Приватний експерт: альтернативний варіант Нині можна із упевненістю говорити про ринок судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. Принаймні про це свідчить кількість як державних експертних установ, так і приватних експертів, що проводять зазначений вид експертизи. Про особливості призначення та проведення судових експертиз приватними експертами ми розмовляємо із судовим експертом, керуючим партнером «Експертного бюро Мещерякової, Дорошенка і Сержанової» Наталією МЕЩЕРЯКОВОЮ.
– Пані Наталіє, чи є різниця між експертами, котрі працюють у державних експертних установах, та експертами, які здійснюють свою діяльність на приватних засадах?
– Основним моментом, на який я б воліла звернути увагу читача, є компетенція експерта, його спеціальні знання, адже судова експертиза – це дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів експертом на основі спеціальних знань. Фахівець повинен мати відповідний рівень кваліфікації та компетенції, аби виступати судовим експертом у процесі і надавати експертний висновок.
Фактично коло суб’єктів судової експертизи не обмежується виключно державними експертними установами та експертами, що в них працюють, і не обмежується також переліком експертів, які атестовані за відповідною процедурою і внесені в Державний реєстр судових експертів. Стаття 7 ЗУ «Про судову експертизу» передбачає можливість залучення до проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами (зокрема, експертиза у сфері інтелектуальної власності), інших фахівців з відповідних галузей знань.
У випадку дослідження об’єктів, що мають специфіку, доцільним вбачається залучення фахівця у певній галузі. Приміром, для дослідження художніх творів, крім атестованого за цією спеціальністю експерта, доцільно залучати (з дозволу органу, що призначив експертизу) фахівця, котрий має глибокі знання визначених об’єктів, оскільки очевидно, що жодна людина об’єктивно не може бути фахівцем одночасно з усіх результатів творчої діяльності – драматичних і хореографічних творів, архітектури, скульптури, графіки і географічних карт. Водночас доручати експертизу тільки фахівцю, що розуміється лише на специфіці досліджуваного процесу або явища матеріального світу, проте не має бачення його як об’єкта права інтелектуальної власності, не є корисним для вирішення питань, що входять до предмета доказування.
В Україні атестація фахівців з метою отримання ними кваліфікації судового експерта врегульована Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Мін’юсту від 9 серпня 2005 р. № 86/5. Відповідно до нього фахівці, котрі не працюють у державних експертних установах, проходять атестацію в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України після стажування у державній експертній установі, тоді як працівники державних експертних установ проходять і стажування, і атестацію за місцем роботи.
Підготовка і атестація відбувається за однаковою процедурою, що підтверджує наявність в особи, яка отримує кваліфікацію судового експерта, знань як з процесуальних питань призначення та проведення судової експертизи, так і відповідної кваліфікації для проведення досліджень об’єктів права інтелектуальної власності. Отже, казати про різницю у підготовці та знаннях між експертами приватними та експертами державних експертних установ підстав немає. Більш того, переважну більшість приватних експертів становлять висококваліфіковані фахівці зі значним досвідом роботи у сфері інтелектуальної власності, глибину і цінність спеціальних знань яких недооцінювати не можна. І лави приватних експертів з числа досвідчених фахівців продовжують поповнюватися, часом й за рахунок працівників державних експертних установ.
– Проте особливості залучення до судової експертизи таких судових експертів все ж таки є, чи не так?
– Так, доказове значення висновку експерта оцінюється не тільки за його змістом, а й з позиції суворого дотримання порядку призначення і проведення експертизи, порушення якого позбавляє висновок експерта доказового значення. У разі необхідності залучення до проведення експертизи фахівця, котрий не працює в експертній установі, суд має переконатися у тому, що такий фахівець є атестованим судовим експертом і внесений у Державний реєстр судових експертів. На мою думку, вдалою є практика Вищого господарського суду України щодо інформування суддів про судових експертів у сфері інтелектуальної власності. Хотілося б, щоб і Верховний Суд України надавав таку інформацію суддям місцевих судів.
