Справа № 6-11362св07

Верховний Суд України
Рішення від 28 листопада 2007 р.>6-11362св07 Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але у разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя у межах вартості предмета іпотеки Колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом М. до ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Полтавського регіонального управління про стягнення безпідставно отриманих коштів, встановила наступне. Обставини справи У листопаді 2006 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач неправомірно нарахував відсотки за користування кредитними коштами, штраф і пеню за договором-анкетою на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки від 15 березня 2005 р. за № *. Указував, що зазначений договір укладено між його батьком А. та ВАТ КБ «Надра», умовами якого є надання ліміту кредитування в розмірі 55 тис. грн і виконання якого забезпечено іпотекою. Під час дії договору А. помер. Проте після смерті сторони за договором відповідач продовжував нараховувати непогашені відсотки за користування кредитними коштами, а також штраф та пеню, обов’язок щодо сплати яких поклав на позивача як спадкоємця майна померлого А. Позивач вважав дії відповідача неправомірними та просив стягнути з ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Полтавського регіонального управління на його користь 6389,84 грн, нарахованих із дня смерті А. до 12 липня 2006 р., що включає в себе відсотки за користування кредитними коштами, штраф і пеню за неналежне виконання договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки, а також понесені ним судові витрати, пов’язані з розглядом справи. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 січня 2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2007 р., у задоволенні позову відмовлено. Суд встановив У касаційній скарзі М. просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі підстави. Суд установив, що 15 березня 2005 р. між ВАТ КБ «Надра» в особі його філії Полтавського регіонального управління та А. укладено договір-анкету (далі – договір) на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки й додаткову угоду № 1 від 29 березня 2005 р. З метою забезпечення виконання зобов’язання за цим договором 29 березня 2005 р. між сторонами укладено договір іпотеки належної на праві приватної власності А. квартири. Вже після смерті А. (29 травня 2006 р.) С., котра була спадкоємцем А. за заповітом, відмовилася від спадщини на користь спадкоємця за законом – М. (позивача у справі). 7 вересня 2006 р. спадкоємцем отримано свідоцтво про право на спадщину. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що на М. як спадкоємця померлого А. покладений обов’язок щодо сплати як основної суми заборгованості за кредитним договором спадкодавця, так і відповідальність за неналежне виконання зобов’язання, а саме: сплата відсотків, пені та штрафу за період з дня смерті А. до 12 липня 2006 р., що нараховані після смерті спадкодавця. З таким висновком судів погодитись не можна, оскільки суди неправильно застосували вимоги матеріального права, які регулюють правовідносини сторін. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини склалися між сторонами внаслідок укладення договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки (ВАТ КБ «Надра» і А.), його подальшого виконання та обов’язку спадкоємця відповідати за шкоду, яка була завдана спадкодавцем. Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. За змістом ст. 610 ЦК порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Правовими наслідками невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов є покладення на сторону правових наслідків, передбачених ст. 611 ЦК України, зокрема, сплату неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди тощо. Умовами договору передбачена майнова відповідальність за порушення держателем (А.) та/або додатковим держателем картки умов договору, зокрема, сплата штрафу та пені (п. 6.1.5 договору); у п. 9 договору передбачені підстави для звільнення сторін від відповідальності; відповідно до визначених у додатку до договору термінів пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму несплачених у строк відсотків за користування кредитом, що стягується у держателя у разі несвоєчасного виконання ним своїх зобов’язань; у договорі відсутня вказівка стосовно довіреної особи щодо використання картки за рахунок частини або всіх коштів, що обліковуються на картковому рахунку держателя. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом зі спадкодавця за його життя (ст.ст. 1216, 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України). З огляду на наведене особливістю спірних правовідносин сторін у справі є перехід зі сфери регулювання кредитних відносин та відповідальності за порушення зобов’язань за договором до сфери відносин спадкування та порядку проведення розрахунків спадкоємців з кредиторами спадкодавця. За змістом законодавства в деяких випадках, ураховуючи особливості правовідносин сторін, можливо відступлення від правила про перехід усіх прав та обов’язків, які належали спадкодавцю, до його спадкоємців, і заборону покладення на останніх деяких обов’язків спадкодавця, навіть незважаючи на те що вони не тісно пов’язані з його особою. Так, згідно з ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але у разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя у межах вартості предмета іпотеки. Ураховуючи, що позивач у справі провів повний розрахунок заборгованості за основним зобов’язанням, що відповідає вимогам ст. 1216 ЦК України, боржник (А.) за життя не порушив виконання зобов’язання, забезпеченого іпотекою, покладення на спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця додаткового обов’язку сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків, заборгованість за якими нарахована вже після смерті спадкодавця та протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, є неправомірним і таким, що суперечить зазначеним вимогам законодавства. Крім того, у матеріалах справи відсутні підстави для покладення такого обов’язку на спадкоємця відповідно до ч. 3 ст. 1231 ЦК України. Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні тощо (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України). За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням у справі нового рішення про задоволення позову відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 336 ЦПК України. Розрахунки заборгованості, викладені в довідці, наданій відповідачем та сторонами, не оспорюються. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вирішив Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 88, п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ вирішила касаційну скаргу задовольнити; рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 січня 2007 р. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2007 р. – скасувати; позов М. до ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Полтавського регіонального управління – задовольнити. Стягнути з ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Полтавського регіонального управління на користь М. 6389,84 грн безпідставно отриманих коштів, судовий збір у розмірі 63,9 грн та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення оскарженню не підлягає. Коментар фахівця «Рішення повністю задовільняє вимогам справедливості та розумності, хоча відповідність його чинному законодавству – сумнівна»  Юрист ЮК Arzinger & Partners Ukraine Антон МОСКАЛЕНКО:
– Надане судове рішення є дуже цікавим в площині того, як Верховний Суд України підійшов до питання правозастосування, адже фактично Суд відійшов від встановленого законодавством правила переходу прав та обов’язків від спадкодавця до спадкоємців. По суті постановлене рішення дійсно відповідає вимогам справедливості та розумності, але стосовно його відповідності законодавству можна посперечатися. Верховний Суд України зробив прив’язку до того, що основне зобов’язання спадкодавця було забезпечене іпотекою. В цій ситуації Суд дійшов висновку, що згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» спадкоємці не повинні нести відповідальність за основне зобов’язання. При цьому не враховано, що згідно Закону України «Про іпотеку» таке правило встановлюється при будь-якому переході права власності на предмет іпотеки, тобто не є спеціальною нормою при переході прав та обов’язків в спадщині. Отже, фактично Суд певним чином «притягнув» до справи норми іпотечного законодавства для вирішення справи відповідно до принципу розумності та справедливості.