Зелена книга української Конституції Ухвалення змін до Конституції в грудні 2004 р. проходило у вкрай напруженій політичній обстановці. Основні політичні сили досягли досить хиткого компромісу щодо основних положень оновленого Основного Закону за рахунок якості та узгодженості окремих її положень. Від часу остаточного набрання чинності конституційними нововведеннями минуло лише півтора року, а суспільство вже встигло відчути негативні прояви дії нової редакції Конституції. Латентний конфлікт між гілками влади, який був закладений у нововведеннях, призводить до суперечок стосовно компетенції між Президентом, урядом і парламентом тощо.
Однією з причин, яка стала на заваді комплексному оновленню змін до Конституції із урахуванням демократичного досвіду незалежної України, була відсутність справжнього громадського та експертного обговорення законопроекту про внесення змін до Конституції, та поспішність, з якою до проекту безпосередньо перед голосуванням були внесені поправки. Концептуально конституційна реформа реалізовувалася безвідносно до потреб українського суспільства, оскільки основна мета конституційних змін обумовлювалась тимчасовим політичним інтересом та полягала в обмеженні повноважень чинного Президента.
Аналіз українських політико-правових процесів засвідчує, що однією з головних причин політичних криз, які пережила та переживає Україна, є не стільки недоліки тексту Конституції, скільки відсутність належної політико-правової культури, поваги до Основного Закону, невизнання владою принципу верховенства права. На практиці це означає, зокрема, необхідність під час застосування норм права та їх тлумачення керуватися насамперед інтересами людини і суспільства.
Домінуючою ознакою всієї правової системи України стало відчуття тимчасовості чинної Конституції та існування можливості подальших порушень конституційних положень з боку органів державної влади.
Така загрозлива ситуація в державі та можливі спекуляції конституційними змінами з боку політиків змушують розпочати процес суспільного обговорення конституційної реформи. Для цього було обрано прийняту європейськими традиціями форму комунікації з суспільством через підготовку та оприлюднення тематичних дискусійних матеріалів у форматі Зеленої книги української конституційної реформи, розробленої Центром політико-правових реформ.
У пропонованій таблиці експерти Лабораторії законодавчих ініціатив на основі матеріалів Зеленої книги спробували узагальнити основні недоліки чинної редакції Конституції та спрогнозували можливі негативні наслідки дії Основного Закону нашої держави. Ми, зі свого боку, подаємо найцікавіші моменти цього аналізу.
Загальні проблеми Основного Закону
1. Суперечлива та складна процедура формування Кабінету Міністрів
А) Різний порядок призначення членів КМ
Негативні наслідки: загроза ефективності колегіальної роботи членів уряду через різний порядок призначення. Міністр оборони та міністр закордонних справ призначаються ВР за поданням Президента, а решта – ВР за поданням прем’єр-міністра;
Б) Відсутність визначених умов, за яких персональний склад уряду можна вважати сформованим
Негативні наслідки: можливість глави держави штучно створювати підстави для дострокового припинення повноважень парламенту на підставі права дострокового припинення повноважень законодавчого органу, якщо протягом 60-ти днів після відставки уряду не сформовано новий персональний склад уряду, а сам Президент не вніс кандидатури міністра оборони та міністра закордонних справ;
В) Неузгодженість процедури внесення Президентом до ВР кандидатури на посаду прем’єр-міністра
Негативні наслідки: невизначеність підстав для відмови Президента вносити кандидатуру прем’єра, запропоновану урядовою коаліцією на розгляд парламенту наприкінці 60-денного терміну, відведеного на формування уряду, оскільки за Конституцією глава держави має 15 днів на особистий розгляд внесеної кандидатури.
2. Нечітке визначення повноважень і сфер відповідальності ВР, Президента та уряду
З одного боку, Конституція визначає статус Президента як глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності та додержання прав і свобод, наділяє його повноваженнями щодо керівництва зовнішньополітичною діяльністю, питаннями національної безпеки тощо. З іншого боку, уряд також має повноваження щодо державного суверенітету, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, захисту Конституції
Негативні наслідки: негативний вплив на: цілісність і послідовність державно політики; ?можливість пошуку домовленостей між політичними силами, представленими у різних органах державної влади та у парламенті; об’єктивне представництво інтересів громадян; довіру до органів влади, представницької демократії з боку громадян.
