Всі рубрики


Актуальні питання дисциплінарної відповідальності держслужбовців

Відповідно до законодавства України державних службовців наділено не лише багатьма правами, але на них покладено й обов’язки: дотримуватися Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина; зберігати державну таємницю, інформацію про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншу інформацію, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню; постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію; сумлінно виконувати службові обов’язки. Частиною механізму реалізації державними службовцями своїх конституційних прав і обов’язків є інститут юридичної відповідальності. До зазначених осіб можуть застосовуватися різні види відповідальності, зокрема, заходи дисциплінарного впливу. Ознаки відповідальності Дисциплінарна відповідальність державних службовців полягає в їх обов’язку відповісти за вчинене ними порушення трудової дисципліни і зазнати дисциплінарних стягнень. Правовою підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку. За порушення трудової дисципліни застосовуються особливі санкції – дисциплінарні стягнення, які накладаються власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (не більше 6 місяців з моменту вчинення проступку). У правовідносинах щодо дисциплінарної відповідальності беруть участь два суб’єкти: суб’єкт відповідальності і суб’єкт дисциплінарної влади. Суб’єктом відповідальності може бути лише особа, яка перебуває в трудових відносинах з власником або уповноваженим ним органом, до якої застосовується або загальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності (загальний суб’єкт), або спеціальні норми про дисципліну (спеціальний суб’єкт). Дисциплінарну владу щодо працівника має власник, оскільки працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед ним, а не перед державою (державним органом), як це має місце за адміністративної та кримінальної відповідальності. Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина – певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дії і їх шкідливих наслідків у формі умислу і необережності: працівник не може бути визнаний винним, якщо він об’єктивно не міг належно виконати роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або коли власник не створив для цього належні умови. Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання завідомо незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати роботу, не передбачену трудовим договором. Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку становить протиправна поведінка суб’єкта, шкідливі наслідки та причинний зв’язок між ними і поведінкою правопорушника. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права. Відтак, невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов’язаних з виконанням трудової функції, не може тягти застосування юридичної відповідальності. Згідно з законодавством порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, якщо воно сталося в робочий час. Але в окремих випадках, коли таке порушення негативно впливає на виробничий цикл, заважає виконанню трудового завдання, судова практика розцінює його як дисциплінарний проступок. Для працівників, що працюють у режимі ненормованого робочого часу, робочим часом вважається весь час перебування на робочому місці та на території підприємства. Будь-яке порушення трудової дисципліни завдає відчутної матеріальної шкоди та шкоди правопорядку. Загальним об’єктом дисциплінарного проступку є дисципліна праці; об’єктом – правовідносини щодо дотримання внутрішнього трудового розпорядку певного підприємства (установи), безпосереднім об’єктом – окремі елементи внутрішнього трудового розпорядку: повне і ефективне використання робочого часу; бережлива і правильна експлуатація споруд, приміщень, устаткування, машин, матеріалів, інструментів, інвентарю; правильна організація управління процесом праці і технологією виробництва; охорона здоров’я і життя членів трудового колективу. Види відповідальності Слід розмежовувати види дисциплінарної відповідальності – загальну та спеціальну. Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм Кодексу законів про працю (далі – КзпП) і правил внутрішнього трудового розпорядку та поширюється на більшість працівників. Спеціальна дисциплінарна відповідальність: встановлена для вузького кола працівників; її суб’єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами: статутами, положеннями, законами; передбачає застосування специфічних заходів дисциплінарного впливу. Така дисциплінарна відповідальність обумовлена двома чинниками: по-перше, специфікою трудових функцій, що виконують працівники; по-друге, особливо тяжкими наслідками, які можуть наступити в результаті невиконання чи неналежного виконання покладених на них трудових обов’язків. Найхарактернішими рисами спеціальної дисциплінарної відповідальності є такі: обмежена сфера та коло суб’єктів її застосування; специфічні заходи дисциплінарного впливу (зазвичай більш жорсткі стягнення); визначене коло суб’єктів, які можуть її застосовувати; особливий порядок накладення та оскарження дисциплінарних стягнень; наявність спеціальних нормативних актів. Таким чином, спеціальна дисциплінарна відповідальність – це окремий вид