Всі рубрики


До вас їде ревізор

За українським законодавством існує низка державних органів, що мають повноваження наглядати та контролювати дотримання законодавства про працю. Їх умовно розділяють на загальні, до яких належить прокуратура, міністерства, відомства, та спеціальні, серед яких провідне місце посідає Держдепартамент з нагляду за дотриманням законодавства про працю та його регіональні структури. Загалом створення контролюючого органу в системі Міністерства праці і соціальної політики почалося з постанови ВР України «Про порядок введення в дію ЗУ «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України» від 15 грудня 1994 р. № 296. На її виконання необхідний був орган, який складав би акти та приписи про адміністративні правопорушення з боку роботодавців. При цьому уряд створив Державну інспекцію праці (ДІП) Міністерства праці та затвердив відповідне Положення, яке визначало повноваження, права та обов’язки державних інспекторів праці (постанова КМУ «Про створення державної інспекції праці Міністерства праці» від 2 серпня 1996 р. № 906). Через сім років ДІП була реформована в Держнаглядпраці, як стверджують чиновники, з дотриманням вимог 81 та 129 конвенцій МОП. 18 січня 2003 р. уряд Віктора Януковича розробив та затвердив своєю постановою Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю. Сьогодні на сайті Мінпраці та соцполітики розміщена інформація про те, як браві інспектори праці в 2006 р. перевірили майже 33 тис. роботодавців, із яких у понад 29 тис. (89,1%) було виявлено порушення законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Однак проблема полягає не в тому, скільки перевірок здійснили територіальні органи Держнаглядпраці, а в тому, наскільки ці перевірки ефективні. На сьогодні повноваження Держнаглядпраці обмежені складанням актів, приписів та протоколів. Щоправда, за результатами цих документів вони можуть накласти штраф на працівника, передати адміністративну справу до суду, або ж у разі якщо в діях роботодавця містяться ознаки злочину, направити справу до правоохоронних органів. Проте для конкретного працівника, права якого порушені, цей орган не принесе користі, адже відповідно до його повноважень він не здатний зобов’язати роботодавця поновити працівника на роботі чи відшкодувати йому вимушений прогул. У будь-якому випадку Держнаглядпраці – це контролюючий орган, який хоча й не може ефективно вплинути на ситуацію із дотриманням законодавства про працю, але може створити серйозні проблеми для підприємств. Підстави для перевірки Якщо на підприємство завітав інспектор з Держнаглядпраці, не треба панікувати. Насамперед слід з’ясувати, чи має він право приступити до перевірки, з яких підстав він завітав саме на це підприємство. Відповідно до ст. 1.4 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики № 72 від 21 березня 2003 р., перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та територіальними державними інспекціями праці (далі – ТДІП), можна поділити на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян. Водночас доречно зазначити, що перевірки додержання законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування проводяться тільки за зверненнями громадян та за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП. Згідно із Положенням інспектор праці має право на проведення перевірки за наявності в нього: службового посвідчення встановленого зразка; Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 18 січня 2003 р. № 50 (50-2003-п); Положення про територіальну державну інспекцію праці АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя; у разі перевірки за дорученням – доручення відповідного органу (керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів); персональної круглої номерної печатки. Отже, якщо хоча б один пункт із вказаних у інспектора відсутній, йому можна відмовити в доступі на підприємство як особі без відповідних повноважень. Однак якщо інспектор всі необхідні документи має, то він зобов’язаний почати перевірку із повідомлення керівництва об’єкта перевірки про її проведення. Інспектор повинен відрекомендуватись (показати посвідчення), у разі потреби розповісти про свої обов’язки і повноваження, ознайомити з питаннями, які будуть розглядатися під час проведення перевірки; обумовити, які документи необхідно надати для перевірки. Порядок роботи інспектора праці Згідно із Положенням інспектору праці для виконання його службових обов’язків за місцем проведення перевірки надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками та створюються умови для здійснення наданих повноважень. Перший етап – робота з документами, наданими для перевірки. Відповідно до Положення інспектор проводить ознайомлення зі статутом підприємства для встановлення легітимності підприємства і повноважень його керівника. Для підтвердження повноважень керівника інспектор може подивитись контракт, наказ про його призначення. Крім того, інспектор може ознайомитися із колективним договором; правилами внутрішнього трудового розпорядку; трудовими книжками; наказами по кадрах, особовими картками, особовими справами; штатним розписом; документами, що засвідчують своєчасність виплати заробітної плати, проведення індексації та компенсації; дотримання гарантій та пільг щодо окремих категорій працівників: жінок, неповнолітніх, працівників, які поєднують роботу з навчанням тощо. За результатами перевірки в обов’язковому порядку інспектор складає акт. Причому акт – це документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Отже, не треба дивуватися, що порушення трудового законодавства на підприємстві для інспектора – це факт преюдиційний. Так йдеться в Положенні, яким він керується. Крім акта, в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов’язкове державне соціальне страхування інспектор складає припис щодо їх усунення. Один примірник акта та припису під розпис надається керівнику підприємства, установи, організації (зокрема, керівникам робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування) чи фізичній особі. Якщо за матеріалами перевірки в діях посадових осіб вбачаються ознаки злочинів, передбачених такими статтями Кримінального кодексу, як: ст. 172 (грубе порушення законодавства про працю), ст. 173 (грубе порушення угоди про працю) або ст. 175 (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат), матеріали перевірки негайно направляються до правоохоронних органів із супровідним листом, який підписує начальник ТДІП. Якщо ж порушення не містять ознак злочинів, інспектор досліджує достатність підстав для притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності. Притягнення роботодавця до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до Інструкції з оформлення органами Держнаглядпраці матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Мінпраці та соцполітики України 21 березня 2003 р. № 72. Види та наслідки порушень трудового законодавства Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 255 КУпАП органи Мінпраці мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 41 КУпАП(порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю); ст. 41-1 КУпАП (ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк); ст. 41-2 КУпАП (порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів); ст. 41-3 КУпАП (ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод). Отже, у разі якщо порушення, виявлене на підприємстві, не підпадає під жодну з цих статей можна сміливо оскаржувати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак погодьтесь, трактувати словосполучення «також інші порушення вимог законодавства про працю» (ст. 41 КупАП) можна так, як кому забажається. У протоколі про адмінправопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника (прізвище, ім’я, по-батькові; громадянство; рік та місце народження; місце проживання; місце роботи, посада; документ, що посвідчує особу); місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; адреси свідків; пояснення порушника та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Після оформлення і підписання протоколу формується справа про адміністративне правопорушення для направлення до суду. До речі, доцільно зауважити, що рішення посадових осіб Держнаглядпраці та ТДІП можуть бути оскаржені в десятиденний термін у вищої посадової особи територіальної державної інспекції праці. В разі невирішення питання – в керівництві Держнаглядпраці та в суді. Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання припису державного інспектора праці до дати її розгляду. Скарга розглядається у п’ятнадцятиденний термін з дня її надходження.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________