Вільна преса та справедливий суд

Створення ефективної системи взаємодії судів і ЗМІ є одним з пріоритетних напрямків демократизації в сучасній Україні. І судді, і працівники мас-медіа мають не лише чітко усвідомлювати важливість такої діяльності, а й самі її провадити. Неможливо забезпечити справедливе та ефективне судочинство, якщо воно не є відкритим для громадськості. Саме цього вимагають сучасні демократичні стандарти судочинства. Прозорість функціонування державних інститутів – важлива ознака сучасної демократії. Громадяни мають знати, хто і як приймає суспільно важливі рішення, як вони виконуються і які це має наслідки для суспільства в цілому. ЗМІ відіграють роль непересічного суспільного механізму у взаємодії судової системи та інститутів громадянського суспільства. У свою чергу, практика Європейського Суду з прав людини засвідчує існування специфічних стандартів взаємодії ЗМІ та судів, які мають суттєві відмінності у порівнянні з іншими сферами державного життя, оскільки принцип незалежності та неупередженості суду створює специфічні обмеження у висвітленні судової проблематики у ЗМІ. Вочевидь, для ЗМІ саме судова проблематика є найскладнішою та «найделікатнішою». З чим це пов’язано? По-перше – з наявністю спеціальних юридичних знань у журналістів для максимально коректного висвітлення подій, що відбуваються у залі судового засідання. Адже без елементарного знання права, побудови системи державних та судових інституцій неможливо професійно висвітлити судові новини. По-друге, специфіка роботи судових інстанцій передбачає певну закритість, що, певна річ, аж ніяк не влаштовує журналістів. Делікатність же цієї проблеми для ЗМІ полягає у необхідності постійно дотримуватися балансу щодо втручання в діяльність суду. В нашій державі проблема доступу ЗМІ до суду ускладнюється наявністю традицій радянської судової системи, яка базувалася на засадах закритості та обмежень публічного висвітлення судочинства, яка, до речі, у дещо трансформованому вигляді існує й досі. Водночас існує й проблема незрілості та певної непрофесійності вітчизняних ЗМІ. Тобто можна говорити про дві проблеми. З одного боку, судді не мають чітких уявлень про демократичні стандарти взаємодії зі ЗМІ, з іншого – журналісти не завжди готові належним чином сприймати специфічні обмеження своїх прав у висвітленні судової проблематики, а також у своїй більшості не мають достатніх правових знань для цього. Результат подібного стану речей очевидний – втрачається громадський контроль над діяльністю судової системи. Втім, є й позитивні тенденції. Безвихідь ситуації постійної конфронтації та недовіри вже усвідомили і судді, і журналісти, які роблять кроки назустріч один одному, визнаючи свою спільну відповідальність за налагодження таких відносин між судами та ЗМІ. Одним з таких кроків стала нещодавня зустріч суддів та журналістів під час серії семінарів «Судова влада та засоби масової інформації», що пройшли у трьох великих містах України – Києві, Одесі та Донецьку. Ці семінари були організовані проектом USAID «Україна: верховенство права», Українським освітнім центром реформ та Академією суддів України. Структурно семінари були поділені на дві секції. Перший день – навчальний семінар для суддів щодо взаємодії зі ЗМІ. На цю секцію журналістів не запросили, натомість друга частина першого дня завершилася спільним «круглим столом» на тему «Судова влада та ЗМІ: взаємовідносини та партнерство» за участі суддів та представників провідних українських мас-медіа. На цьому заході судді та журналісти разом обговорювали питання доступу останніх до судових засідань, судової інформації, взаємодії з суддями та судами. Відзначимо, що участь у семінарах взяли понад 120 українських журналістів, серед яких три представники «ПТ», та понад 50 суддів місцевих, районних, обласних та апеляційних судів. Другий день навчального семінару був повністю присвячений роботі з журналістами, перед якими з доповідями виступили організатори заходу, а також експерти у галузі медіа та права. Серед організаторів відзначимо керівника проекту «Україна: верховенствоа права» Девіда Вона та його заступника Наталію Петрову, яка була модератором семінару. Із доповідями перед представниками мас-медіа виступили Юлія Седик, радник з питань права та громадянського суспільства проекту «Україна: верховенство права», Тарас Шевченко, директор Інституту медіа-права, Девід Ремондіні, заступник виконавчого директора відділу судової адміністрації Верховного суду штату Індіана (США), Наталія Крівцова, керівник відділу інформації представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, та інші. Зазначимо, що програма навчального семінару для журналістів у різних містах була однаковою, втім як і склад експертів та доповідачів. Серед тем, що порушувалися, відзначимо взаємодію ЗМІ та судів, доступ до інформації суду, захист журналістських джерел отримання інформації, вимоги суддівської етики, заборона на надання інформації суддею, закриті та резонансні справи, проведення аудіо- та відеозапису у залі суду тощо. Що у кінцевому підсумку? Як учасник одного з семінарів, кореспондент «ПТ» може констатувати, що подібні зібрання є вкрай важливими та необхідними як для суддів, так і для представників ЗМІ. Адже це – чи не єдина можливість поспілкуватися у неофіційній обстановці із суддями, задати їм запитання і подискутувати з приводу найболючіших питань, знайти шлях до взаєморозуміння. Тобто зробити те, чого у залі судових засідань вже зробити не вдасться. Ще один плюс подібних зустрічей – зміна уяви як журналістів про суддів, так і суддів щодо представників мас-медіа. Ми подивилися один на одного зовсім іншими очима, і це – головний позитивний результат проведення подібних семінарів.