Права громадян у сфері виконавчої влади

Торік вийшло в світ цікаве фундаментальне монографічне дослідження: Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту (Авер’янов В. Б., Бояринцева М. А., Кресіна І. А. та ін.; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Наук. думка, 2007. – 588 с.). Це наукове видання є етапним узагальненням і відображенням доктринально нового погляду на проблематику прав людини. Доктринальна новизна цього дослідження зводиться до людиноцентристського трактування сутності адміністративного права, а також виконавчої влади, державного управління, державної служби тощо. Актуальність монографічного дослідження обумовлена наявністю факторів, що характеризують сучасний стан державності України, а також кардинальними змінами, що відбулися за останні роки у трактуванні сутності держави і її відносин з громадянами. Чимало правознавців досліджують окремо або статус органів здійснення державної влади та органів здійснення місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або права людини та громадянина. Однак маємо істотний пробіл у вивченні та розробленні правозабезпечувальної й правоохоронної сутності держави та місцевого самоврядування, органів здійснення державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб. У роботі робиться акцент на специфічні риси адміністративного права України в межах її системи права, що активно розвивається. Проте в юридичній науці ще не ведеться належна дискусія про роль і місце нового осмислення сутності виконавчої влади та адміністративного права, про доцільність його вивчення в курсах підготовки юристів і публічних службовців. Для української науки видання актуальне з кількох причин. По-перше, національна правова система інтенсивно розвивається, а, можливо, ще тільки формується, тобто старі правові норми або ідуть у небуття, або змінюються, або продовжують своє існування у нових умовах. По-друге, не сучасному етапі розвитку (в деяких аспектах – становлення) українського права учасники правовідносин мають можливості широкого вибору способу поводження і створення звичаїв у тих сферах, що ще не урегульовані законодавцем. По-третє, перехідний період і корінне реформування суспільних відносин не тільки в Україні, а й в інших країнах свідчать про те, що найважливіші конституційного характеру рішення традиційно приймаються у вузькому закритому колі. Отже, вивчення прав громадян у сфері виконавчої влади, з діяннями якої громадяни найчастіше стикаються, може нам дати напрям впливу на правосвідомість громадян, низьким рівнем якої (правосвідомості) прийнято нині пояснювати майже всі недоліки правової системи. До недоліків наукового видання можна віднести те, що у ньому окремо не визначено мету та основні завдання, які необхідно було вирішити для досягнення відповідної мети дослідження. Адже це конче важливо для молодих науковців, аби переймати досвід постановки проблеми, формулювати мету дослідження, гіпотези та завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Проте автори вибрали доволі поширений спосіб – залишили це на розсуд читача.