Судова реформа як найперша із необхідних Більш як 300 делегатів, обраних на конференціях суддів загальних, господарських та адміністративних і військових судів, а також на зборах суддів Верховного Суду України та Конституційного Суду України, продовжили свою роботу, розпочату в день відкриття суддівського форуму 26 червня поточного року. Цього разу судді зібралися на другу частину позачергового VIII з’їзду суддів України 7 грудня ц.р. в «Українському домі».
Нагадаємо, що вдатися до такого надзвичайного й екстреного заходу, як позачерговий форум суддів України, суддівський корпус спонукали процеси, що супроводжувалися системним і відвертим втручанням у здійснення правосуддя, цинічним тиском на суддів, спробами свідомої та цілеспрямованої руйнації судової системи, політизації судів, намаганням перетворити суд із органу правосуддя в орган виконання політичних, корпоративних та особистих замовлень. Тоді голова Ради суддів України Петро Пилипчук у своїй доповіді наголосив, що політична криза і правовий нігілізм загострили проблеми в правосудді, призвели до спроб втручання політиків у здійснення правосуддя, використання суддів і судів у своїх політичних і бізнесових цілях. Він навів низку конкретних прикладів такого втручання з боку урядовців, парламентаріїв, і нагадав, що попередні спроби суддівського корпусу країни вилікувати цю хворобу відчутних результатів не дали.
Про безпрецедентний і відвертий тиск на суди заявив і голова Верховного Суду Василь Онопенко. Він сказав, що в Україні триває цілеспрямований, з чітко спланованою координацією дій щодо дискредитації суддів, розвал судової влади, який чиниться як окремими посадовими особами, так і деякими органами державної влади. На підтвердження цього нагадав, що замість допомоги у подоланні хронічного недофінансування судової системи, зменшення неймовірного завантаження суддів, оновлення застарілих процесуальних норм тощо, тільки з осені 2006 р. до парламенту було внесено майже 10 законопроектів з приводу того, хто призначатиме суддів на адміністративні посади і звільнятиме з них, тобто матиме владу над суддями та судами.
Але це було майже півроку тому. З чим судді підійшли до другої частини свого засідання? Передусім на обговорення другого засідання позачергового з’їзду було винесено питання щодо стану та концептуальних засад судової реформи в Україні, необхідності подальшого її проведення. Це зумовлено загостренням і поглибленням кризових явищ у правосудді, які виявляються у порушенні строків розгляду судових справ, незадовільному виконанні судових рішень, винесенні окремими суддями замовних рішень, проявах корупції і хабарництва, участі окремих суддів у схемах із відмивання коштів, безпідставного звільнення громадян і юридичних осіб від сплати мита та судових зборів, а також незаконного відшкодування податку на додану вартість, у сприянні легалізації контрабандних товарів, низькому рівні професіоналізму багатьох суддів, залежності суду від органів законодавчої і виконавчої влади.
Водночас, на переконання суддів України, реалізація деяких положень Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента від 10 травня 2006 р., може призвести до руйнації судової системи загалом або її окремих частин, погіршення функціонування судової влади, послаблення принципу єдності судової влади, віддалення громадян від правосуддя, неадекватного збільшення фінансових витрат на утримання судів. Це вимагає внесення до цього документа змін або прийняття нової редакції. При цьому мають ураховуватися останні наукові напрацювання з цих питань, пропозиції суддів та результати широкого обговорення.
На думку суддів, надалі судова реформа має відбуватися шляхом паралельного здійснення перспективних і першочергових заходів.
До перспективних мають бути віднесені ті заходи, здійснення яких пов’язане із внесенням змін до Конституції України з метою визначення стратегічних та ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства. Зокрема, слід визначити, які органи належать до судової влади (до таких органів мають належати суди, судова міліція, ВРЮ, кваліфікаційні комісії суддів, органи суддівського самоврядування, ДСАУ); усунути суперечності між окремими її положеннями щодо побудови і функціонування судової системи, чітко визначити організацію системи судів (зокрема, судді вважають доцільним побудувати в державі триланкову систему загальних судів, до якої входили б суди першої інстанції, апеляційні суди і ВСУ як суд касаційної інстанції) та органів, що забезпечують функціонування судової влади; передбачити, що формування складу ВРЮ повинно здійснюватися на засадах, які відповідають міжнародним рекомендаціям з питань незалежності судової влади (очолити Раду у такому складі може Президент); виключити зі ст.ст. 124, 127, 129 Конституції положення про участь у судочинстві присяжних, оскільки в Україні участь громадськості у здійсненні правосуддя та суспільний контроль забезпечуються повною мірою через залучення народних засідателів до розгляду справ у передбачених законом випадках, а витрати державного бюджету, які потрібні для забезпечення повноцінного функціонування суду присяжних, можуть значно перевищити ту користь, що очікується від запровадження цього інституту в правову систему; надати ВСУ право законодавчої ініціативи.
