Всі рубрики


Пенсійна реформа: далі, ширше, глибше

На розгляді у Комітеті ВР з питань фінансів та банківської діяльності перебуває проект Закону про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (№ 0942). Документ пропонує визначити термін початку перерахування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування з 1 січня 2009 р.; коло осіб, щодо яких встановлюється обов’язкова участь у системі страхування, базу нарахування та розмір страхових внесків; заходи, які забезпечать функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування. Крім цього, проект Закону містить пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавчих актів, пов’язаних із запровадженням накопичувальної системи пенсійного страхування. Зокрема, встановлюється вимога щодо підвищення заробітної плати з метою забезпечення компенсації втрат працівників, пов’язаних зі сплатою внесків, визначається відповідальність осіб за вчинення дій, які призводять до порушення інтересів застрахованих осіб. Історія прийняття Необхідність запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування передбачена ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Кабмін виніс проект цього Закону на розгляд ВР України 5-го скликання. Ним визначався термін запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, встановлювався розмір відрахувань до Накопичувального пенсійного фонду та пов’язаних із цим завдань, які слід було вирішити до початку їх перерахування. На пленарному засіданні ВР України 24 квітня 2007 р. проект Закону про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування був прийнятий у першому читанні. Для підготовки законопроекту до другого читання у Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності було створено робочу групу для опрацювання пропозицій, що надійшли від суб’єктів права законодавчої ініціативи. Однак у зв’язку з достроковим припиненням роботи ВР України 5-го скликання розгляд законопроекту не було завершено остаточним прийняттям його як Закону. Суть законопроекту Метою запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є вдосконалення пенсійного забезпечення майбутніх поколінь пенсіонерів у зв’язку з неспроможністю солідарної системи, яка функціонує сьогодні, у майбутньому забезпечити достатній рівень пенсій за демографічної ситуації, що складається в Україні (за підрахунками фахівців, у 2050 р. в Україні співвідношення працюючих та пенсіонерів буде 50% на 50%). Законопроект спрямований на вдосконалення законодавства України, що пов’язане з перерахуванням частини обов’язкових страхових внесків до Накопичувального фонду, і має врегулювати питання щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування. Передбачається, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування сплачуються до Накопичувального фонду застрахованими особами – учасниками Накопичувального фонду, яким на день запровадження перерахування коштів до Накопичувального фонду не виповнилось 40 років. Страхові внески, які сплачуються застрахованими особами до Накопичувального фонду, нараховуються на визначені для сплати страхових внесків до солідарної пенсійної системи суми заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь, – на суми, визначені договором про таку участь. Розмір страхових внесків пропонується встановити у 2009 р. у розмірі 2% з наступним щорічним підвищенням на 1% до 7%. Такий механізм дозволить підготувати фінансовий ринок для розміщення коштів, залучених до накопичувальної пенсійної системи, та зменшити втрати солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. При цьому законопроект передбачає зменшення розміру страхового внеску, який підлягає сплаті роботодавцем, на відсоток страхового внеску до Накопичувального фонду, встановленого для застрахованих осіб. «За» і «проти» Розробники законопроекту запевняють, що запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування дозволить поліпшити пенсійне забезпечення майбутніх поколінь пенсіонерів, які не зможуть отримувати адекватні розміри пенсій виключно за рахунок солідарної пенсійної системи. Крім того, акумулювання коштів у Накопичувальному фонді, а у випадках, передбачених законом, у недержавних пенсійних фондах створить потужне джерело довготривалих інвестицій в економіку країни. Частково вони мають рацію. Однак Прикінцевими положеннями ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (п. 9) визначено перелік вимог, виконання яких і обумовлює прийняття Закону. Зокрема, обставини загальноекономічного характеру, насамперед стійкого економічного зростання країни та фінансової стабільності солідарної системи пенсійного страхування; забезпечення конституційних гарантій щодо дотримання прав громадян стосовно мінімального розміру пенсії та збереження рівня їх доходів при