Скільки борців з корупцією потрібно державі?

«Боротьба з корупцією» – це словосполучення принаймні з десяток років не сходить з вуст політиків. Свого часу на антикорупційній риториці будував президентську кампанію Леонід Кучма, який прийшов до влади на хвилі нібито боротьби з корупцією. Згодом подібними благодатними методами прислуговувалися й інші політики. Проте «посилена боротьба» впродовж десятка років цьому явищу не надто нашкодила, в чому громадяни нашої держави чи не щодня пересвідчуються. Зокрема, нині Україна серед 180-ти країн світу посідає «почесне» 118-те місце за індексом сприйняття корупції. Отже, Нині Україна переживає черговий етап посилення боротьби з цим явищем. Так, у владних ешелонах останнім часом дуже активно обговорюється питання створення незалежного органу, покликаного протидіяти корупції в державі. Перший хід зробило МВС Першим про свою ініціативу в цьому питанні заявило МВС України. Більше того – продемонструвало серйозну роботу у цьому напрямі. Так, п’ять антикорупційних законопроектів подав на розгляд до ВР України народний депутат із блоку НУ-НС, перший заступник голови Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, радник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль. Це, зокрема, законопроекти «Про Антикорупційне бюро», «Про протидію корупції», «Про внесення змін до деяких законів щодо посилення протидії корупції», «Про органи внутрішніх справ України» і «Про національну міліцію», які й ознаменували новий етап реформування правоохоронної системи. Плани вражають своїм розмахом. Приміром, структуру МВС пропонується зробити на кшталт європейської. Задля цього запропоновано розширити Міністерство внутрішніх справ за рахунок Держприкордонслужби та Держслужби пожежної безпеки та порятунку (аналог нинішнього МНС), перейменувати Внутрішні війська у Національну гвардію тощо. Крім того, пропонується «розбити» декілька нових відомств: Національну міліцію, Держприкордонміліцію, Держміграційну службу, і на завершення – утворити у складі МВС Антикорупційне бюро. Раніше такого роду організацію хотіли назвати Національним бюро розслідувань. Сфера діяльності Антикорупційного бюро (далі – АБ), запропонованого Геннадієм Москалем, розшифрована у законопроекті «Про Антикорупційне бюро України». Там йдеться про права, повноваження і обов’язки цього органу. Так, АБ має боротися з корупцією можновладців. Зокрема, суб’єктами розслідувань бюро стануть голова та судді Конституційного і Верховного судів України, спеціалізованих судів, генеральний прокурор та його заступники, судді і прокурори, народні депутати України та депутати парламенту Криму, депутати обласних і міських рад, прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр і віце-прем’єри, кандидати на пост Президента України, кандидати у народні депутати, держслужбовці 1-2 категорій. Підпорядковуватиметься АБ безпосередньо Президентові, а підконтрольне – Верховній Раді, причому звільнити керівника можна буде лише в тому разі, якщо йому висловлять недовіру не менше двох третин парламенту, а порушити кримінальну справу проти працівника АБ можливо лише після письмової згоди Генпрокурора. Таким чином передбачається гарантувати його безпеку і незалежність. Також АБ зобов’язане надавати інформацію щодо злочинів, які скоєні кандидатами у депутати, на посаду Президента, та надавати цю інформацію до ЦВК, яка, своєю чергою, буде зобов’язана оприлюднювати її. Таким чином, АБ, зокрема, створюється і для того, щоб ліквідувати монополію ГПУ на розслідування злочинів, скоєних посадовцями. При цьому Генпрокуратура не втратить це право, а лише розділятиме його з бюро. АБ займатиметься слідством та оперативною діяльністю і направлятиме свої доробки до суду, який і вирішуватиме долю корупціонера. Мін’юст не забарився із відповіддю Вслід за МВС створення свого антикорупційного органу ініціює Міністерство юстиції. Про це нещодавно повідомив міністр юстиції Микола Оніщук на «круглому столі», присвяченому виробленню пропозицій зі створення такої структури. Однак Мін’юст виступає за утворення в своєму складі антикорупційного органу з некримінальною функцією. Микола Оніщук запевнив, що нова структура не буде наділена функціями правоохоронного органу, тому її створення не суперечить і не перетинається з утворюваним у складі МВС Антикорупційним бюро. Так, антикорупційний орган при Міністерстві юстиції матиме такі функції: розробка єдиної стратегії, проведення моніторингу, координація діяльності всіх органів, які працюють у цій сфері, надання рекомендацій органам влади, інформування громадськості та виконання антикорупційних експертиз нормативно-правових актів. А поки що міністр юстиції призначив нового заступника, до функцій якого входить опікування питаннями антикорупційного характеру. Окрім того, за