Кримінальна юстиція: реформувати обережно! Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права наприкінці минулого року схвалила Концепцію реформування кримінальної юстиції України. Метою Концепції було названо визначення засад становлення в Україні системи кримінальної юстиції, яка б функціонувала за принципом верховенства права, забезпечувала ефективне запобігання і протидію злочинності та гарантувала додержання прав людини й основоположних свобод.
Про сучасний стан кримінальної юстиції та його недоліки ми вирішили поцікавитись у голови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, к.ю.н., Заслуженого юриста України Миколи КОРОТКЕВИЧА.
– Пан Миколо, скільки на сьогодні нерозглянутих кримінальних справ перебувають у Верховному Суді?
– У касаційному порядку перевіряються судові рішення апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції. Нерозглянутих таких кримінальних справ немає. Вони призначаються до розгляду в касаційному порядку апеляційними судами і розглядаються Верховним Судом у день їх призначення. Крім того, у касаційному порядку перевіряються вироки і постанови місцевих судів та ухвали апеляційного суду щодо цих вироків та постанов. На сьогодні у кримінальній палаті на розгляді перебувають 1190 кримінальних справ щодо перевірки судових рішень, постановлених місцевими судами. З них 520 призначені до розгляду включно по червень цього року, 670 – вивчаються.
Як свідчить судова практика, помилки, що допускаються під час розгляду кримінальних справ місцевими судами, могли б виправлятися на стадії апеляційного розгляду. Але відповідно до вимог КПКУ учасники процесу мають право оскаржити судові рішення у кримінальних справах місцевих судів до апеляційного суду, або зразу в касаційному порядку без звернення до апеляційного суду.
– Отож, чи необхідно, на вашу думку, змінити процедуру перегляду судових рішень у кримінальних справах?
– З метою зменшення надходження звернень до ВСУ з питань, що мають бути вирішені на стадії апеляційного розгляду справи, слід внести зміни до КПКУ, якими вдосконалити процедуру апеляційного та касаційного оскарження. Зокрема, суд касаційної інстанції переглядає й виправляє недоліки, допущені місцевими судами, хоча вони могли б бути усунені й судом апеляційної інстанції. Водночас учасники процесу досить часто не подають апеляційні скарги на судові рішення, оскільки таке оскарження не є обов’язковим, що призводить до того, що ВСУ як суд касаційної інстанції розглядає велику кількість дрібних порушень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, що могли бути усунені на стадії апеляційного перегляду справи.
Тому в ст. 383 КПКУ доцільно внести зміни, в яких передбачити, що в касаційному порядку можуть бути перевірені вироки і постанови (ухвали) місцевих судів за умови, якщо вони були предметом розгляду апеляційного суду, та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо них (крім випадків, коли апеляційним судом вирок, постанову (ухвалу) скасовано, а справу повернуто прокурору на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд). Внесення таких змін у КПКУ не буде порушенням прав учасників процесу, оскільки такі зміни до КПКУ відповідатимуть вимогам п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України про те, що судові рішення можуть бути оскаржені в апеляційному й касаційному порядку.
Також доцільно скоротити до трьох місяців строк на касаційне оскарження судових рішень місцевих судів. Внесення таких змін у ст. 386 КПКУ сприятиме тому, що провадження у справі буде закінчуватися у розумний строк.
– Розгляд кримінальних справ почасти триває багато років. Це є нормальною практикою чи спричинюється перевантаженням судів?
– Вирішення проблеми розгляду кримінальних справ, що триває кілька років до винесення судового рішення, лежить не в практиці розгляду справ і не змінах до законодавства, а в причинах їх несвоєчасного розгляду.
Статистика свідчить, торік місцеві й апеляційні суди України відклали розгляд 142,5 тис. кримінальних справ, тобто 62,5% загальної кількості справ, що перебували в провадженні. Основною причиною, що призводить до тривалого перебування справ на розгляді судів, лишається неявка в судове засідання учасників процесу. Станом на 1 січня поточного року через неявку підсудних, свідків, захисників, прокурорів та інших учасників процесу було відкладено розгляд 10,6 тис. справ, із них майже половина – 5,3 тис. (49,5%) через неявку свідків чи потерпілих і 3,4 тис. справ (32%) – через неявку або не здійснення доставки підсудного. Також причинами тривалого розгляду справ є розшук підсудних. З таких підстав у 2007 р. було зупинено провадженням 9580 кримінальних справ.
