Наріжні камені міжнародного арбітражу «Запорукою успіху зовнішньоторговельних операцій є використання ефективних засобів захисту прав та інтересів учасників цих зовнішньоекономічних відносин. У цьому контексті ефективним інструментом, який можуть використовувати суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності задля мінімізації своїх ризиків, є міжнародний комерційний арбітраж або третейський суд», – наголосила директор і партнер юридичної фірми «ЮСТ Україна» Юлія Курило під час «круглого столу» на тему «Практичні аспекти розгляду спорів міжнародними комерційними арбітражами», який відбувся 16 квітня ц.р. за ініціативи ЮФ «ЮСТ Україна».
Звісно, під час звернення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності до арбітражного суду за вирішенням спору та у процесі розгляду справи виникають практичні питання, які мають суттєве значення для прийняття спору арбітражним судом до розгляду та подальшого вирішення його по суті. Тож, аби прояснити ці питання, за «круглим столом» зібралися представники юридичних фірм та юридичних департаментів провідних міжнародних торговельних компаній, яким доводиться стикатися із представленням інтересів компаній не лише в судових інстанціях України, а й у міжнародних комерційних арбітражах.
На початку заходу Юлія Курило у своїй доповіді особливу увагу присутніх звернула на переваги розгляду спорів за зовнішньоекономічними контрактами за участю іноземного елемента у міжнародних комерційних арбітражах. «Міжнародний комерційний арбітраж заснований на автономності волевиявлення учасників цього процесу, – підкреслила пані Курило. – А це означає, що сторони вправі обирати склад суду, застосовуване право, порядок провадження у справі тощо. Щодо розгляду справи у державному суді, то сторони «скуті» жорсткими рамками процесуального законодавства». Крім того, беззаперечними плюсами третейського розгляду доповідач назвала простоту та зручність процесуальної процедури, що виявляється у свободі вибору представника, оптимізації судових витрат, можливості залучити компетентного фахівця, виборі мови судочинства, закритості судового розгляду. Своєю чергою, процесуальна процедура розгляду спору в держсуді є невідомою і складною для учасника процесу з іноземним елементом.
Далі слово взяв спеціально запрошений гість заходу – старший партнер юридичної фірми «ЮСТ» (м. Москва), професор, доктор юридичних наук, директор інституту держави і права Академії наук РФ, арбітр МКАС при ТПП РФ Андрій Лісіцин-Свєтланов. Ураховуючи той факт, що пан Лісіцин-Свєтланов є визнаним експертом у сфері міжнародного приватного права і неодноразово обирався арбітром Арбітражного суду Міжнародної торговельної палати, Постійного арбітражного суду в м. Гаазі, Арбітражного інституту Торговельної палати м. Стокгольма, він у своїй доповіді зупинився на практичних аспектах розгляду спорів у міжнародних комерційних арбітражах. Так, із його слів, необхідною умовою арбітражного розгляду спору є згода сторін, виражена у формі арбітражної угоди. Така угода може бути укладена як на стадії підписання контракту, так і після виникнення спору. Водночас найпоширенішою арбітражною угодою є угода про передачу в арбітраж майбутніх спорів, що укладається, як правило, у вигляді арбітражного застереження у контракті. «Наявність у міжнародному контракті арбітражного застереження дає можливість визначити місце розгляду спору, зробити вибір між судом державної юрисдикції та арбітражем, вирішити питання про застосовуване право, що дає підстави вибудувати матеріально-правові умови самого договору із прив’язкою до права та судової практики конкретної держави», – підкреслив пан Лісіцин-Свєтланов.
Звісно, якщо у міжнародному контракті наявне арбітражне застереження, то спір має розглядатися у конкретно визначеному арбітражі. Водночас за наявності арбітражного застереження особа не втрачає право на захист у державному суді. Так, відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. відвід державного суду через недопустимість, заснований на наявності арбітражної угоди і заявлений у державному суді, в якому порушено провадження у справі одній із сторін в арбітражній угоді, повинен бути заявлений до чи в момент представлення заперечень по суті позову. Таким чином, якщо сторона арбітражного застереження подала позов до державного суду і відповідач, що також є стороною цього арбітражного застереження, заявив свої заперечення по суті, то останній тим самим відмовився від арбітражного застереження.
