Правові аспекти здійснення інвестування в закордонні компанії

Інвестори завжди прагнуть збільшити свої статки. Проте на ринку дедалі складніше знайти високодоходні галузі для інвестування. У свій час привабливим ринком для інвестицій вважався ринок нерухомості, проте всьому існує межа, досягнення якої ставить під сумнів отримання істотного доходу від інвестицій. Розвиток фінансових ринків дещо розширив інструменти і способи вкладення грошей. Привабливість вітчизняного фондового ринку з кожним роком зростає, проте масове рейдерство, перерозподіл власності між олігархічними кланами, а також політична ситуація в країні не дозволяють інвестору бути упевненим у завтрашньому дні. З огляду на невизначеність вітчизняного фондового ринку юридичні і фізичні особи звертають увагу на акції зарубіжних компаній, до того ж представництва цих компаній в Україні самі намагаються сприяти цьому. Законодавче регулювання Спробуємо дати відповідь на запитання: чи дозволяє чинне українське законодавство фізичним особам – резидентам України володіти валютними цінностями за кордоном і здійснювати інвестування за кордон для придбання у власність валютних цінностей, а також освітити питання практичного характеру, пов’язані з придбанням фізичною особою – резидентом України у власність валютних цінностей – акцій нерезидента – за кордоном. Порядок здійснення фінансових інвестицій, тобто придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів, і капітальних інвестицій (тобто придбання об’єктів нерухомого майна, інших основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації) регулюється Інструкцією НБУ «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій закордон», затвердженою постановою Правління НБУ від 16 березня 1999 р. № 122 (далі – постанова № 122). Спершу визначимося з дефініцією терміна «валютні цінності». Відповідно до ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (далі – Декрет № 15-93) валютні цінності це: валюта України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; іноземна валюта; платіжні документи і інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові і банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах. Крім того, акції іноземних підприємств не входять до переліку видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою ВРУ «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. № 2471-XII. Акції підлягають захисту за ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Згідно з вказаною статтею «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном». Цивільне законодавство України наділяє фізичних осіб право- і дієздатністю мати у власності і придбавати у власність майно, до якого належать і акції. Отже, чинне законодавство не забороняє придбавати акції нерезидентних компаній і фізична особа – резидент України має право придбати валютні цінності, зокрема акції, у власність, виражені як у валюті України, так і в іноземній валюті. Договір купівлі-продажу «закордонних» акцій Придбати у власність акції, які знаходяться за кордоном, можна кількома способами. Ми зупинимося на розгляді двох варіантів: укладення договору купівлі-продажу та договору дарування акцій, емітентом яких є нерезидент. Почнемо з першого варіанта – укладення договору купівлі-продажу акцій, емітентом яких є нерезидент. Операція з придбання акцій, емітованих нерезидентом, підпадає під регулювання пп. «е» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, згідно з яким здійснення інвестицій за кордон шляхом придбання корпоративних прав розглядається як фінансова інвестиція за кордон, що вимагає отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Отримання індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон регулюється постановою № 122. Для отримання ліцензії фізична особа, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності (СПД), повинна подати у відповідне територіальне управління НБУ (за місцем реєстрації в податковому органі як платника податків) такі документи: 1) заява встановленої форми; 2) нотаріально завірені копії угод (контрактів) з іноземними партнерами про здійснення фізичною особою інвестиції (мовою оригіналу, а також завірений переклад російською або українською мовами) з обов’язковою вказівкою банківських реквізитів сторін; 3) легалізовану копію документа про реєстрацію об’єкта інвестиції за кордоном (витяг з торгового, банківського, судового реєстру тощо) і його засновницьких документів; 4) відомості про назву банку-нерезидента і його місцезнаходження, реквізити розрахункового рахунку, на який здійснюватиметься переказ валютних коштів (довідка з банку); 5) документ, який підтверджу внесення плати за видачу ліцензії. Якщо законодавством країни інвестицій передбачений інший порядок реєстрації об’єкта інвестиції (тобто спочатку потрібний переказ коштів, а після їх внесення здійснюється реєстрація об’єкта інвестиції), що підтверджується відповідним легалізованим документом, то розгляд документів резидента може здійснюватися без надання згаданих документів. При цьому НБУ у виданій резиденту ліцензії визначає порядок надання в НБУ документів, які підтверджують реєстрацію об’єкта інвестиції (після дозволеного ліцензією переказу коштів за кордон). Офіційний термін отримання ліцензії становить близько 40 днів, якщо не потрібно надавати додаткові або уточнювальні документи. Слід звернути увагу, що сума інвестиції у вигляді наявної іноземної валюти, вивезеної власником ліцензії через митний кордон України, разом із витратами на перебування за кордоном не може перевищувати загальних розмірів, визначених нормативними актами, які регулюють порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України. Видана ліцензія під час митного оформлення наявної іноземної валюти, яка вивозиться через митний кордон України, не замінює дозвіл про вивіз за кордон іноземної валюти грошовою готівкою (чеками). Офіційний збір за видачу ліцензії – 100 нмдг. Після отримання ліцензії можна переказувати грошові кошти для оплати акцій, при цьому термін, упродовж якого такий перелік повинен бути здійснений, указується в самій ліцензії. Договір дарування акцій, емітованих нерезидентом Розглянемо тепер варіант переходу права власності на акції, емітовані нерезидентом, шляхом укладення договору дарування. Ця операція виглядає таким чином. Компанія ухвалює рішення про дарування акцій громадянину України. На території України (якщо підписання відбуватиметься в Україні) у нотаріуса оформляється дарування, де однією стороною виступає фізична особа – громадянин України, а іншою – представник нерезидентної компанії, що діє на підставі виданої йому від компанії довіреності. До 2005 р. відповідно до перехідних положень ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-IV (далі – Закон № 889-IV) подарунки фізичним особам не підлягали оподаткуванню, при цьому ніякий податок не стягується, якщо за завірення договору дарування сплачується державне мито у розмірі 1%. З 2005 р. і дотепер відповідно до пп. 4.2.3 Закону № 889-IV у дохід включаються суми (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами ст. 14 зазначеного Закону. Оподаткування подарунків здійснюється за правилами, встановленими для оподаткування спадщини, тобто відповідно до ст. 13 Закону № 889-IV. Ця стаття встановлює різні ставки оподаткування – від нульової до ставки у розмірі 5%, 15% і 30% у випадку отримання подарунка від дарувальника –нерезидента, при цьому пільги зберігаються лише стосовно подружжя (п. 14.2 Закону № 889-IV). Як бачимо, отримавши в дар майно, фізична особа буде зобов’язана сплатити податок, тоді як формально фізична особа не несе витрати на придбання такого майна. Ліцензії НБУ на здійснення вказаної операції не вимагається: «індивідуальна ліцензія потрібна на здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів й інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами – резидентами як подарунок або в спадщину» (пп. «е» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93). Після чого вже за кордоном вносяться відповідні зміни в засновницькі документи, реєстр компаній, де вказується новий засновник. Новому власнику переходять на праві власності акції компанії. Отримання дивідендів Новий засновник (громадянин України) відповідно наділяється правом на отримання дивідендів. Відповідно до Закону № 889-IV отримання дивідендів з акцій нерезидентної компанії визнається отриманням доходу фізичною особою – громадянином України з джерелом походження за межами України. Цей дохід включається в сукупний річний оподатковуваний дохід і є об’єктом оподаткування за ставкою 15%. Можливо, відповідно до законодавства країни, в якій зареєстрована нерезидентна компанія, під час нарахування і виплати дивідендів з фізичної особи – громадянина України буде утриманий податок із дивідендів. У такому випадку сума, яка буде сплачена за кордоном, за умови надання відповідних документів до українських податкових органів, буде зарахована, відтак, зменшиться сума, що підлягає сплаті в Україні. По закінченні звітного періоду фізична особа подає до податкових органів декларацію про дохід, де вказує отримані нею дивіденди (щорічна декларація про доходи), а також інформацію про наявні валютні цінності за кордоном. У принципі можна не одержувати дивіденди. Зробити це просто – нерезидентна компанія повинна ухвалити рішення про те, що весь отриманий дохід компанії (зокрема і та частина, яка може бути нарахована у вигляді дивідендів і виплачена фізичній особі – резиденту України) буде спрямована на поповнення обігових коштів компанії. Таке рішення оформляється протоколом за підписом директора нерезидентної компанії. Проте в цьому випадку має місце реінвестиція – інвестування засобів, отриманих у вигляді прибутку і інших видів доходів від раніше зробленої інвестиції. Окрім цього, відповідно до постанови № 122 весь дохід, отриманий від здійснення інвестицій за кордон, підлягає перерахуванню до України, а також декларуванню відповідно до встановленого порядку. Так, аби реінвестиція була визнана легітимною, слід внести відповідні зміни і доповнення у вже отриману ліцензію на інвестиції за кордон. Декларування валютних цінностей суб’єктами підприємницької діяльності, доходів і майна, які належать резиденту, але знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально за формою, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 р. № 207. Декларація подається до органів податкової служби в терміни надання квартальної або річної бухгалтерської звітності. Фінансові санкції загрожують тільки тим СПД, які мають валютні цінності або майно за межами України і своєчасно про них не повідомляють (не декларують). Слід зауважити, що декларацію про валютні цінності не можна вважати податковою декларацією (розрахунком), на підставі неї не проводиться нарахування податків, зборів, обов’язкових платежів, тобто не визначаються податкові зобов’язання. Водночас ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-111 поширюється і на порушення у сфері ЗЕД. Хоча, крім пені у розмірі 0,3% від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) у встановлений термін (90 днів), інших санкцій немає, але в разі яких-небудь помилок краще подати нову виправлену валютну декларацію.