Всі рубрики


Особливості звільнення голови ВСУ з поста судового адміністратора

Поданий свого часу до ВР України групою народних депутатів законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо порядку звільнення голови ВСУ з адміністративної посади не настільки однозначний в оцінках. Вивчення і аналіз проекту дозволяють досить чітко вирізнити його несучу конструкцію, замковим каменем якої є зробити голову ВСУ заручником політичних сил у державі. Сучасний порядок звільнення Доречно нагадати, що ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Специфіка цієї судової інституції полягає в тому, що вона повинна забезпечувати верховенство права та Конституції України у правотворчій діяльності, абстрагуючись від усього політичного. Звідси передбачено особливий порядок формування персонального складу ВСУ. Так, для досягнення справедливих результатів процедури обрання, звільнення та призначення керівного складу цього престижного судового органу діє Пленум, який колегіально обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування голову, а також здійснює призначення та звільнення суддів з інших адміністративних посад у ВСУ в порядку, встановленому законом. Проте, якщо уважно проаналізувати хід судово-правової реформи в Україні в цілому і прийнятих законів, які забезпечують організацію діяльності ВСУ, то очевидним є те, що законодавець випустив з поля зору порядок звільнення з адміністративної посади його голови за неналежну організацію роботи довіреного судового органу та вчинення ним дисциплінарних проступків, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя. Щоб усунути цю правову прогалину, народні депутати подали на розгляд парламенту проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо порядку звільнення голови ВСУ з посади судового адміністратора. У цьому контексті слід зазначити, що нині відсторонити голову ВСУ з посади на законодавчому рівні можна лише шляхом позбавлення його суддівських повноважень. Однак у житті може скластися ситуація, коли ступень вини голови для звільнення його з посади судді буде недостатнім, зате буде досить підстав для позбавлення його адміністративного управління. Щоправда, нині діє Регламент Пленуму ВСУ, положення якого передбачають двоетапне вирішення цієї проблеми. Перший етап – голова може добровільно скласти з себе функції керівника шляхом подачі особистої заяви до Пленуму ВСУ. Другий етап – до Пленуму ВСУ може звернутися з клопотанням про звільнення голови з посади більшість суддів від загального складу Пленуму. Задля справедливості слід відзначити, що на сьогодні здійснити подібну процедуру можливо тільки теоретично, судова практика подібних випадків дострокового позбавлення голови своїх повноважень не знає. Отже, неналежне виконання головою ВСУ своїх управлінських функцій, недотримання ним професійної етики, крім осуду з боку суддівської спільноти, зазначені порушення не можуть мати жодних наслідків. Законопроект заполітизований За таких умов запропонований розробниками проект мав би високий загальний потенціал в аспекті забезпечення більш відповідального ставлення голови ВСУ до своїх обов’язків за умови його повного юридичного забарвлення та дотримання вимог законодавчої техніки. Однак головну причину появи цього законодавчого документа, на наш погляд, можна вбачати в політичному протистоянні та в прагненні окремих політичних гравців закріпити через зміну керівництва органу найвищої судової інстанції новий розклад сил у судовій системі на свою користь. Такий висновок ґрунтується на подачі до парламенту згаданого законопроекту зразу ж після того, як ВСУ разом з Радою суддів України дали негативну правову оцінку прийнятих парламентом у першому читанні проектів законів «Про судоустрій України» і «Про статус суддів», якими були запроваджені помилкові підходи до визначення напрямів подальшого розвитку судово-правової реформи. Коли вищий орган суддівського самоврядування та голова ВСУ всупереч постанові ВР України «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад», за вимогами якої голів судів загальної юрисдикції та їх заступників повинна була