«Гордіїв вузол» тендерного законодавства

Днями в редакції газети «Дело» відбувся «круглий стіл» з обговорення актуальних проблем роботи місцевих органів влади і пошуку шляхів їх вирішення, зокрема за допомогою внесення змін до чинного законодавства. Захід було організовано головою Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, а нині ще й народним депутатом, обраним від Блоку Литвина Віктором Пилипишиним. В обговоренні взяли участь голови районних державних адміністрацій столиці, представники громадськості, модератором заходу був директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Кость Бондаренко. Проблеми держзакупівель Серед інших актуальних тем, пов’язаних із проблемами роботи органів місцевого самоуправління, учасникам зустрічі було запропоновано до обговорення проект Закону України від 28 листопада 2007 р. № 1011-10 «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», внесений народним депутатом України Віктором Пилипишиним. Відкриваючи роботу «круглого столу», Кость Бондаренко зауважив, що на сьогодні немає жодного політика, який би не говорив про проблеми, пов’язані з недоліками тендерного законодавства. Однак цей захід – одна з перших спроб громадського обговорення питання, як за допомогою законодавчого реформування цієї сфери розрубати «гордіїв вузол» тендерного законодавства. Й справді, система державних закупівель є однією з найболючіших тем для господарської сфери. Давно назріла необхідність розробити нормальну законодавчу базу, аби зробити цю процедуру більш прозорою, не такою бюрократично обтяжливою для учасників та поставити заслін корупції. Адже в Україні сфера державних закупівель фактично паралізована і корумпована. Закон «Про державні закупівлі», який був схвалений, визнаний більш ніж ста країнами економічного співробітництва і розвитку найбільш корумпованим у світі. Віктор Пилипишин наголосив, що, отримавши мандат народного депутата, першим законопроектом, який він вніс, був Закон «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», аби зробити тендерні процедури більш прозорими. Оскільки, за його словами, впродовж півтора року на посаді голови Шевченківського району столиці йому довелося відчути на собі всі принади Закону про закупівлі. Майже звичайними стали ситуації, коли торги з ремонту житлових будинків зупинялись лише тому, що особи, які навіть не брали участі в тендері, подавали скарги. Так, доводилося на два місяці зупиняти процедуру закупівлі за програмою «Твій дім, твоє подвір’я», проте ані суд, ані міжвідомча комісія не знайшли у діях адміністрації жодного порушення законодавства. В іншому випадку адміністрація власноруч змушена була відмінити торги, бо недобросовісні учасники знижували ціни на роботи з проведення каналізації в приватному секторі до нереальних, адже саме ціна, а не якість та необхідність виконання конкретного обсягу робіт, є вирішальним критерієм визначення переможця. Ще один приклад – з переможцем тендеру неможливо було укласти договір тільки тому, що він відмовлявся сплачувати нічим не обґрунтовану суму коштів фірмі, яка не має жодного відношення до тендеру. Через це, запевнив присутніх Віктор Пилипишин, під час здійснення закупівель проходить кожний розпорядник державних коштів. «Загальновідомо, наскільки корумпованою є сфера державних закупівель. Деякі структури заробили величезні статки на схемах, які стали можливими завдяки нинішній редакції Закону. Звичайно, глибокого переосмислення потребує вся система, але є кроки, які можна зробити вже зараз. Вони і знайшли своє відображення у підготовленому мною законопроекті», – підсумував автор. Корінь зла Все почалося з не таких уже на перший погляд й страшних змін у законодавстві: поріг вартості товарів, робіт та послуг, які можна закуповувати лише через тендер, знизили до 20 тис. грн для товарів та послуг і 50 тис. грн – для робіт, мінімальну кількість учасників торгів збільшили з двох до трьох та змусили повідомляти про них в інформаційному бюлетені Тендерної палати України. Здавалося б, що поганого? Благородна мета – зробити торги більш конкурентними, підсумком чого, по ідеї, мала б стати вигідніша закупівля за оптимальним співвідношенням «найнижча ціна – найкраща якість». Однак це тільки теоретично, бо на практиці є ще один маленький нюанс: розміщення інформації про торги не безкоштовне. Мало того, воно дуже дороге: обходиться щонайменше у 5 тис. грн, плюс виготовлення тендерної документації за рахунок учасників. Отже, відкриті торги обходяться приблизно у 10% вартості закуповуваних товарів, робіт чи послуг (причому гроші не повертають ні переможцю, ні тим, хто програв). Враховуючи, що у невеликих містах тендери на значні суми не проводяться і великий бізнес у них не зацікавлений, претендентами є лише малі та середні підприємці. Але вони не можуть собі дозволити брати участь у торгах: 5 і більше тисяч гривень, викинутих практично на вітер, – надмірна розкіш для них. До речі, підпадають під цей Закон і всі державні, комунальні підприємства й господарські товариства, в яких державна частка акцій перевищує 50%. Щоправда, вартісний поріг у них трохи нижчий – 50 і 400 тис. грн. Добра ідея контролю з боку громадської організації – Тендерної палати – за державними закупівлями абсолютно спотворена. В результаті з’явився паразит на тілі держави. Такий собі штучно створений монстр з «повітря» заробляє за різними оцінками до 1,5 млрд дол. щороку, забираючи їх з бюджету. З кожної державної закупівлі – за розміщення реклами, за консультації та підготовку документів тощо. Що пропонує новий законопроект Зміни, які пропонуються в новому проекті Закону, стосуються запровадження принципу безоплатності процедур закупівель як для замовників торгів, так і для їх учасників, що сприятиме створенню конкурентного середовища. Законопроект виключає норми, які сприяють викачуванню коштів із замовників та учасників торгів, а іноді навіть є підґрунтям для відвертого шантажу. Водночас пропонується безкоштовна публікація оголошень про торги та надання тендерної документації учасникам, зменшується розмір забезпечення тендерної пропозиції та скасовується реєстр учасників закупівель. Проект передбачає можливість оскарження дій замовника лише особами, які брали участь у процедурах закупівель, Тендерна палата України позбавляється права звертатись до суду з позовами про оскарження дій та рішень замовників торгів, контролюючих органів або підзаконних актів. Із Закону вилучається норма щодо зупинення торгів у разі надходження скарги. Окремим блоком змін є упорядкування переліку підприємств, які підпадають під сферу дії Закону. Пропонується збільшити мінімальну суму, необхідну для здійснення закупівель, до 100 тис. грн для товарів і послуг і 500 тис. грн – для робіт. Окрім цього вводиться перелік предметів закупівлі, до яких не застосовуються встановлені Законом процедури. Функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель законопроект пропонує передати Міністерству фінансів України, яке є головним органом із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної політики, а також політики у сфері державного фінансового контролю. «Борітеся – поборете!» Як зауважили під час «круглого столу» представники державних адміністрацій Києва, Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», який був прийнятий у 2000 р., був набагато простіший і дійсно слугував для контролю за використанням державних коштів, однак після кількох його редакцій більшість норм ускладнили і, на жаль, не на користь замовників робіт і послуг. Приміром, якщо проводити тендер на послуги чи роботи на суму 300 тис. грн, то учасник торгів має витратити (щоб взяти участь у цих торгах) близько 85 тис. грн. При цьому 45 тис. мають перебувати на рахунку замороженими до кінця процедури. Далеко не кожен суб’єкт господарської діяльності готовий витратити такі кошти лише заради участі у тендері. Голови райдержадміністрацій також зійшлися у тому, що на місцевому рівні в органах влади накопичилося чимало проблем, які потребують негайного вирішення. Це – перша зустріч керівників районних адміністрацій, покликана згуртувати їх для виявлення, вирішення і лобіювання інтересів місцевої влади на найвищому рівні, залучення їх до участі в обговоренні та внесенні змін до нового законодавства України. Адже кому як не органам місцевого самоврядування доводиться розраховуватися за всі ті ляпи, до яких призводить недосконалість законів та прийнятих нагорі рішень!? 

