Всі рубрики


Відновлення смертної кари – міф чи реальність?

Проблема смертної кари в Україні знову набуває актуальності. Нещодавно про відновлення цього виду покарання заявили деякі народні обранці, підготувавши відповідний законопроект. Документ пропонує, з-поміж іншого, включити в систему покарань, встановлених КК України, смертну кару за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах. Як це було Україна була серед країн з найвищою кількістю страт на рік, що викликало занепокоєння світової громадськості. У 1995 р. це питання порушили на рівні Комітету з прав людини ООН. Після заслуховування періодичної доповіді про стан політичних і громадянських прав в Україні Комітет дав відповідні рекомендації, спрямовані на негайне скасування смертної кари. У листопаді того ж року Україна взяла на себе зобов’язання перед ПАРЄ запровадити мораторій на виконання смертних вироків. На папері обґрунтування скасування смертоносного покарання тоді здавалося переконливим: держава прагнула долучитися до світового співтовариства, побудувати правове суспільство. Та й з високих трибун лунали обіцянки про наведення порядку, ліквідацію організованої злочинності, захист невід’ємного права людини на життя. Головну роль в цьому відіграв КСУ, який після тривалих дискусій ухвалив рішення щодо неконституційності ст. 24 КК України, що передбачала смертну кару як вид покарання. У квітні 2001 р. український парламент прийняв новий КК України, який замінив смертну кару на довічне позбавлення волі. А в березні 2007 р. Президент підписав ЗУ «Про приєднання до Другого Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що стосується скасування смертної кари». Відповідно до цього Протоколу кожна держава-учасниця повинна вживати всіх необхідних заходів для скасування смертної кари в межах своєї юрисдикції. Тоді здавалося, що протистояння між прибічниками і супротивниками застосування вищої міри покарання в України припинено. Однак багато правників та пересічних громадян вважають, що заміна смертної кари довічним позбавленням волі була передчасною і не відповідала тій криміногенній ситуації, яка склалася в державі. Зайва гуманність? Співчуття завжди має місце, поки наслідки вчиненого злочину не стосуватимуться безпосередньо нас. І це потрібно брати до уваги. Однак ми всупереч волі народу, під тиском зовнішніх чинників, створюючи ілюзію гуманності, замінили покарання смертю довічним ув’язненням, тим самим свідомо давши надію серійним вбивцям на волю. Це підтверджує Кримінально-виконавчий кодекс України, прийнятий 11 липня 2003 р. У спеціальному розділі цього законодавчого акта наголошується: «Засуджений до довічного позбавлення волі має можливість після фактичного відбуття не менше 20 років покарання подати до Президента України клопотання про помилування. У разі помилування визначене засудженому покарання заміняється позбавленням волі на певний строк, але не менше двадцяти п’яти років». Отже, у цьому випадку перед злочинцем такої категорії відкривається доволі далека, але все ж таки перспектива звільнення від відбування покарання. Після заміни довічного позбавлення волі на строк не менше 25 років є можливість (згідно із ч. 5 ст. 82 КК України) застосувати до засудженого умовно-дострокове звільнення. Хоча і гіпотетично, проте у «довічників» є шанс вийти на волю через хворобу, оскільки ст. 84 КК України не виключає такої можливості. Щоправда, на заваді може стати суд, який відповідно до ст. 408 КПК України має врахувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. Крім зазначених привілеїв, на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права, передбачені ст. 151 КВК України. Зокрема, вони можуть купувати продукти харчування та інші товари за зароблені в колонії гроші, користуватися один раз на шість місяців короткостроковим побаченням, одержувати протягом року дві посилки і дві бандеролі, отримувати медичну допомогу і лікування. За належну поведінку і чесне ставлення до праці цим засудженим додатково може надаватися одне короткострокове побачення чи право на одну платну телефонну розмову, вони можуть також додатково витрачати гроші на придбання продуктів харчування у відповідні дні. Один раз на тиждень і в святкові дні засудженим цієї категорії належить відпочивати. За українським законодавством засуджених до довічного ув’язнення тримають у виправних колоніях максимального рівня безпеки, причому окремо від інших категорій засуджених. Вони перебувають в камерах, як правило, по дві особи. Зрозуміло, що забезпечення такого порядку для зазначеного контингенту осіб потребує від держави створення нових колоній або перепрофілювання діючих. А якщо до цього додати, що такого засудженого потрібно одягати, годувати тричі на день, облаштовувати камеру необхідними предметами, регулярно міняти постільну білизну, то його піклування обходиться нам, платникам податків, щорічно у 14 тис. грн. У той час як наші зусилля спрямовуються на створення для злочинців найбільш комфортних умов у місцях відбування покарання, суспільство в черговий раз здригається від жорстокості і не знаходить цьому виправдання. Після скасування смертної кари як вбивали, так і продовжують вбивати людей. І не тому, що злодіїв не лякає довічне ув’язнення за скоєне. Ні. Вони впевнені, що не настане розплата. Безкараність – основна трагедія нашої дійсності. Адекватна відповідь Нинішній стан криміногенної ситуації загрожує національній безпеці України. У світовій класифікації щодо кількості злочинів на 100 тис. осіб Україна посіла торік 11-е місце. Соціологічні опитування свідчать, що майже 60% населення вважає за доцільне відновити вищу міру покарання за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах. Оскільки, скасувавши смертну кару, ми не стабілізували економіку, не прискорили моральний прогрес, не позбулися злочинності. Смертна кара – жорстоке і принизливе покарання. Так, вона не є стовідсотковою гарантією запобігання умисним злочинам. І з цим, мабуть, можна погодитись. Тільки як бути, коли покидьки заради втіхи позбавляють людину невід’ємного права на життя?! Звірячі катування, чисельні людські жертви, вбивства з особливою жорстокістю, безкараність, зухвальство – ось вагомі аргументи на захист смертної кари. Принципи законності, демократизму, рівності громадян перед законом, які переплітаються з невідворотною відповідальністю тих, хто зазіхнув на їхнє життя, фактично спотворені. Народ ніколи не визнавав абстрактного гуманізму. Тож не дивно, що останнім часом дедалі частіше лунають голоси стосовно перегляду міри кримінальної відповідальності за умисні вбивства. На сьогодні є і соціальні, і моральні передумови для того, аби порушувати питання про відновлення в кримінальному законодавстві смертної кари.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________