Працівники суду матимуть свій Кодекс поведінки 5-6 лютого 2008 р. відбулася дводенна міжнародна конференція «Запровадження правил поведінки працівника апарату суду», організована з ініціативи Державної судової адміністрації, Ради суддів України та за підтримки проекту «Україна: верховенство права».
Конференцію, в якій взяли участь близько 50 українських суддів та керівників апаратів судів, відкрили заступник голови Ради суддів України Олександр Волков, голова Державної судової адміністрації України Іван Балаклицький та директор Регіональної місії USAID (Агентство міжнародного розвитку США) в Україні, Білорусі та Молдові Ерл Ґаст. Також у роботі заходу взяли участь такі відомі міжнародні експерти, як Ноел Г. Руботам (директор з реформування та розвитку Ірландської судової служби, Дублін), суддя Джозеф Над? (голова Верховного Суду штату Нью Хемпшір, США (у відставці)), Мерілін Дж. Холмс (генеральний радник/юрист Адміністративного офісу судів США (у відставці)), Олександр Шибанов (директор Російсько-американського суддівського партнерства, кандидат юридичних наук, Москва); Томас Райс (професор права, школа права ім. Вашингтона та Лі, Вірджинія, США); Олена Глігор (заступник голови апеляційного суду м. Кишинів, член Вищої ради магістратів, Молдова).
Під час конференції обговорювали важливість запровадження в судовій системі правил поведінки працівника апарату суду; ключові елементи правил поведінки працівника апарату суду; роль працівників апарату суду у збільшені довіри громадян до суду; узагальнення практичного досвіду: випадки невідповідної поведінки працівників апарату суду та їх наслідки; механізми забезпечення дотримання правил поведінки працівників апарату суду; відповідні санкції за порушення правил поведінки.
Учасники конференції зазначили, що оскільки судді, виходячи з особливостей професії, мають обмежений контакт з громадськістю, адміністративні працівники часто є «обличчям» суду. Правила поведінки для працівників апарату суду певним чином подібні до кодексів (правил) поведінки суддів (зокрема, у питаннях стандартів конфіденційності тощо), але також тісно пов’язані із загальними правилами поведінки державних службовців.
Загалом міжнародні експерти схвально оцінили проект Правил, хоча були й критичні, проте конструктивні зауваження. Так, Томас Райс відзначив наступне: «Кодекс являє собою значний доробок, є конче важливим кроком на шляху боротьби з корупцією. Загалом проект носить карний характер, однак, на жаль, певні його положення є більш конкретними, а деякі – більш загальними. Це може призвести до плутанини під час його застосування, а також може стати аргументом на користь виключення певних моделей поведінки працівників суду, якщо відповідна наглядова установа шукатиме можливості для забезпечення неухильного дотримання положень Кодекс». А Ноел Г. Руботам застеріг про те, що «вимоги до українських державних службовців стосовно декларації власних доходів є занадто жорсткими для працівників нижчого рівня, тому видається доцільним, щоб Кодекс містив спеціальну вимогу стосовно цього».
Пропонуємо Вашій увазі найбільш цікаві виступи учасників конференції
Джозеф НАДО:
– Я був уражений змістом Правил поведінки. Вони продумані та вимагають належного механізму для забезпечення їхнього виконання. Водночас я переконаний, що незалежна судова влада є найкращим шляхом для посилення демократії. Отже, незважаючи на те що уряд України прийняв закон, який регулює етичні норми судових працівників, я рекомендував би, щоб Кодекс поведінки приймав Верховний Суд. На мою думку, одним з основних повноважень ВСУ є нагляд за роботою та притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та працівників суду, оскільки це найбільш дієвий спосіб усунення політичного аспекту з дисциплінарного процесу. Якщо Кодекс прийматиме інша установа або гілка влади, то за логікою вона матиме повноваження його змінювати та застосовувати, що може призвести до появи прямого або непрямого впливу на судову владу. Законодавча гілка влади завжди має бюджетний контроль над судами, справедливо вимагає прозорості та відкритості їхньої діяльності. Виконавча влада відіграє певну роль у призначенні суддів та справедливо очікує, що призначені особи будуть поводитись відповідним чином. Інші гілки влади також мають право ініціювати звільнення судді з посади за наявності відповідних причин. Однак слід визнати, що існують деякі основоположні права, які повинна мати судова влада, якщо вона бажає, аби суспільство вірило в те, що судова влада вільна від зовнішнього впливу. Це включає в себе встановлення та забезпечення виконання правил для працівників. Вся структура уряду отримує зиск від того, що судова влада має контроль над власними працівниками. Іван БАЛАКЛИЦЬКИЙ: – В Україні досі не запроваджено Правила поведінки працівника апарату суду, хоча чимало країн Центральної та Східної Європи (наприклад, Росія, Румунія, Сербія) вже зробили це. Проект таких Правил розробила і Державна судова адміністрація України у 2007 р. Ми вдячні за рекомендації до них, що висловили міжнародні експерти під час конференції. Ерл ҐАСТ: – Суди в силу свого суспільного завдання – відправлення правосуддя – зобов’язані дотримуватися вищих стандартів професійної поведінки, ніж більшість державних установ. Так, зокрема, Бангалорські принципи діяльності судді мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою – як основа для регламентації поведінки суддів. Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Тому важливо, щоб принципи професійної поведінки як для суддів, так і для працівників апарату суду, були викладені у чітко сформульованих кодексах (правилах) поведінки. Правила поведінки працівника суду – відносно нове явище, але воно стає демократичним стандартом підвищення довіри суспільства до судової системи. Мерілін Дж. ХОЛМС: – Правила поведінки загалом є поєднанням етичних принципів, моральних цінностей, правових стандартів та моральних рішень, а також деяких господарських питань. Може видатися більш доцільним розділити ці дві категорії, можливо, шляхом підготовки двох документів: кодексу етики та окремого збірника інструкцій для службовців. Те, яким чином вони структуровані зараз, дає можливість більш тривіальним проблемам (приміром, як відповідати на дзвінки та де курити) відволікати увагу від більш ґрунтовних питань стосовно дотримання вимог закону та уникнення конфліктів інтересів. Загалом Кодекс (деякі його окремі розділи) можна організувати краще. Наприклад, існує значна кількість концептуального повторення між деякими пунктами різних розділів. Розташування подібних положень у різних розділах може свідчити про те, що вони означають різні речі або мають різне та більш обмежене коло застосування, ніж мається на увазі. Деякі положення Кодексу вбачаються нечіткими, що може ускладнити забезпечення їхнього дотримання з практичного погляду. Прикладом може слугувати пункт, який посилається на «загальні моральні стандарти». Також існує кілька положень з морально-етичними рекомендаціями, формулювання яких унеможливлює забезпечення їхнього виконання. Зокрема, пункти, в яких працівникам рекомендується «керуватися» або «мати на увазі» деякі речі. Якщо ці положення повинні стати базою для забезпечення виконання, їх потрібно прояснити.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|