«Що ж стосується спорів, котрі підлягають вирішенню в арбітражі, то за непорушним правилом арбітражна угода не може поширюватися на спори, які за правом, що застосовується, не підлягають передачі в арбітраж», – вважає гість із Росії. Тому арбітрабельність предмета спору (тобто можливість спору бути предметом розгляду справи у міжнародному комерційному арбітражному суді) зазвичай визначається у національному процесуальному законодавстві. Проаналізувавши законодавство різних країн, він назвав окремі категорії спорів, які не можуть бути предметом розгляду у міжнародних комерційних арбітражах та належать до виключної юрисдикції державних судів: «Це, передусім, спори щодо нерухомості та державної власності, яка знаходиться на території певної держави, про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також суперечки, пов’язані із державною реєстрацією будь-яких об’єктів».
Водночас доповідач зазначив, що розгляд спорів міжнародними арбітражами має не лише очевидні переваги, а й багато недоліків. Особливу увагу присутніх юристів він звернув на те, що при виборі конкретного арбітражу необхідно підходити до вибору максимально усвідомлено. Слід ураховувати, що при передачі справи на розгляд конкретного міжнародного арбітражу значення має не стільки розмір арбітражного збору, скільки загальна сума можливих судових витрат. Сума цих витрат може бути зависока. У зв’язку з цим пан Лісіцин-Свєтланов представникам малого і середнього бізнесу послугами престижних міжнародних комерційний арбітражів запропонував користуватися з великою оглядкою на обране законодавство, що регулює правовідносини, кількість суддів, специфіку збору доказів тощо.
Крім того, підкреслюється, що не всі міжнародні судові інстанції відрізняються швидкістю розгляду спорів. У деяких випадках спори розглядаються кілька років, що не сприяє ефективному захисту порушених прав позивача. Водночас авторитет міжнародних комерційних арбітражів дозволяє забезпечувати високий відсоток реального виконання їх рішень. Зі слів пана Лісіцина-Свєтланова, на відміну від рішень національних судових інстанцій, невиконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є швидше виключенням із загальної позитивної практики.
Про практику застосування норм іноземного законодавства при розгляді спорів МКАС України учасникам заходу розповів голова МКАС при ТПП України Ігор Побірченко. Він вказав на необхідність ретельного аналізу можливості застосування того чи іншого національного законодавства до спірних правовідносин, і наголосив, що переважну більшість спорів, яка розглядається в арбітражах, становлять спори за договорами купівлі-продажу. При цьому відносини міжнародної купівлі-продажу, як правило, врегульовані міжнародними договорами і конвенціями, що мають перевагу над національними законами. Цей нюанс слід ураховувати при складанні як арбітражного застереження у контракті, так і визначаючи законодавство, що регулює правовідносини між сторонами.
Коментар фахівця
Арбітр МКАС при ТПП РФ
Андрій ЛІСІЦИН-СВЄТЛАНОВ: – Важливе значення має знання особливостей розгляду спорів окремими міжнародними арбітражами. Наприклад, у практиці всесвітньо відомого Лондонського міжнародного арбітражного суду (London Court of International Arbitration – LCIA) може мати місце ухвалення рішення по суті спору як з обґрунтуванням, так і без обґрунтування рішення відповідними нормами законодавства. Надалі ж рішення, що не містить нормативного обґрунтування, буває вельми складно визнати і виконати на території ряду країн. Так, зокрема, Вищий арбітражний суд РФ роз’яснив судам, що перешкодою для визнання і виконання на території РФ рішення МКАС може бути необґрунтованість судового рішення (тобто відсутність у ньому посилань на норми права, які суд застосовував при вирішенні спору). У зв’язку з цим ще на стадії складання арбітражної угоди, що передбачає передачу спору на розгляд цього арбітражу, юристам слід пам’ятати про необхідність включення до неї відповідної умови, котра визначатиме обов’язкове нормативне обґрунтування майбутнього рішення LCIA або іншого арбітражу.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|