Сучасний стан ринку юрпослуг в Україні

Розвиток ринку юридичних послуг в Україні, численні законопроекти про адвокатуру та основні проблеми правників у їх професійній діяльності стали предметами розгляду IV Всеукраїнського щорічного юридичного форуму, який проходив у м. Києві 22 лютого ц.р. Організатором заходу виступила Асоціація правників України на чолі з президентом Сергієм Конновим (АК «Коннов і Созановський»). На порядок денний було винесено багато різних питань. Так, конференція була поділена на чотири сесії: «Юридичний ринок України: погляд зсередини», «Побудова ефективної системи відносин з клієнтами», «Управління партнерством в юридичній фірмі» та «Практика управління юридичною фірмою». Найбільш цікавим виявилося те, що бачення шляхів вирішення проблем у основних гравців ринку юридичних послуг є неоднаковим. Чи є надання правових послуг адвокатом підприємницькою діяльністю? Що загалом таке «адвокатська діяльність»? Чи є метою адвокатської діяльності отримання прибутку чи адвокатура покликана відстоювати більш значущі для суспільства проблеми і стояти на сторожі прав людини і громадянина? Але всі присутні на конференції були одностайні – без вирішення всіх цих питань неможливий розвиток адвокатури в нашій державі. Співіснування юристів та адвокатів Чи потрібна монополія адвокатів на надання правової допомоги і чи можливе співіснування двох суб’єктів – юриста і адвоката – розповів перший віце-президент АПУ Дмитро Кухнюк. «Щоб відповісти на це питання, звернемося спершу до Конституції України», – розпочав він. Так, згідно ст. 59 Основного Закону для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. На думку доповідача, законодавець не досить чітко закріпив цю статтю в Конституції України, оскільки цією нормою сфера діяльності адвокатури звужується до здійснення захисту в кримінальному процесі та надання правової допомоги лише в судах та інших державних органах. Якщо порівняти чинний Основний Закон з Конституцією СРСР 1978 р., то в останній було записано, що задля надання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колегії адвокатів (ст. 159). Тобто в попередній конституції на адвокатів покладали функцію надання будь-якої правової допомоги. Яким чином сталося так, що правову допомогу сьогодні можуть надавати не лише адвокати, а й фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, правовий статус яких суттєво відрізняється від статусу адвоката? Україна одною з перших пострадянських країн прийняла Закон України «Про підприємництво». З прийняттям цього нормативно-правового акта правову допомогу вже могли надавати на підприємницьких засадах й фізичні особи, які не є адвокатами. В грудні 1992 р. Верховна Рада України приймає ЗУ «Про адвокатуру», який є чинним і нині. «Цей законодавчий акт був досить демократичним на той час», – зазначив Дмитро Кухнюк. Закон «Про адвокатуру» повернув забуту приватну практику адвокатів, встановив принципи діяльності адвокатури, організаційні форми її діяльності, розширив професійні права адвокатів. Однак сьогодні деякі адвокати згадують «незлим тихим словом» громадянина України Геннадія Солдатова. 16 листопада 2000 р. Конституційний Суд України своїм рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, ст.ст. 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) вирішив, що особа має право вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права. «В цьому рішенні з’явилося нове поняття – «фахівець у галузі права», – підкреслив перший віце-президент АПУ. – Це сумнозвісне рішення органу конституційної юрисдикції і сьогодні викликає дискусії, але його важко обійти і неможливо скасувати». Наприкінці своєї доповіді Дмитро Кухнюк висловив сподівання, що при прийнятті нової редакції Основного Закону України, будуть враховані пропозиції Спілки адвокатів України та АПУ щодо чіткого врегулювання питання розмежування функцій адвокатів та юристів. І з цим важко не погодитись. Не кількість, а якість Не в останню чергу керівників юридичних фірм та адвокатських об’єднань хвилює стан юридичної освіти в Україні. Як зазначив президент ЮФ «Салком» Євген Кубко, ця проблема загострюється з кожним роком. Щороку кількість випускників, які отримують на руки диплом юриста чи правознавця, становить близько 70 тис. При накопиченні такої маси спеціалістів в галузі права можна тільки уявити собі якість їх знань і навичок. Хоча проблема полягає не в тому, що майже всі ВНЗ нашої країни мають власний юридичний факультет. «Зверніть увагу, Київський національний університет культури і мистецтв випускає юристів, Національний авіаційний університет – також. І цей перелік навчальних закладів є нескінченним», – повідомив присутнім керуючий партнер АФ «Сергій Козьяков і Партнери» Сергій Козьяков. На його переконання, методи викладання юриспруденції в українських ВНЗ не відповідає вимогам часу. «Скажіть мені, будь ласка, де викладається, окрім КІМВ, дисципліна, яка вчить студента-правника, як розпочати свою приватну практику, як застосувати свої теоретичні знання на практиці?» – запитав пан Козьяков. Дефіцит кадрів юридичні фірми відчувають вже давно. Загальновідомо, що між юрфірмами, адвокатськими об’єднаннями йде боротьба за професійно підготовлений персонал. Так званий хедхантінг останнім часом набирає надзвичайних обертів, результатом чого може стати занепад колишніх  компаній – лідерів ринку юридичних послуг. Поряд з зазначеною проблемою є й не менший головний біль гравців ринку юрпослуг – конкуренція з іноземними юридичними компаніями. Хоча, як зазначив Сергій Козьяков, для України конкуренція вітчизняних юридичних фірм з іноземними проблемою як такою не є. «Це проблема існує в Росії, але не в нас. Нам пощастило: після розпаду СРСР всі мультинаціональні юридичні компанії ринулись до Москви. У нас був час для становлення і розвитку», – зазначив він. З колегою був згоден і пан Кубко. Він переконаний, що українські юрфірми на сьогодні абсолютно нічим не поступаються іноземним. *** Безумовно, проблеми на ринку юридичних послуг існують, бажання їх вирішити також є, але прогресу у їх вирішенні не помітно. А непомітно тому, що без законодавчих змін суттєво реформувати сучасну юридичну освіту неможливо. І головне – бездіяльність в цій сфері є не лише «гальмом» подальшого розвитку ринку юридичних послуг України. Вона може стати причиною його деформації або регресу.