---

Довідка «ПТ» Закордонний досвід

А у Європі...

Тендер – це конкурс, торги. Тобто конкурсне розміщення замовлень на поставку товарів, надання послуг чи проведення робіт за раніше оголошеними умовами в конкретні строки на принципах суперництва. В результаті такого конкурсу той постачальник товарів та послуг, що найбільше задовольняє замовника, підписує з ним договір. Здається, що схема проста і дуже зрозуміла, а головне – присутня здорова конкуренція, але спрацьовує це не у всіх випадках.

Натомість вся Європа вже давно намагається купувати централізовано. Єдиний закупівельний центр приймає всі заявки від владних структур і закуповує товари та послуги оптом через той самий тендер, тобто на конкурсній основі. Те саме роблять і великі комерційні структури розвинутих країн, маючи власні тендерні департаменти. Що дає така централізована модель? Нижчі ціни, вищу якість. Комерційні структури задля виграшу у тендері (а замовлення зазвичай великі) готові і на зниження цін, і на інноваційні підходи. А чого в принципі замовнику ще бажати? Однак США притримуються іншої концепції, тут кожна владна одиниця сама проводить державні закупівлі, ось тільки існує департамент, що все це контролює. Обидві ці моделі (і європейська, і американська) давно відомі в світі і добре себе зарекомендували.