словами глави Мін’юсту, відомство вже розробило ряд законопроектів щодо боротьби з корупцією і подало їх у ВР. Микола Оніщук сподівається, що найближчим часом ці законодавчі ініціативи затвердять. СБУ й собі не хоче пасти задніх Законопроект «Про Антикорупційне бюро України» блок НУ-НС розробив ще в 2007 р. У колишньому проекті АБ мало стати органом «спеціального призначення», створеним на базі підрозділів МВС, СБУ і ДПА. Голова АБ при цьому призначався б строком на 7 років, підпорядковувався безпосередньо Президентові і не контролювався б парламентом. При цьому бюро мало б стати окремою від усіх інших відомств структурою. Про це нещодавно згадав керівник СБУ Валентин Наливайченко, коментуючи ініціативу МВС щодо створення АБ. Зокрема, йшлося про те, що створення антикорупційного органу у структурі Міністерства внутрішніх справ негативно відіб’ється на його незалежності. Хоча це не було озвучено керівником СБУ, але, швидше за все, справа у тому, що СБУ й собі хоче, аби створення АБ відбулося, якщо не у її структурі, то хоча б на базі департаменту «К», який сьогодні функціонує у складі СБУ. А це цілком може статися, якщо Антикорупційне бюро з’явиться на базі не МВС, а якогось іншого відомства, або стане формально незалежною структурою і підпорядковуватиметься безпосередньо Президентові. Антикорупційне бюро, судячи з двох зазначених законопроектів, може перетворитися на наймогутніший і найвпливовіший силовий орган. Мало того, що він боротиметься з високопоставленими корупціонерами, але ще й буде наділений необмеженими повноваженнями. Скажімо, перший проект НУ-НС передбачав вільний доступ співробітників бюро до оперативних матеріалів і кримінальних справ усіх правоохоронних органів, дозволяв контролювати їх розслідування, отримувати навіть закриту інформацію з баз даних ВСУ, ГПУ, НБУ, ФДМУ, закріплювалося також право на створення бюро власної агентурної мережі. Створення АБ з прямим підпорядкуванням Президентові наділяє главу держави практично абсолютною владою. З’являється гіпотетична можливість не лише розправлятися з супротивниками, але й маніпулювати ними, збираючи на них компромат. *** Однак АБ у будь-якому випадку має бути створене. Справа у тому, що Україна щодо цього має певні зобов’язання перед Європою. У вересні 2008 р. наша країна мусить відзвітувати перед Групою держав Ради Європи проти корупції (GRECO) про виконання антикорупційних рекомендацій, які давалися торік. Створення національного антикорупційного органу – один із 25 пунктів цих рекомендацій. Аналогічне зобов’язання Україна узяла на себе, ратифікувавши Конвенцію ООН проти корупції. До вересня вже слід представити пакет антикорупційних законів і продемонструвати кроки зі створення антикорупційного бюро. До речі, в РЄ вже заявили, що виконання цих зобов’язань полегшить для України подальший вступ у ЄС. Аналогічні вимоги висували свого часу таким новим членам європейського співтовариства як Литва, Латвія, Македонія. Загалом АБ – річ потрібна, особливо в якості ефективного знаряддя, спрямованого на конкретні антикорупційні дії. Однак, мабуть, малоефективним буде створення лише для звітування перед GRECO такого беззубого органу, який пропонує Мін’юст, чи утворення кількох антикорупційних органів, які структурно входитимуть до тих чи інших відомств. Нічим особливим, окрім боротьби за повноваження та фінансування, ці структури не відзначаться. Їх утримання при цьому ляже на плечі платників податків. Схожу ситуацію ми вже маємо сьогодні – у складі МВС та СБУ діють підрозділи боротьби з корупцією, однак наскільки ефективно – згадувалося на початку матеріалу. Довідка «ПТ» Корупція forever? В інших країнах колишнього СРСР та Східної Європи аналогічні служби діють уже давно. Приміром, у Литві функціонує Служба спеціальних розслідувань, діяльність якої нічим особливим упродовж десяти років існування не позначилася. Російський Антикорупційний комітет – повністю підконтрольний владі. Після його появи корупції в Росії явно не поменшало. Водночас у деяких країнах аналогічні антикорупційні органи перетворилися на інструменти політичного впливу – в цьому звинувачують Польщу і Латвію. Відомо, що напередодні дострокових виборів у Польщі саме Центральне Антикорупційне бюро, підконтрольне братам Качинським, звинуватило в корупції лідера «Самооборони» Анджея Леппера, що вийшов із правлячої коаліції. Пізніше Леппер вимагав створення спеціальної комісії з розслідування спрямованої проти нього діяльності ЦАБ. У Латвії восени минулого року теж вибухнув скандал, пов’язаний із тамтешнім Бюро із запобігання корупції і боротьби з нею (KNAB). Під час його перевірки виявили порушення у використанні коштів на оперативну діяльність, після чого було порушено дисциплінарну справу проти глави KNAB та відправлено його відставку.