Звісно, сторони, подаючи клопотання про призначення судової експертизи, надають свої пропозиції стосовно кандидатури експерта. Тож доступ до даних Реєстру важливий на етапі призначення судової експертизи і для органу, що її призначає, і для представників сторін, які пропонують суб’єкта її проведення, і для самих судових експертів. До речі, я вважаю, що конче важливо, аби експертиза призначалася конкретному експерту, хай би як він не здійснював свою діяльність – як працівник державної експертної установи чи як приватний експерт.
– Ваші аргументи на користь зазначення конкретного прізвища в ухвалі?
– По-перше, сторони мають можливість заявити відвід експерту за наявності відповідних підстав. Звертаю увагу, що у випадку призначення експертизи державній експертній установі сторони практично не мають можливості заявити відвід експерту – його призначає керівник установи або підрозділу, а сторони можуть довідатися про особу експерта тільки після проведення експертизи.
По-друге, безперечно, досвід, знання, кваліфікація, репутація експерта мають не менше значення при оцінюванні висновку, ніж відповідність його змісту вимогам законодавства. Й особливо нині, коли методики або ще не створені, або не впроваджені в експертну діяльність.
По-третє, я вже згадувала про необхідність залучення вузьких спеціалістів для дослідження певних специфічних об’єктів права інтелектуальної власності. Оскільки перелік експертних спеціальностей змінюється у бік його деталізації, вважаю, що невдовзі ми побачимо у ньому спеціальності, в рамках яких будуть виокремленні дослідження, пов’язані з винаходами у галузі неорганічної та органічної хімії, фармацевтики, дослідження, пов’язані з винаходами у галузі комп’ютерних систем, телекомунікацій. В окремих підспеціальностях можуть опинитися результати творчої діяльності – об’єкти авторського права. Я не можу прогнозувати «вал» експертиз цих об’єктів, тож доцільним було б атестувати експертів, котрі зможуть здійснювати експертну діяльність паралельно із основною, пов’язаною із застосуванням спеціальних знань, необхідних для проведення судової експертизи, на практиці.
Особистість експерта – ось що має стати вирішальним при обранні його судом. Й неважливо, працює він у державній експертній установі, практикує приватно або у складі приватних підприємств, працює у науковій установі.
– Ви вже сказали, що лави приватних експертів поповнюють знані, досвідчені, відомі фахівці в сфері інтелектуальної власності. Серед них є й адвокати, й патентні повірені. Як ви ставитися до суміщення цих видів діяльності із судовою експертизою?
– На мою думку, питання суміщення адвокатської діяльності та/або практики патентного повіреного із виконанням функцій судового експерта з питань інтелектуальної власності межує із загальними проблемами професійної етики, які досить нечітко врегульовані законодавством. Проте при призначенні судової експертизи конкретному експерту в сторін є можливість заявити мотивований та підкріплений доказами наявності заінтересованості експерта щодо результатів розгляду справи відвід експерту.
– Переваги призначення судової експертизи із дорученням її проведення конкретному експерту очевидні. І, все ж таки, чи є різниця між державною установою і приватним експертом? Можливо, в якості її проведення? Можливо, в оплаті, у термінах?
– У Києві, де розглядається більшість судових спорів щодо прав інтелектуальної власності, є дві державні експертні установи, в яких проводяться експертизи за цим видом (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності), є Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності АПрНУ, в якому працює кільканадцять судових експертів, атестованих ЦЕКК у Міністерстві юстиції, кілька судових експертів – знаних фахівців у сфері інтелектуальної власності, котрі працюють в юридичних фірмах, державних органах влади, наукових установах, і є наше спеціалізоване на проведенні експертиз у сфері інтелектуальної власності новостворене бюро. Чи не надто велика конкуренція, щоб завищувати оплату, тягнути процесуальні строки і псувати репутацію необґрунтованими висновками? Приватний експерт, крім виконання свого обов’язку – сприяння правосуддю, працює ще й на власну репутацію. Висновки робіть самі.
Розмову вів Остап МИЛАНКО
«Правовий тиждень»
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|