призначати ВРЮ, з власної ініціативи перебрали на себе функції цього державного інституту. Така позиція найвищого судового органу викликала, мабуть, негативну реакцію у багатьох парламентаріїв. Вони не могли змиритися з тим, що представники судової влади, через яку парламент реалізує свою волю, взяли під сумнів надійність прийнятих ними юридичних актів. Загальновідомо, що останнім часом низка політичних угрупувань схильні обирати суддів або голів судів лише з тих, які поділяють їхні політичні погляди, і переобирати суддів та голів судів, чиї рішення суперечать позиції партії. У цьому – ідеологічне значення документа. Водночас, не можна стверджувати, що цей проект має лише політичне забарвлення. Слід звернути увагу і на його технічно-правові характеристики. Неузгодженість із законодавством Спочатку спробуємо зробити наголос на тому, що проект має переважно фрагментарний характер, а самі заходи щодо реформування системи притягнення голови ВСУ до дисциплінарної відповідальності за неналежне ним адміністрування реалізуються без урахування позиції чинного законодавства та чітко визначеної стратегії суддівського корпусу в цьому напрямі. До цієї проблеми додається ще ціла низка дискусійних питань, які можна побачити в запропонованому порядку звільнення голови найвищого судового органу країни. Зокрема, в зазначеному проекті Закону наголошується: «Голова ВСУ може бути достроково звільнений з посади Пленумом ВСУ шляхом таємного голосування. Пропозицію про дострокове звільнення з посади голови ВСУ на розгляд Пленуму вносить ВРЮ. Пленум ВСУ зобов’язаний розглянути пропозицію ВРЮ про дострокове звільнення з посади голови ВСУ протягом десяти днів з дня надходження такої пропозиції. Голова ВСУ вважається звільненим, якщо за таке рішення подано більшість голосів від загального складу Пленуму». Сьогодні ж питання про дострокове звільнення голови ВСУ з адміністративної посади розглядається Пленумом за заявою самого фігуранта або за поданням не менше ніж половини суддів від загального складу Пленуму за їх підписами. Для перевірки причин звільнення та їх обґрунтованості Пленум створює спеціальну комісію. Голова вважається звільненим з адміністративної посади, якщо за це подано дві третини голосів суддів від загального складу Пленуму. Отже, вища судова ланка в особі її голови будується виключно на підставі принципу незалежності від інших гілок влади та підпорядкування лише закону. Намагаючись запровадити в життя своє бачення переобрання, автори проекту свідомо чи ні намагалися своїми законодавчими пропозиціями звузити компетенцію такого конституційного органу як ВСУ. Це пов’язано з тим, що у разі прийняття такого Закону судді, які входять до складу Пленуму ВСУ, позбавлялися б права самостійно ініціювати питання про звільнення голови з посади, оскільки такі повноваження передавалися виключно ВРЮ. Позиція авторів проекту, очевидно, полягала в тому, що наділив ВРЮ, яка лише відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу, невластивими їй функціями втручатися в організаційну діяльність судових органів, дати можливість народним депутатам вплинути на тодішні судові процеси, які були пов’язані з вирішенням передвиборчих спорів, та репрезентувати суди як інструмент для досягнення конкретних політичних цілей. Загалом така модель передбачала унікальну ситуацію для осіб з відповідними політичними поглядами шляхом конституційних обмежень практично звести нанівець усі гарантії самостійності судової влади. Ще більше можливостей для порушення Конституції створювало запропоноване проектом доповнення ст. 37 ЗУ «Про Вищу раду юстиції» частиною третьою: «За наслідком розгляду питання про дисциплінарну відповідальність голови ВСУ Вища рада юстиції може звернутися до Пленуму ВСУ з пропозицією про його дострокове звільнення із займаної посади». Важко сказати, чим керувалися автори проекту, знаючи напевне, що частина п’ята ст. 20 ЗУ «Про судоустрій України» передбачає ініціювання ВРЮ звільнення суддів з адміністративних посад у будь-яких судах, окрім ВСУ. Такий підхід не обґрунтований і з огляду на ст. 131 Конституції України, яка не передбачає