запровадженні накопичувальної системи; виконання вимог щодо здійснення низки заходів організаційно-фінансового та правового характеру, зокрема, створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування та прийняття законодавчих та нормативних актів, необхідних для її функціонування. Загалом на сьогодні можна констатувати виконання лише двох вимог із зазначеного переліку: певного економічного зростання та забезпечення виплати пенсій у солідарній системі у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 46 Конституції України, тобто на рівні прожиткового мінімуму. Натомість складнішою є ситуація щодо належного виконання інших передбачених Законом вимог. Одна з них стосується забезпеченості збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Враховуючи, що запровадження накопичувальної системи потребуватиме додаткових видатків, досягнення збалансованості бюджету Пенсійного фонду проект передбачає забезпечити за рахунок дотацій з Держбюджету. Виникає питання й стосовно реального набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення. За останній час зазначена система певним чином розвивається – збільшується число зареєстрованих фондів, зростають їх активи. Проте фахівці зазначають, що цей розвиток охоплює досить вузький сегмент економіки України. Визначені законодавством умови функціонування недержавних пенсійних фондів цілком прийнятні для роботодавців лише банківського сектору, а також певною мірою можуть задовольнити суб’єктів підприємницької діяльності, що користуються монопольним становищем на ринку. Загалом активи фондів не досягають і 1% річного фонду заробітної плати в Україні! Структура активів накопичувальної системи також навряд чи зможе забезпечити належний інвестиційний прибуток. Ураховуючи, що успішний досвід запровадження накопичувальних пенсійних систем здебільшого передбачає використання іпотечних паперів, проект Закону передбачає можливість розміщувати у цей вид активів до 40% їх загальної суми. Однак в умовах України ринок іпотечних паперів є досить непевним і ризиковим, зокрема, внаслідок законодавчої невизначеності питань земельної власності. Своєю чергою, для обґрунтованого прийняття рішень щодо термінів запровадження окремих елементів накопичувальної системи доцільно врахувати досвід реалізації аналогічних заходів, які здійснювались, наприклад, у Польщі та Угорщині. Зокрема, норми стосовно виплати довічної пенсії страховими організаціями за рахунок коштів накопичувальної системи у цих країнах почали діяти вже після відкриття страхового ринку і запровадження європейських стандартів страхової діяльності. Натомість в Україні наразі відсутні страхові організації, які могли б належним чином виконувати вимоги з виплати довічної пенсії. Окрім того, на виконання вимог ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» п. 2 Прикінцевих положень проекту Закону передбачає обов’язок роботодавців всіх форм власності здійснити збільшення суми фактичних витрат на оплату праці за рахунок зменшення нарахувань на зазначені суми для роботодавців, а також підвищення протягом 2009-2014 рр. основної заробітної плати (тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів) усіх працівників таким чином і в таких розмірах, аби після відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб основна заробітна плата, що підлягає виплаті, не була нижчою, ніж фактично виплачена заробітна плата за рік, що передує року збільшення розміру страхового внеску до Накопичувального фонду. Слід зазначити, що це положення недостатньо узгоджене як з цивільним законодавством, яке визначає права суб’єктів підприємницької та господарської діяльності, так і з трудовим законодавством стосовно порядку визначення оплати праці та ведення колективних переговорів. Тому реалізація цієї вимоги має передбачати здійснення низки заходів правого та організаційного характеру, які унеможливили б порушення прав працівників під час запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування. Оскільки законопроект стосується конче важливого для розвитку соціально-трудових відносин питання, прийняття відповідного рішення вимагає участі всіх сторін соціального партнерства, тобто законопроект має враховувати думку представників професійних об’єднань та роботодавців, а також необхідність забезпечення належної інформованості працівників. Важливість такої інформованості обумовлена передбаченою законодавством можливістю здійснення ними вибору щодо участі у накопичувальній системі обов’язкового пенсійного страхування або ж у недержавному пенсійному фонді. Адже відсутність такої інформації обмежує здійснення громадянами свідомого вибору, що може порушити їхні права на належний рівень пенсійного забезпечення.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________