реформи, можна виділити можливі варіанти зміни Конституції України. 1. Визнання Конституційним Судом України Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. повністю неконституційним з підстав порушення конституційної процедури його розгляду та ухвалення. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІУ частково набрав чинності з 1 січня 2006 р. та остаточно – 25 травня цього ж року без належної правової оцінки дотримання встановленої Конституцією України процедури його розгляду, ухвалення та набрання чинності. При цьому більшість фахівців дійшли висновку щодо порушення конституційної процедури розгляду та ухвалення зазначеного Закону. Єдиному державному органу, який уповноважений офіційно вирішити спірне питання щодо дотримання конституційної процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами України, – Конституційному Суду України не було надано такої можливості. Так, блокування роботи Конституційного Суду України протягом майже дев’яти місяців (кінець 2005 р. – 2006 р.) безпосередньо пов’язано з порушеннями конституційної процедури внесення змін до Конституції України. Одночасно з розблокуванням діяльності КСУ 4 серпня 2006 р. ВР України були внесені зміни до Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Конституційний Суд України», які мали за мету унеможливити розгляд вже діючим Конституційним Судом України питання неконституційності Закону-2222 у майбутньому. Для цього підпункт 1 пункту 3 цього Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», який стосується юрисдикції КСУ щодо питань про відповідність Конституції України, було доповнено словами «крім законів України про внесення змін до Конституції України, які набули чинності», чим зроблено, на наш погляд, невдалу спробу вилучити з-під юрисдикції КСУ розгляд питань про відповідність Конституції України чинних законів України про внесення змін до Конституції України. Питання конституційності такого обмеження повноважень КСУ на сьогодні розглядається самим Конституційним Судом. 2. Внесення змін до Конституції України у порядку, який визначений Розділом ХІІІ Конституції України. Конституція передбачає порядок внесення змін до всіх розділів Конституції України. Шляхом внесення комплексних змін до Конституції України фактично можна отримати нову редакцію Конституції України. З точки зору законодавства тут не виникає процедурних проблем, оскільки Конституція доволі чітко регламентує ці питання, а також вже є практика реалізації цих конституційних положень. 3. Ухвалення нової редакції Конституції України. Враховуючи загальну втрату поваги до чинного Основного Закону держави, привабливим виглядає варіант прийняття нової Конституції України. Принаймні є сподівання, що нова Конституція спонукає владу розпочати новий етап українського конституціоналізму із забезпечення дії нової Конституції України на засадах верховенства права. Автори «Зеленої книги» вбачають три можливі легітимні варіанти ухвалення Основного Закону: 1) внесення змін до розділу ХІІІ Конституції України з метою передбачення порядку прийняття нової Конституції України органом установчої влади; 2) ухвалення цілісного тексту Конституції України у новій редакції на всеукраїнському референдумі за ініціативою влади та 3) ухвалення цілісного тексту Конституції України у новій редакції на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№5-8 | 24 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Уряд поновив роботу антирейдерських аграрних штабів.
  • Поради від Мін’юсту бізнесу.
  • За тиждень стягнуто 20,8 млн грн. заборгованості по зарплаті.
  • Перша церемонія реєстрації шлюбу у будівлі Мін’юсту.
Придбати PDF-версію

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________