Проблема співвідношення юридичної та фактичної Конституції

Як відомо, розбалансування повноважень між вищими органами державної влади виникло (або стало помітним) після внесення змін до Основного Закону України. Поспішність, з якою ці зміни приймалися, багато хто пояснює як «політичну необхідність» того періоду. Проте, як виявилось, наслідки для країни стали настільки негативними, що подолати конституційну (інколи її називають політичною) кризу неможливо і дотепер без внесення змін до чинної (або прийняття нової) Конституції України. За роботу взялися теоретики. Так, науковці-правники здійснили спробу пояснити причини політичної кризи в нашій державі. 19 травня ц.р. у приміщенні Академії муніципального управління проходив «круглий стіл» на тему «Юзьков Л.П. та сучасний конституційний процес в Україні». На заході розглядалися теоретичні питання, серед яких: погляди першого голови Конституційного Суду України як методологічна основа інституціоналізації конституційного процесу (адже, як відомо, Леонід Юзьков свого часу очолював групу науковців, котрі розробили концепцію Основного Закону, а пізніше – робочу групу з розробки проекту нової Конституції), співвідношення юридичної та фактичної Конституції та основні проблеми теорії Конституції України в сучасних політико-правових реаліях. На заході учасники ділилися спогадами про першого голову КСУ, його наукову та політичну діяльність та роль у становленні органу конституційної юрисдикції – Конституційного Суду України. Більше того, обговорювали погляди Леоніда Юзькова у переплетінні з сучасним станом конституційного права та конституційного процесу. «Погляди серйозного вченого, першого голови КСУ і просто мудрої людини Леоніда Юзькова є серйозною базою для подальшого розгляду всіх ідей, що випливають зі статей Конституції України», – зазначила перший доповідач, завідувач кафедри муніципального права АМУ Христина Приходько. З її слів, на сьогодні конституційний процес в Україні може розглядатися не лише як розвиток самої матерії Основного Закону і розгляд передумов його створення. «Мені здається, що абсолютно традиційним є використання конституційного процесу як галузі права, як галузі законодавства і взагалі як юридичного процесу», – вважає доповідачка. Тобто слід казати про те, що поряд із цивільним, кримінальним, господарським та адміністративним процесом існує й окремий вид юридичного процесу – конституційний. Він відповідає всім ознакам традиційного юридичного процесу. «На сьогодні існує окреме провадження – конституційне. Можна також порушувати питання про регламентованість цього процесу, попри те що відсутній кодифікований акт процесуального законодавства», – переконана пані Приходько. Учасники не оминули увагою і сьогоденну політичну кризу в Україні, обговорювали проблематику відносин між політичними інституціями. Зокрема, було презентовано посібник «Конституційна конфліктологія (конституційні механізми подолання політичних криз)». Авторами виступили доцент НУ КМАУ Галина Волянська, міністр юстиції Микола Оніщук, доцент, завідувач кафедри Закарпатського державного університету Михайло Савчин, керівник Центру з нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Владислав Федоренко, викладач АМУ Віктор Барвіцький, головні консультанти КСУ Тетяна Романчук та Алла Шепель. У виданні викладені конституційно-правові механізми участі народу та Президента України як арбітра в подоланні тих явищ в суспільно-політичному житті, які відбуваються нині. Описані всі види політичних криз, що можуть виникнути в нашій державі через пробіли в конституційному законодавстві або пряму суперечність його норм між собою. Як зазначив Михайло Савчин, конституційне право і конституціоналізм дуже пов’язані з політичної сферою країни. «Це і є однією з причин неприйняття багатьох законів, які були передбачені Конституцією», – переконаний він. Саме протистояння політичних інституцій, яке виникло після 2006 р., свідчить про перехідний характер конституціоналізму в Україні. Проте, як бачимо, цей період затягнувся на невизначений термін…