Юридичні аспекти репродуктивної медицини

Якими є юридичні проблеми репродуктивної медицини? Саме це питання намагалися з’ясувати учасники однойменної конференції, яка пройшла 6 грудня 2007 р. в інформаційному агентстві УНІАН. Як зазначили самі організатори прес-конференції, приводом для її проведення став «сурогатний скандал», який вибухнув в Україні в листопаді 2007 р. Серед питань, що розглядалися під час заходу, були проблеми визначення сурогатного материнства, ставлення до цього явища законодавств різних країн, гострі кути репродуктивного законодавства, зокрема, вибір статі майбутньої дитини та вік, яким обмежується можливість народжувати дитину тощо. Крім того, учасники обговорили психологічні та етичні аспекти допоміжних репродуктивних технологій. За словами директора клініки «Надія» Валерія Зукіна, так зване сурогатне материнство дозволено не у всіх країнах. Натомість українські законодавці пішли більш логічним і правильним шляхом, ніж більшість їх європейських колег. У Сімейному кодексі (п. 2 ст. 123) закріплено положення про те, що у випадку імплантації іншій жінці зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є саме подружжя. Таким чином, подружжя, яке дало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій, має всі батьківські права і обов’язки стосовно дітей, які народилися в результаті використання цих методик. Слід додати, що подібний підхід є більш розумним і логічним, беручи до уваги специфіку договірних відносин між сурогатною матір’ю і батьками, особливо з огляду на інтереси дитини. Напевно, найкращі умови для її розвитку можуть створити саме біологічні батьки. Попри це, законодавчими проблемами сурогатного материнства наразі залишаються такі питання, як вибір статі майбутньої дитини, право на законсервовані ембріони, граничний вік жінки, за якого можна лікувати від безпліддя тощо. Щоб вирішити ці проблеми, було розроблено низку законопроектів, три з яких розглянула ВР 4-го скликання, однак жоден не прийняла. Отже, проблема не вирішена дотепер.