Тим не менш суди вживають заходи щодо оперативності розгляду справ. Так, під час розгляду 36,8 тис. справ приймалися рішення про привід свідка чи потерпілого, із них у 14,7 тис. справах органи внутрішніх справ не виконали постанови судів про привід зазначених осіб, що становить 39,9% прийнятих постанов. Також хочу зазначити, що вирішення цієї проблеми залежить і від належного виконання суддями, які діють від імені держави, своїх професійних обов’язків щодо організації заходів із забезпечення розгляду справи.
– У чинному ККУ закріплений інститут примирення потерпілого і винуватого, якщо останній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Чи потрібно, на вашу думку, введення інституту медіації в кримінальну юстицію?
– Так, ККУ передбачає звільнення від кримінальної відповідальності винної особи у зв’язку з примиренням із потерпілим. Це і є інститутом примирення потерпілого і винного. Матеріальними і процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим є вчинення вперше злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання, і винна особа примирилася з потерпілим та відшкодувала йому завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Застосування цієї норми Закону – ст. 46 ККУ – і є закріпленням відомого зарубіжному законодавству інституту медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів між правопорушником та потерпілим, в основу якого покладено посередництво – забезпечення права сторін на примирення. Якщо приймати ЗУ «Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах», то, на мою думку, договір про примирення може бути укладений лише щодо умисних і необережних злочинів невеликої тяжкості та необережних злочинів середньої тяжкості.
– Як ви ставитесь до ідеї запровадження в Україні суду присяжних?
– Стосовно суду присяжних хочу зауважити, що згідно з ч. 4 ст. 124 Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Тобто, виходячи із положень Конституції, в Україні гарантовано здійснення правосуддя судом присяжних. Але суд присяжних не діє вже більше 11 років, оскільки відповідних змін до кримінально-процесуального закону внесено не було і чинний КПКУ не передбачає порядку розгляду справ судом присяжних.
У тих державах, де на сьогодні діють суди присяжних, є проблеми щодо їх матеріального утримання та якості розгляду ними справ. Суд присяжних вирішує питання щодо визнання особи винуватою або невинуватою у вчиненні злочину і, як свідчить судова практика, це питання не завжди вирішує правильно. Наприклад, США вже відмовляються від суду присяжних, бо навіть для них це надзвичайно дорогий й малоефективний інститут. Створення суду присяжних не поліпшить нашого правосуддя, а навпаки, створить проблему щодо оперативності і якості розгляду справ.
Крім того, хочу зазначити, що у нас на п’ять суддів припадає одна зала судових засідань, на процесуальні потреби бракує коштів. Виникає запитання, де ми суд присяжних у приміщенні судів розмістимо і з яких коштів заплатимо?
– Чи є ви прихильником створення Вищого кримінального суду України?
– Хочу зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції у нас діють суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди. Якщо створити Вищий кримінальний та Цивільний суди, то діятимуть тільки спеціалізовані суди. Перше ніж їх створювати, слід внести зміни до Конституції. Крім того, необхідність створення Вищого кримінального суду обґрунтовується у суспільстві тим, що особи, справи щодо яких розглядаються апеляційними судами по першій інстанції, та учасники процесу мають право на оскарження таких рішень тільки в касаційному порядку, тобто ці рішення не переглядаються в апеляційному порядку.
Таку проблему можна вирішити двома шляхами. По-перше, підсудність справ, яка визначена ст. 34 КПКУ за апеляційними судами, слід передати на розгляд місцевим судам по першій інстанції, де також працюють досвідчені судді. Тоді апеляційні суди будуть діяти за своїм призначенням як суди апеляційної інстанції. По-друге, необхідно створити передбачений ЗУ «Про судоустрій України» Апеляційний суд, якій переглядатиме в апеляційному порядку вироки, ухвали і постанови апеляційних судів, постановлені ними як судом першої інстанції.
Підсумовуючи, хочу додати, що створення Вищого кримінального суду, по-перше, не відповідає вимогам Конституції, а по-друге – можливостям сьогодення.
Розмову вів Дмитро ШЕВЧЕНКО
«Правовий тиждень»
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|