Всі рубрики


Повітряні перевезення та каботаж в Україні

Після проголошення незалежності Україна заявила про себе як самостійна авіаційна держава, визнавши себе правонаступницею УРСР на міжнародному рівні. На сьогодні Україна і як самостійна держава, і як правонаступниця УРСР є підписантом та учасником найважливіших міжнародно-правових актів у авіаційній галузі, що стосуються порядку та норм перевезення пасажирів, вантажу та пошти. Серед таких міжнародних актів слід назвати Варшавську конвенцію щодо уніфікації деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень 1929 р., Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію 1944 р., міжнародні угоди про повітряне сполучення з іншими державами тощо. Організація польотів повітряних суден Повітряні перевезення в Україні виконуються вітчизняними повітряними перевізниками, тобто будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка виконує повітряні перевезення та має права експлуатанта авіаційної техніки – права особи, організації або підприємства експлуатувати повітряні судна або пропонувати свої послуги в авіаційній галузі. За іноземними повітряними перевізниками визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної іноземної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є Україна. Відповідно до ст. 2 Варшавської конвенції 1929 р. міжнародним перевезенням визнається таке перевезення, за якого місце відправлення і місце призначення (незалежно від того, чи є перерва в перевезенні або перевантаженні) розташовані на території двох держав чи на території однієї і тієї ж держави, якщо зупинка передбачена на території іншої держави. Перевезення ж без подібної зупинки між двома пунктами, що знаходяться на території однієї і тієї ж держави, не розглядається як міжнародне. Виконання польотів повітряних суден у повітряному просторі України регламентується Правилами польотів у повітряному просторі України. Чинний Повітряний кодекс України, прийнятий 4 травня 1993 р., наголошує, що під польотом повітряного судна слід розуміти його переміщення у повітряному просторі або зависання. Порядок організації польотів цивільних і державних повітряних суден встановлюється відповідними органами державної виконавчої влади (можна припустити, що мається на увазі спеціально уповноважений орган виконавчої влади в сфері цивільної авіації –  Державна авіаційна адміністрація). Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України. Що таке каботаж Стаття 7 «Каботаж» Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. визначає, що кожна договірна держава має право відмовляти повітряним суднам інших договірних держав у дозволі приймати на борт на її території пасажирів, пошту і вантаж, які перевозяться за винагороду або за наймом і мають інший пункт призначення в межах її території. Кожна договірна держава зобов’язується не вступати в жодні угоди, які спеціально надають якій-небудь іншій державі або повітряному перевізнику якої-небудь іншої держави будь-який такий привілей на винятковій основі, і не одержувати будь-який такий винятковий привілей від будь-якої іншої держави. Тобто лише держава, в особі уповноважених органів, може дозволяти виконувати внутрішні повітряні перевезення не тільки пасажирів, а й вантажів та пошти. У законодавстві України поняття «каботаж» стосовно здійснення повітряних перевезень відсутнє. Проте, проводячи аналогію з визначенням каботажного перевезення в наказі Регіональної митниці «Про затвердження Технологічної схеми митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України водними видами транспорту через пункт пропуску Іллічівський морський торговельний порт (ІМТП)» від 4 листопада 2002 р. № 73, можна дійти висновку, що каботажне перевезення – це перевезення між аеропортами України, яке здійснюється повітряними суднами, що виконують польоти під Державним Прапором України, а також повітряними суднами, які виконують польоти під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу Міністерства транспорту України. Державне регулювання повітряних перевезень З метою встановлення міжнародних повітряних сполучень між державами підписуються спеціальні угоди, які також регулюють відносини щодо запобігання порушенням та втручанням у внутрішні повітряні перевезення. Як правило, за такими угодами кожна договірна сторона має право призначити одного чи кількох повітряних перевізників з метою експлуатації договірних ліній за встановленими маршрутами, а інша сторона зобов’язується надати призначеному повітряному перевізнику відповідний дозвіл на польоти. Важливою нормою таких договорів є те, що авіаційна влада договірних держав до видачі дозволу на польоти може вимагати від повітряного перевізника, призначеного іншою стороною, докази того, що він здатний виконувати умови, передбачені законами та правилами, які зазвичай застосовуються авіаційною владою такої держави під час здійснення міжнародних повітряних сполучень, а також те, що кожна сторона має право відмовити в наданні дозволу на польоти або вимагати виконання таких умов, які вона вважатиме необхідними при використанні призначеним повітряним перевізником прав на повітряні перевезення, у будь-якому випадку, коли така сторона не має доказів того, що переважне володіння цим повітряним перевізником та фактичний контроль над ним належать тій стороні, що призначила цього повітряного перевізника, або її громадянам. Фактично авіаційна влада договірної держави має право скасувати дозвіл на польоти такого повітряного перевізника іншої держави, якщо вона не впевнена у тому, що переважне володіння цим повітряним перевізником та фактичний контроль над ним належать відповідній державі, яка призначила цього повітряного перевізника, або її громадянам. Ліцензування перевезень За українським законодавством правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти будь-яка юридична чи фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробкою та іншою діяльністю в галузі авіаційної техніки та одержала ліцензію, якщо це передбачено законодавством. Видача дозволів на право здійснення повітряних перевезень в Україні здійснюється на підставі Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів на ринок авіаційних перевезень та робіт, затверджений наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 24 квітня 1996 р. № 118, яким встановлюється також, що дія Положення в частині видачі дозволів поширюється на експлуатантів – суб’єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані в Україні, а також на іноземних суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють авіаційну діяльність в Україні відповідно до чинного законодавства. До іноземних суб’єктів підприємницької діяльності прирівнюються також ті, що зареєстровані в Україні і здійснюють авіаційну діяльність в Україні з використанням комерційних прав, якщо в них не забезпечується переважне володіння і ефективний контроль фізичними або юридичними особами України. «Переважне володіння» в цьому контексті означає наявність 51% акцій у володінні фізичними або юридичними особами України, а «ефективний контроль» – відносини, оформлені правами, контрактами або іншими засобами, які забезпечують можливість прямо або побічно чинити вплив на експлуатанта, наприклад, за допомогою права використовувати всі або частину активів експлуатанта, прав або контрактів, які рішуче впливають на виконання діяльності експлуатанта, а також якщо керівник та більшість осіб керівного складу не є громадянами України. Це так звана вимога щодо «національного володіння», яка застосовується авіаційною владою різних держав для запобігання втручанню іноземних авіакомпаній при виконанні внутрішніх повітряних перевезень та захисту національних авіаційних перевізників. Таким чином, у цивільній авіації іноземним буде визнаватися не тільки авіаційне підприємство (авіакомпанія), що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче авіаційне підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (як наголошується у Господарському кодексі України), а й таке авіаційне підприємство, контроль та управління якими здійснюватиметься іноземними фізичними чи юридичними особами. До того ж лише за дозволом Міністерства транспорту України.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________