До першочергових>належать заходи, можливі без внесення змін до Конституції і які спрямовані на подолання кризових явищ і негативних тенденцій у правосудді та якісне вдосконалення судочинства.
Зокрема, потребує вдосконалення законодавство, яке регулює добір і навчання суддівських кадрів, призначення й обрання на посади суддів. При цьому треба врахувати Рекомендації Комітету Міністрів РЄ «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 р. № (94)12, відповідно до яких рішення стосовно професійної кар’єри суддів повинні мати в основі об’єктивні критерії; обрання і кар’єра суддів повинні базуватись на заслугах, з урахуванням їхньої кваліфікації, чеснот, здібностей та результатів їхньої праці.
Слід змінити законодавство, яке регулює підстави і порядок звільнення суддів з суддівських посад, передбачити припинення повноважень судді, який досяг 65-річного віку, тимчасове усунення від виконання обов'язків судді, звільнення судді з посади за порушення ним присяги. Перелік підстав для звільнення і коло суб’єктів, уповноважених ініціювати розгляд питання про звільнення судді з посади, повинні бути вичерпними і не дозволяти розширювального тлумачення.
Треба законодавчо встановити порядок призначення суддів на адміністративні посади органами суддівського самоврядування та дострокового звільнення з цих посад; позбавити головів судів та їхніх заступників притаманних лише їм процесуальних повноважень і повноважень щодо розподілу судових справ; запровадити розподіл справ між суддями на випадковій основі; для забезпечення більшої прозорості у діяльності судів зробити доступною для громадськості інформацію про порядок розподілу справ між суддями в суді.
Необхідно підпорядкувати органи ДСАУ судовій владі; тимчасово (до внесення змін до Конституції) в законодавчому порядку передбачити, що Президент, ВР і з’їзд суддів України призначають на посади членів ВРЮ професійних суддів (зокрема, суддів у відставці); запровадити систему розрахунку кількості посад суддів у кожному суді, виходячи з нормативів навантаження на одного суддю; вжити заходів для істотного поліпшення матеріально-технічного забезпечення діяльності судів; передбачити особливий порядок фінансування судової системи, передусім процесуальних потреб судів, аби виключити можливість впливу на судову владу шляхом її недофінансування; вдосконалити і законодавчо закріпити порядок і систему оплати праці суддів та працівників апаратів судів; оптимізувати існуючу систему органів суддівського самоврядування з метою посилення їх впливу та підвищення ефективності діяльності; реформувати процесуальне законодавство з метою істотного зменшення навантаження на суди, підвищення оперативності та якості правосуддя, зокрема, шляхом спрощення судових процедур, вилучення із підвідомчості судів окремих категорій справ тощо.
Тож цілі та мета цілком зрозумілі, втім їх реалізація та втілення в життя буде нелегким випробуванням для судової влади. Здається, судді мають намір піти за підтримкою своїх ініціатив до глави держави, адже очолювана представником партії «Наша Україна» Миколою Оніщуком Комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові готує як невідкладні на розгляд першої сесії парлементу 6-го скликання багато законодавчих ініціатив, висунутих судовою гілкою влади і покликаних, урешті-решт, зробити її дійсно незалежною. Чи вдасться? Покаже час…
Коментар фахівця «Судова влада готова до змін!»
Голова ВСУ Василь ОНОПЕНКО: – Вирішення проблем правосуддя потребує спільних зусиль різних владних суб’єктів, ужиття системних, правових, організаційних, матеріально-технічних, фінансових та інших заходів. Судова влада готова до таких змін. Дехто почав нас звинувачувати у вибудові управлінської вертикалі. Але намагання цих осіб зрозумілі. Той, хто тривалий час намагався «підім’яти» судову владу під себе, зробити її своїм надприбутковим бізнесом, боїться внаслідок позитивних змін у сфері правосуддя втратити можливість експлутувати суд у своїх приватних чи корпоративних інтересах. На моє переконання, саме через дискредитацію судової влади у суспільстві склалася неадекватна оцінка діяльності судів і стану здійснення правосуддя. Проте громадяни все ж таки довіряють суду, адже важко тоді пояснити постійне збільшення звернень українців до суду.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|