дисциплінарної відповідальності чітко визначених суб’єктів, які за вчинений дисциплінарний проступок можуть залучатися в межах спеціальних нормативних актів до більш жорстких заходів дисциплінарного впливу з особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарних стягнень. Особливості відповідальності державних службовців Певні особливості має спеціальна дисциплінарна відповідальність державних службовців. До таких суб’єктів застосовуються заходи дисциплінарного впливу, передбачені як ст. 147 КЗпП (догана та звільнення), так і ст. 14 ЗУ «Про державну службу» (попередження про неповну службову відповідність та затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду). Загальними підставами для застосування дисциплінарних стягнень є: невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків; перевищення повноважень; порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби; здійснення вчинку, який порочить особу як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. Крім загальних підстав, передбачених законодавством про працю, підставою для звільнення або іншого усунення від виконання посадових функцій може бути вчинення зазначених у ст.ст. 1 та 5 ЗУ «Про боротьбу з корупцією» корупційних діянь із забороною обіймати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення. Особливим заходом спеціальної дисциплінарної відповідальності державних службовців є відсторонення службовця від виконання повноважень за посадою та проведення службового розслідування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 у разі невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян. Невиконання покладених службових обов’язків може бути підставою для притягнення до кількох видів відповідальності, причому в основі складу проступку може лежати одна й та сама посадова дія (вчинок). Окрім того, до державних службовців можуть застосуватися більш жорсткі заходи дисциплінарного впливу, зокрема ті, що передбачені п. 1 ст. 41 КЗпП. Так, додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу зі службовими особами зазначених органів, крім підстав, передбачених ст. 40 КЗпП, є одноразове грубе порушення ними трудових обов’язків. Деякі особливості дисциплінарної відповідальності властиві окремим категоріям державних службовців, зокрема, органів Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби, визначені нормами фінансового законодавства. Ці норми конкретизують підстави для застосування дисциплінарних стягнень до таких категорій державних службовців у конкретних правовідносинах. Так, ст. 13 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби притягаються до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Підстави дисциплінарної відповідальності службових осіб органів Державної контрольно-ревізійної служби визначають ЗУ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., відомчі нормативні акти. До них застосовують заходи дисциплінарного впливу за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків, якщо вони: не повідомили державні органи про виявлені зловживання і порушення; не передали правоохоронним органам матеріали ревізій у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства; не повідомили правоохоронні органи про вилучення документів у зв’язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями. Запобіганння та попередження службових правопорушень З метою попередження й усунення причин і умов, що сприяють учиненню, та запобігання вчиненню державними службовцями під час виконання ними службових обов’язків правопорушень чи дій, що можуть призвести до скоєння протиправних дій, потребують нормативного врегулювання питання профілактики правопорушень такими особами. У такому нормативному акті з цього питання, який пропонуємо прийняти, слід передбачити здійснення як заходів загальної профілактики (інформування органів державної влади, заінтересованих міністерств та інших органів виконавчої влади про наявні обставини, що можуть сприяти вчиненню злочинів, пов’язаних зі здійсненням службової діяльності, для вжиття заходів щодо усунення цих обставин; інформування особового складу щодо відповідальності за службові злочини, а також про стан дотримання законності, про результати службових розслідувань та наслідки правопорушень, вчинених співробітниками; проведення нарад профілактичного напряму уповноваженими посадовими особами у разі наявності негативних явищ чи обставин у трудових колективах тощо), так і індивідуальної профілактики – індивідуального впливу на свідомість і поведінку осіб, дії яких можуть призвести до скоєння правопорушень, пов’язаних із виконанням покладених на них службових обов’язків. Удосконаленню механізму дисциплінарної відповідальності слугуватиме прийняття дисциплінарних статутів для різних державних органів, у яких слід нормативно визначити межі дозволеної та забороненої поведінки їх службових осіб. Треба допрацювати нормативно-правове регулювання державної служби та дати визначення таких ключових понять, як «державна служба» та «державний службовець». Вважаємо, що врахування зазначених пропозицій і подальше розроблення цієї проблематики сприятиме вдосконаленню механізму юридичної відповідальності державних службовців.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________