таких повноважень для зазначеної державної інституції. А частину третю ст. 37 у редакції проекту сформульовано таким чином, що ВРЮ може вносити пропозиції про дострокового звільнення з посади лише голови ВСУ, тоді як за межею її компетенції залишилося право приймати рішення щодо невідповідності займаній посаді пересічного судді ВСУ та судді вищого спеціалізованого суду, і направляти це рішення до органу, який призначив чи обрав цього суддю. На нашу думку, це сталося внаслідок недотримання розробниками елементарних правил законодавчої техніки при підготовці проекту. Які висновки? Немає сумніву в тому, що цей законопроект створює додаткові передумови для втручання і соціальної залежності голови найвищого суду від виконавчої та законодавчої влади, представники яких входять до складу ВРЮ. Якщо за чинним законодавством голову ВСУ можна було притягнути до дисциплінарної відповідальності лише за порушення ним присяги, то за поданим проектом ВРЮ може вносити на розгляд Пленуму відповідні пропозиції щодо дострокового звільнення його з адміністративної посади. Така процедура суперечила діяльності цього державного органу і могла призвести до нелегітимності його рішення. Автори проекту навіть не зважили на ту обставину, що в тексті присяги йдеться виключно про невиконання суддею своїх професійних обов’язків при здійсненні правосуддя, а не про неналежну організацію роботи суду. Особливість правового становища голови місцевого чи апеляційного суду полягає в тому, що він одночасно виступає в двох аспектах: як суддя, котрий здійснює правосуддя, і як адміністратор. Такі вимоги висуваються і голові ВСУ, оскільки він може виконувати не лише управлінські функції, а й судові. Це, передусім, пов’язано з наданням йому права головувати в судових засіданнях колегії суддів ВСУ при розгляді будь-якої справи. Отже, Вища рада юстиції може прийняти рішення про невідповідність голови лише посаді судді та направити це рішення до органу, який його обрав. Про незадовільне здійснення головою ВСУ адміністративного управління в Законі не йдеться. А тому, готуючи відповідний законопроект, його автори повинні були б чітко розділити ці повноваження. Зауважимо, що для того щоб звільнити суддю з посади за порушення ним присяги, слід відповідній кваліфікаційній комісії суддів або одному із членів ВРЮ попередньо перевірити звернення: Комітету ВР України, депутатів, Уповноваженого ВР України з прав людини, інших посадових осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадян, якщо в них містяться відомості про наявність підстав для звільнення судді за порушення присяги, і за наслідками перевірки внести до Вищої ради юстиції пропозиції про вирішення питання щодо звільнення судді. За таких умов суддя, обраний безстроково, звільняється з посади за поданням ВРЮ шляхом винесення ВР України відповідної постанови. Наявність цього правового документа автоматично звільняє суддю з адміністративної посади. Такий шлях відсторонення голови від своїх адміністративних функцій є складним і затягнутим у часі. Значно демократичним і випробуваним практикою є порядок, виписаний у Регламенті Пленуму ВСУ. Він, як відомо, передбачає дострокове звільнення свого керівника із посади або не обрання його на наступний термін за умови, якщо той не справляється зі своїми обов’язками судового адміністратора, більшістю суддів Пленуму ВСУ. Проте ця процедура буде піддаватися сумніву допоки вона лишається врегульованою внутрішньовідомчим актом, а не законом. Підсумовуючи, хотілося б висловити зауваження, що поспішне прийняття такого недосконалого проекту може спровокувати часту зміну керівництва найвищого судового органу, що негативно позначиться на роботів всієї судової влади в Україні. Звичайно, при такій лавині змін до чинного законодавства, яку ми маємо на сьогодні, важко досягти нових демократичних стандартів у галузі системи правосуддя. Однак у законотворчій роботі у цьому напрямі ми повинні відмовлятися від власних політичних амбіцій, а віддзеркалювати в законодавчих актах єдине бачення могутньої судової системи.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________