3. Нечіткість положень щодо дострокового припинення повноважень ВР
А) Незрозумілість того, чи обмежується право Президента припиняти повноваження ВР лише випадками, закріпленими у ч. 2 ст. 90, чи можливі інші підстави
Негативні наслідки: загроза політичних маніпуляцій навколо питання про доцільність розширення прав Президента щодо припинення повноважень ВР;
Б) Відсутність визначення того, що має відбутися у разі зменшення кількості обраних народних депутатів
Негативні наслідки: пропорційна виборча система за списками кандидатів від політичних партій дає парламентській меншості можливість штучно створювати ситуацію, за якої парламент є неповноважним через присутність менше 2/3 його членів.
4. Ускладнена процедура імпічменту Президента
Порушення балансу між гілками влади через фактичну нереальність процедури усунення парламентом Президента з поста в порядку імпічменту
Негативні наслідки: зниження ефективності державного апарату.
5. Відсутність регламентації процедур здійснення Президентом своїх повноважень
Законодавчі прогалини, які стосуються: неврегульованості процедур взаємодії Президента та уряду, що сприяло виникненню конфліктів навколо призначення голів міськдержадміністрацій; порядку скріплення актів Президента підписами прем’єра та профільного міністра; реалізації Президентом його права зупиняти дію актів уряду; можливість Президента використовувати кадрові повноваження на власний розсуд (зокрема, це стосується права звільняти 1/3 складу КСУ)
Негативні наслідки: можливість Президента діяти у закритому від суспільства режимі.
6. Невизначеність статусу інституту прокуратури
Суперечливість наділення прокуратури функцією загального нагляду та сумнівна ефективність механізму звільнення Генпрокурора шляхом висловлення йому недовіри ВР
Негативні наслідки: неефективність функціонування інституту прокуратури.
7. Неврегульованість процесу призначення суддів на адміністративні посади в судах і звільнення з них (крім КСУ та ВСУ)
Юридичний конфлікт навколо процедури формування судів. За рішенням Конституційного Суду від 16 травня 2007 р. № 1-рп/207 положення ч. 5 ст. 20 ЗУ «Про судоустрій України», відповідно до якого голова суду та заступник голови суду призначаються та звільняються з посади Президентом, визнано неконституційним. Однак належна процедура призначення керівників суду не була затверджена
Негативні наслідки: виникнення зайвих суперечок між органами державної влади щодо кадрових питань, яке негативно позначиться на здійсненні правосуддя.
8. Невідповідність порядку формування ВРЮ міжнародним стандартам
Відсутність положень, які б забезпечували представництво у складі ВРЮ більшості суддів, а також більшості суб’єктів, що мають право формувати її склад
Негативні наслідки: відповідно до міжнародних стандартів будь-яке рішення, пов’язане з добором, призначенням, просуванням по службі чи закінченням перебування на посаді судді, має прийматися за участі незалежного від законодавчої та виконавчої влади органу, в якому не менше половини складу судді, обрані такими ж суддями.
9. Поширення юрисдикції судів на політичну сферу
Поширення оскаржень у судах загальної юрисдикції актів про звільнення політичних посадових осіб на підставі положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини в державі
Негативні наслідки: політизація судів загальної юрисдикції.
10. Відсутність визначення та забезпечення принципу безперервності роботи КСУ
Можливість суб’єктів права призначення суддів КСУ блокувати його роботу через норму про призначення суддів на чітко визначений строк – 9 років
Негативні наслідки: загроза блокування роботи органу конституційної юрисдикції з боку ВР, уряду та Президента.
11. Можливість свавільного звільнення суддів КСУ з посад
Загроза втручання парламенту та Президента в роботу КСУ
Негативні наслідки: порушення принципу незалежності суддів.
12. Обмеженість доступу громадян до конституційної юрисдикції
Відсутність у громадян і юридичних осіб права звертатися до КСУ з конституційними скаргами щодо порушення їхніх прав і свобод
Негативні наслідки: усунення громадян і юридичних осіб від процесу здійснення конституційного правосуддя.
13. Сумнівність об’єктивних критеріїв при відборі кандидатів на посади суддів КСУ
А) Відсутність процедури попереднього відбору претендентів на посади суддів КСУ
Негативні наслідки: загроза маніпулювання складом КСУ з боку ВР, Президента, з’їзду суддів, оскільки кожен з названих суб’єктів має право призначати по 6 суддів на підставі обмежених вимог, визначених ст. 148 Конституції;
Б) Сумнівність виправданості закріплення квоти на призначення третини складу КСУ за з’їздом суддів України
Негативні наслідки: недоцільність представництва професійних суддів у складі органу конституційної юрисдикції.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|