Без концепції у нотаріату немає майбутнього

З того часу як Міністерство юстиції збільшило граничну чисельність приватних нотаріусів, у державі почалися жваві дискусії на цю тему. Так, приватні нотаріуси вважають, що зняття бар’єрів на шляху до їх професії призведе до ліквідації системи регулювання чисельності нотаріусів (Numerus clausus), тобто зникнуть перешкоди для нечистих на руку осіб, котрі прагнуть потрапити до нотаріату, аби заробити великі гроші. Однак обговорення цього питання підняло на поверхню й старі проблеми нотаріату, які дотепер лишаються невирішеними. Зокрема, створення органів професійного самоврядування нотарів, недостатній професійний рівень нотаріусів, безпека нотаріальної діяльності, визначення статусу та складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, зрівняння у повноваженнях державних та приватних нотаріусів тощо. Про ці, а також інші питання йшлося у розмові із заступником начальника Головного управління юстиції у м. Києві Катериною ЧИЖМАРЬ. – Пані Катерино, нині в нотаріальному середовищі науковців та практиків точиться багато розмов щодо квотування або збільшення граничної кількості нотаріусів до 350 тис. осіб. Деякі вважають, що подібні заходи допоможуть, врешті-решт, подолати корупцію в лавах нотарів, натомість інші вважають, що таке різке збільшення кількості нотаріусів викличе нездорову конкуренцію, насамперед у міських нотаріусів, а мешканці села так і не отримають необхідної нотаріальної допомоги. – Моя особиста позиція полягає в тому, що для того аби збільшувати граничну кількість нотаріусів, треба визначити певні критерії, за якими це можна робити. Ймовірно, найголовнішим критерієм мав би стати адміністративно-територіальний поділ. Скажімо, для Києва визначити одну цифру, а для Одеси – іншу. Слід також ураховувати індустріальний розвиток регіону для визначення необхідної кількості нотаріусів. Тобто треба виробити чіткий критерій визначення граничної кількості нотарів, яка, безперечно, має бути. Ми повинні розуміти, що вільна професія ще не означає вільного доступу до неї. Якщо провести аналогію з державною службою, то там існує штатна кількість працівників того чи іншого органу. Будь-яка людина має право посісти певну посаду на конкурсній основі. І це виписано в законі. Іншими словами, тільки бажання людини обійняти ту чи іншу посаду недостатньо, вона має відповідати певним критеріям, виписаним у законі. Подібне має відбуватися й в нотаріаті. Нині, наприклад, Головне управління юстиції у м. Києві зіткнулося з проблемою заповнення вакантних посад приватних нотаріусів у столиці, яких нараховується 49 тис., попри те що вже видано понад 6,5 тис. свідоцтв на право зайняття нотаріальною діяльністю.  – Виходить, що міністерська ініціатива щодо збільшення чисельності нотаріусів не принесла бажаних та очікуваних результатів. Експеримент провалено? – У тому то й справа, що це лише експеримент, а не глобальне бачення змін у системі нотаріату. Неймовірно, але ж ми й досі не маємо концепції розвитку нотаріату в нашій державі, яка б всі ці поступові зміни передбачала на найближчі, скажімо, 10-15 років. Коли запроваджувалися міністерські нововведення, то передбачалося створити три фільтри, які мали б регулювати кількість нотаріусів. Це – допуск до стажування, допуск до нотаріальної діяльності та вимоги до робочого місця приватного нотаріуса, що потребувало певних капіталовкладень. Ці фільтри мали відсіяти тих людей, яки прийшли в нотаріат лише для того, аби заробляти гроші. Проте цей процес не був синхронізований. Наприклад, стажування мало б відбуватися протягом трьох років, що дало б прогнозовану кількість нотаріусів у майбутньому. Був би резерв, який  значно допоміг у майбутньому плануванні щодо державних нотаріусів тощо. На жаль, цього не зробили.  – Рада Київського міського відділення УНП в особі її голови Володимира Черниша пропонує захистити нотаріальну діяльність шляхом адвокатського супроводу конфліктних ситуацій спеціалізованими адвокатськими та охоронними структурами. По суті, йдеться про гарантування фізичної безпеки нотаріусів, мовляв, вони працюють з конфіденційними документами, а тому є небезпека їх викрадення. Та й самі нотаріуси, укладаючи угоди, де фігурують великі суми коштів, мають забезпечити себе та своїх клієнтів відповідною озброєною охороною. Ваша думка з цього приводу? – Будь-яке приміщення нотаріуса вже підключено до певних охоронних систем, зокрема до протипожежної сигналізації. Я не впевнена, що кожний нотаріус потребує якоїсь особливої, спеціалізованої охорони, а тим більше зі зброєю. В окремих випадках, якщо цього вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріус має можливість забезпечити себе додатковими засобами охорони за свій кошт. Але це швидше право кожного нотаріуса, ніж його обов’язок. Інша справа, якщо у нас була б професійна нотаріальна палата, то їй можна було б доручити сприяти нотаріусам в отриманні подібної послуги. Але, на жаль, Українська нотаріальна палата поки що є громадським об’єднанням і не більше.  – А які у неї перспективи стати дійсно професійним об’єднанням, що виконуватиме завдання, спрямовані на розбудову  та створення органів професійного самоврядування нотарів? – Відповідь на це запитання можна почути тоді, коли ми матимемо розроблену Мін’юстом спільно з УНП концепцію розвитку нотаріату в Україні, про яку я вже згадувала. Зокрема, вона має передбачити у найближчому майбутньому прийняття принаймні двох конче необхідних законів: «Про нотаріат» та «Про нотаріальне провадження» або «Про нотаріальний процес». Проте реальність життя така, що в нотаріаті, як і в нашій державі загалом, немає жодної ідеології, системи цінностей, виписаних морально-етичних та професійних усталених норм. Отже, професійною УНП стане тоді, коли її статус, права, обов’язки, повноваження тощо будуть закріплені згаданими законами. Але, на мою думку, й після цього навряд чи щось зміниться, і надання УНП статусу професійної самоврядної організації не стане панацеєю від всіх негараздів українського нотаріату. Адже питання надання палаті статусу професійної самоврядної організації не є найактуальнішим для сучасного українського нотаріату.   – Тоді які ж, на вашу думку, найголовніші проблеми сучасного українського нотаріату? – Є внутрішні проблеми, які полягають у відсутності комплексної програми підготовки кадрів та проходження стажування, яка б включала, крім вивчення законодавства, що регулює нотаріальну діяльність, питання психології, етики поведінки нотаріуса, інші аспекти, пов’язані із нотаріатом. Також не існує комплексного підходу до вирішення питання підвищення кваліфікації кадрів, які вже нині працюють в нотаріальних органах. Це не лише державні та приватні нотаріуси, а й державні нотаріуси архівів, посадові особи органів виконкомів, там, де немає нотконтор. Адже вони – виборні особи і часто не мають навіть юридичної освіти. Насправді проблем дуже багато і однієї газетної шпальти навряд чи вистачить для їх перерахування та осмислення.   – Законодавчими ініціативами Міністерства юстиції, з-поміж іншого, передбачається дещо змінити статус та склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. Яке ваше бачення цієї проблематики? – Вважаю, що актуальним є створення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії нотаріату при Мін’юсті за аналогією з адвокатурою України і відповідно кваліфікаційно-дисциплінарних комісій при Головних управліннях юстиції. Щодо принципу формування цих комісій, то, на мою думку, він має бути половинчастим. Тобто половина представників у цих комісіях від нотаріату, що представляє різні регіони, а інша половина – від відповідних органів виконавчої влади або територіального органу виконавчої влади. Це – питання для подальшої дискусії.   – Чи є сенс, на ваш погляд, наділяти помічника нотаріуса правом вчинення нотаріальних дій, як це має місце у деяких європейських країнах? – В наших умовах робити подібний крок, на мою думку, недоречно. Адже в такий спосіб невілюється статус нотаріуса, престиж професії. Помічник має здійснювати певні підготовчі дії, технічну роботу, надавати консультації тощо. Проте  вчиняти нотаріальні дії має виключно нотаріус. Та й з введенням Реєстру вчинення нотаріальних дій діяльність нотаріусів буде значно полегшена, що, своєю чергою, сприятиме зменшенню кількості помічників нотаріусів. Нотаріуси об’єднуватимуться у великі нотаріальні контори. Буде відбуватися процес, аналогічний тому, що здійснюється нині у бізнесі.  Розмову вів Микола ЛАРІН
«Правовий тиждень»