Адміністративна відповідальність за корупційні діяння

Подолання корупції в Україні – нагальна проблема, нерозв’язання якої визначатиме міжнародне становище нашої держави та її політичний імідж у світі. Важливу роль у протидії корупційним проявам відведено адміністративному законодавству. Про це свідчить спрямованість Закону України «Про боротьбу з корупцією» (далі – Закон) на широке застосування адміністративної відповідальності за корупційні діяння та інші діяння, пов’язані з корупцією. Правопорушення в системі корупційних деліктів Під корупційними правопорушеннями слід розуміти правопорушення, які полягають у неправомірному використанні особою, уповноваженою на виконання функцій держави, офіційно наданої їй влади, посадових повноважень чи інших відповідних можливостей з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб (корупційні діяння), а також в інших діях, які створюють умови для вчинення корупційних діянь чи є приховуванням їх або потуранням їм (інші діяння, пов’язані з корупцією). З огляду на зазначене до адміністративних корупційних деліктів відносять: корупційні діяння (ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією»); порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави (ст. 5 Закону); невжиття керівниками заходів щодо боротьби з корупцією (ст. 10 Закону); умисне невиконання своїх обов’язків з боротьби з корупцією (ст. 11 Закону); порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів, а саме: неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру (ч. 1 ст. 9 Закону); неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону). При цьому правопорушення, пов’язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать. Відповідальність за їх вчинення передбачена ст. 184-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідальність за вчинення корупційних діянь Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого з передбачених у ст. 1 Закону корупційних діянь, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним депутатом України, депутатом ВР АР Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, головою районної, обласної, районної у місті ради (у разі її створення), їх заступниками або секретарем відповідної сільської, селищної, міської ради, у разі здійснення ними згідно із законом повноважень сільського, селищного, міського голови, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у ст. 5 Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року порушення будь-якого із зазначених у ст. 5 цього Закону обмежень тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи. Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених ст. 5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов’язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який із державних органів, зазначених у пунктах «а», «а-1» і «б» ст. 4 цього Закону. Умисне невжиття такими керівниками заходів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Умисне нескладення або невчасне складення протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов’язки, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Усунення наслідків Збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв’язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців. У разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) в дохід держави у судовому порядку за заявою прокурора. Одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів та пільг у результаті дій, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 5 цього Закону, тягне за собою визнання укладеної угоди недійсною з наслідками, передбаченими ЦК України. Прийняті внаслідок корупційних діянь неправомірні нормативно-правові акти та рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку. Помилки у боротьбі з корупційними правопорушеннями Практика виявлення та розслідування зазначених деліктів свідчить, що правоохоронним органам бракує повноти нормативного регулювання, науково-методичного забезпечення, а заходи щодо вдосконалення законодавства з питань боротьби з корупцією мають фрагментарний характер. Окрім того у правозастосовчій діяльності суб’єктів боротьби з корупцією трапляються помилки. Найбільш поширені з них – це складання протоколу неуповноваженою на те посадовою особою або нехтування необхідністю здійснити своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст. 247 (обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення) та ст. 280 (обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення) КУпАП. До того ж часто зустрічається недостатнє з’ясування мотиву і характеру вчиненого діяння, повноважень особи, яка його вчинила, наявності причинного зв’язку між діянням і виконанням останньою завдань і функцій держави, а у випадках, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 5 і пунктами «а», «б» ч. 3 ст. 5 Закону, – мети правопорушення. Аналіз причин зазначених помилок засвідчує, що ефективність протидії адміністративним корупційним деліктам здебільшого залежить від адекватності їх кваліфікації, яка є важливим етапом застосування відповідних норм антикорупційного законодавства. Практичне значення кваліфікації полягає у забезпеченні принципів законності, об’єктивної істини, відповідності покарання вчиненому правопорушенню. Її здійснення потребує спеціальної фахової підготовки, відповідного життєвого досвіду, знань і вмінь щодо заходів і методів застосування норм права.