Особливі підстави звільнення науково-педагогічних працівників Регулювання трудових відносин з науково-педагогічними працівниками вищих навчальних закладів завжди здійснювалось як за допомогою загальних, так і спеціальних норм. Це пояснюється специфікою та складністю їх праці, яка полягає в тому, що викладач працює не один, а разом із студентами, слухачами. Аби визначитися з правильними підходами до підстав та порядку звільнення з посад науково-педагогічних працівників, треба насамперед з’ясувати їх обов’язки. Вони викладені у багатьох нормативно-правових актах, зокрема, в ЗУ «Про вищу освіту», Кодексі законів про працю України та інших відомчих нормативно-правових актах, затверджених наказами Міністерства освіти і науки України.
Навчальний процес відбувається відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 р. № 161. У цьому акті є розділ «Робочий час викладача», який передбачає, що робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов’язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному плані.
Нормування праці
Нормування праці відбувається відповідно до Норм часу для планування й обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 7 серпня 2002 р. № 450. Відповідно до цих нормативів і обсягу навантаження складається розклад занять, якого повинен дотримуватися кожен викладач. На практиці виникають питання, чи має, наприклад, викладач знаходитися на кафедрі, у навчальному закладі, якщо він згідно із розкладом не зайнятий у цей день. Викладач повинен бути у навчальному закладі, якщо у ньому відбуваються лекції, засідання кафедр, наради, які проводять ректори, проректори, декани, інші заходи, за умови, що розклади, графіки, плани були доведені до відома викладача. Якщо у ВНЗ не заплановано ніяких заходів, то викладач не зобов’язаний «сидіти» на кафедрі 6 годин.
Дисциплінарні порушення
З огляду на викладене виникає питання про те, чи можна визнати прогулом неявку викладача на одну пару за умови, що він упродовж повного робочого дня був відсутнім на роботі. Видається, що з урахуванням специфіки організації навчального процесу таке порушення треба визнавати прогулом, адже викладач не надав можливості ВНЗ використати його робочу силу протягом повного робочого дня.
До дисциплінарних порушень слід віднести невиконання або неналежне виконання планової наукової роботи. Науково-педагогічні працівники беруть участь у роботі вчених рад, а також працюють у методичних радах, акредитаційних комісіях тощо. Фахівець може входити до складу не більше двох рад. Члени ради, які пропустили протягом року більше половини їх засідань, виводяться з її складу. Отже, участь у роботі спеціалізованих вчених рад є юридичним, а не громадським обов’язком науково-педагогічного працівника. До того ж засідання рад проводяться у робочий час. Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що відсутність члена спеціалізованої вченої ради на засіданні без поважних причин є дисциплінарним проступком.
Особливості звільнення
Вища освіта вдосконалюється. Запроваджуються нові прогресивні педагогічні технології. У ВНЗ ліквідуються одні кафедри, факультети, натомість створюються інші. У зв’язку з появою нових напрямів в освітянській сфері, оновленні програм деякі навчальні плани скорочуються. Скорочується і набір студентів на певні спеціальності. Виникає потреба у звільненні науково-педагогічних кадрів за скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП). Таке звільнення відбувається з дотриманням усіх загальних норм трудового права. Але є одна особливість. Таке звільнення має відбуватися наприкінці навчального року. У п. 13 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 1993 р. № 455, передбачено, що звільнення педагогічних працівників у зв’язку зі скороченням обсягу робіт може відбуватися тільки наприкінці навчального року, коли зазвичай завершується навчання з багатьох предметів. Аби визнати звільнення правильним, треба з’ясувати, що слід розуміти під початком та закінченням навчального року.
На сьогодні нормативно-правовим актом, у якому йдеться про початок і кінець навчального року, є Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 р. Пункт 4.1 цього Положення передбачає, що «навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів». А про кінець навчального року нічого не йдеться.
На нашу думку, закінченням навчального року слід вважати останній день занять згідно із робочими планами. Вважаємо, що до п. 13 Типових правил внутрішнього розпорядку від 20 грудня 1993 р. треба внести уточнення: замість слів «тільки наприкінці навчального року» передбачити «після закінчення навчального року», тобто можна звільнити і 30 червня, і 26 серпня, а не тільки 30 червня. Пов’язувати звільнення за скороченням штату з конкретною датою – 30 червня – дуже складно. Цей день може бути вихідним, працівник може бути тимчасово непрацездатним, бути у відпустці. Стаття 3 ЗУ «Про відпустки» надає право працівникам звільнятися з отриманням відпустки. Датою звільнення у цьому разі буде останній день відпустки. Це може бути, приміром, 26 серпня.
До речі, у зазначених Типових правилах від 20 грудня 1993 р. йдеться про педагогічних працівників, але замість цього терміна доречно вживати словосполучення «науково-педагогічні працівники». Що стосується інших підстав припинення трудових відносин, як-от: аморальний проступок, прогул, систематичне порушення трудової дисципліни, поява у нетверезому стані, то таке звільнення може відбуватися у будь-який період навчального року після встановлення цих фактів з дотриманням норм трудового законодавства.
Статус деканів
У вищих навчальних закладах є такі специфічні посади, як декани факультетів. ЗУ «Про вищу освіту» змінив статус деканів у ВНЗ. Відтепер вони працюють на постійній основі. Стаття 40 ЗУ «Про вищу освіту» передбачає, що декан може бути звільнений з роботи як на підставах, передбачених трудовим законодавством, так і на підставах, передбачених цією статтею, а саме: за порушення статуту ВНЗ, за невиконання умов контракту. Декан може бути звільнений ректором на підставі рішення вченої ради ВНЗ. Виходить, достатньо одного рішення вченої ради для такого звільнення. Залишається нез’ясованим питання, який запис треба внести до трудової книжки, чи потрібно мати згоду виборного органу первинної профспілкової організації. Вважаємо, що достатньо одного рішення вченої ради, адже до неї входять представники цієї громадської організації. Цю підставу для звільнення слід вважати додатковою, спеціальною.
Окрім цього, декан може бути звільнений з посади на підставі подання колегіального органу громадського самоврядування факультету. Пропозиція про його звільнення вноситься до органу громадського самоврядування факультету не менш ніж половиною статутного складу вченої ради факультету і приймається не менш ніж двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету. Цю підставу для звільнення декана слід також вважати спеціальною, додатковою. Посилання у наказі про звільнення на КЗпП не потрібне, адже у КЗпП такої підстави немає, проте, на нашу думку, її слід включити до ст. 41 КЗпП України з таким формулюванням: «Звільнення деканів на підставі рішення органу громадського самоврядування, або вченої ради». Таке звільнення також не потребує попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Звільнення декана з основної посади не може автоматично спричинювати звільнення з сумісної посади, наприклад, доцента чи професора кафедри.
***
Насамкінець зазначимо, що реальні успіхи у підвищенні якості навчання можна отримати лише тоді, коли всі дії з реформування здійснюватимуться відповідно до законодавства. А тому слід удосконалювати нормативно-правове регулювання підстав, умов і порядку припинення трудових відносин з науково-педагогічними працівниками.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|