Всі рубрики


Актуальні проблеми правового регулювання ринку транспортних послуг*

В економічному житті країни транспорт посідає особливе місце. По-перше, він забезпечує зв’язок між різними галузями економіки. По-друге, здійснюється рух продукції зі сфери виробництва до сфери обігу, а тим самим транспортна діяльність виступає продовженням процесу виробництва в межах обігу і для цього процесу. Саме тому проблеми вдосконалення правового регулювання транспортної діяльності (в рамках транспортного законодавства) є актуальними на сучасному етапі розвитку держави. В умовах докорінного реформування економіки України необхідна виважена державна транспортна політика, яка враховувала б особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень. Особливої важливості набуває пошук «ідеальної» моделі співіснування ринкових механізмів та засобів державного регулювання. Така модель «співпраці» ринку і держави забезпечить нормальне функціонування транспортної системи як однієї з найскладніших галузей виробництва. Найбільш актуальними завданнями у сфері державного регулювання транспортної галузі є такі: визначення основних цілей та завдань національної транспортної політики; розробка та прийняття Концепції розвитку ринку транспортних послуг в Україні; подальший розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів; кодифікація та гармонізація транспортного законодавства України тощо. Важливим у цьому аспекті є визначення поняття «транспортна політика», її місця в системі правової політики, а також співвідношення з категорією «економічна політика» держави. Правова та економічна політика Нині дедалі частіше увага вчених-правознавців привертається до визначення таких понять, як «правова політика» та «економічна політика». А також досить актуальним є питання структурно-галузевої політики. ГК України фактично започаткував формування сучасної концепції правового забезпечення державної економічної політики, акцентувавши увагу на різних галузях економічної діяльності. Так, ст.ст. 9 і 10 ГК України передбачають основні форми та напрями державної економічної політики. На сьогодні важливим є закріплення основ державної економічної політики на рівні кодифікованого нормативного акта, а також подальшого формування та вдосконалення правового забезпечення економічної політики України. У контексті господарсько-правового забезпечення відносин між державою та суб’єктами господарювання чималого значення набуває визначення економічної політики держави, зокрема її транспортної політики. Енциклопедичне визначення транспортної політики таке: «транспортна політика – це діяльність держави і відповідних галузевих інститутів, спрямована на забезпечення галузей економіки та населення країни перевезеннями» (Економічна енциклопедія. У трьох томах: Т. 3. – К.: Академія, 2002. – 952 с.). Проте Д. Прейгер зауважує, що таке визначення є неповним (і ми з ним у цьому погоджуємося), «оскільки стосується лише внутрішніх перевезень, тобто не враховує можливість і доцільність реалізації транзитного потенціалу країни» (Прейгер Д. Формування ЄЄАТП: місце і роль України // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 64-74). При цьому науковець дає власне визначення транспортної політики, яку він трактує як діяльність органів влади, спрямовану на повне задоволення потреб населення, галузей економіки та підприємств у перевезеннях, на реалізацію власного транзитного потенціалу при економічно обґрунтованих тарифах з додержанням екологічних вимог і міжнародних зобов’язань держави у сфері розвитку транспортних комунікацій. Треба визнати, що таке бачення транспортної політики дійсно є більш повним та адекватним реаліям сьогодення, проте з точки зору права є дещо неточним. Так, транспортна політика – це діяльність не тільки державних органів влади, а й інших суб’єктів права (правників, науковців, економістів, юристів тощо), які можуть надавати свої консультації з приводу її формування, проте не бути державними службовцями. На підставі аналізу різних визначень транспортної політики ми вважаємо, що до основних цілей і завдань національної транспортної політики слід віднести такі: 1) розвиток національного ринку транспортних послуг; 2) розвиток загальнонаціонального ринку (внутрішньоекономічний фактор); 3) подальший розвиток власне транспортної галузі; 4) забезпечення участі держави у міжнародному товарообігу; 5) правове забезпечення розвитку транспортної системи України. Ринок транспортних послуг Пріоритетною ознакою національної транспортної політики є становлення національного ринку транспортних послуг. Відтак, доцільно визначитись, а що ж таке ринок з економічної точки зору, ринок з позицій законодавства і, насамкінець, що ж таке ринок транспортних послуг? Якщо узагальнити думки економістів з приводу визначення категорії «ринок», то можна виділити такі її аспекти: 1) сукупність економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів; 2) система економічних відносин, що виникають між виробниками в процесі реалізації ними товарів та послуг шляхом купівлі-продажу; відносини, які регулюються законами товарного господарства; 3) увесь складний механізм руху благ та послуг у формі товарів та грошей у рамках суспільного відтворення на усіх рівнях економічної системи цього суспільства. У законодавстві України визначення ринку транспортних послуг немає. Проте є визначення фондового ринку, ринку зерна, а також ринку фінансових послуг (ст. 2 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р.; п. 23 ст. 1 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р.; п. 6 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.). Проаналізувавши ці визначення, ми схиляємось до думки, що: 1) будь-який ринок передбачає наявність чіткого предмета купівлі-продажу – це можуть бути товари, роботи або послуги; 2) ринок зумовлює наявність покупців та продавців товарів, робіт або послуг, а також посередників між ними (ринкова економіка хоча й базується на принципах саморегуляції, проте вимагає у деяких випадках втручання держави, а тому держава в особі уповноважених державних органів також виступає учасником ринку); 3) будь-який ринок у правовому аспекті не варто розглядати як сферу діяльності чи сукупність учасників; ринок – це, на нашу думку, система складних відносин між споживачами і продавцями, посередниками і продавцями, посередниками і споживачами, продавцями між собою, а також система відносин між усіма цими суб’єктами та державою; 4) для ефективного функціонування ринку необхідне втручання держави, тому наявність владного, імперативного регулюючого впливу в деяких питаннях забезпечення функціонування конкретного ринку, – невід’ємна частина ринку. На підставі наведених міркувань ми вважаємо, що у найбільш загальному вигляді ринок транспортних послуг у господарсько-правовому контексті – це система відносин між перевізниками (експедиторами) та замовниками транспортних послуг, а також іншими учасниками та державою в особі уповноважених органів державної влади з приводу перевезення пасажирів та вантажів як на національному, так і на міжнародному рівні. Правова природа поняття «транспортні послуги» У цьому контексті необхідним є з’ясування правової природи поняття «транспортні послуги». Так, ЗУ «Про автомобільний транспорт» визначає послугу з перевезення пасажирів чи вантажів як перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату. Відповідно до ст. 2. п. 19 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту транспортні послуги – діяльність, пов’язана із задоволенням потреби населення в перевезеннях автомобільним транспортом. Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, транспортна послуга – перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов’язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів їх багажу на таксі передбачають, що послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування – здійснення зареєстрованою в установленому законодавством порядку юридичною, а також фізичною особою – СПД згідно з договором переміщення людей та вантажів за допомогою автомобільного транспорту загального користування. Усі наведені визначення хоча й відображають правову сутність категорії «транспортні послуги», проте є не повними, комплексними визначеннями поняття «транспортні послуги». Не погоджуючись з ними, вважаємо, що транспортні послуги потрібно розглядати як сукупність послуг, пов’язаних з фізичним переміщенням у просторі пасажирів, багажу, вантажів, що поділяються на основні послуги – з перевезення та транспортно-експедиційна діяльність, та на супутні послуги – зі зберігання, складування, пакування, зважування вантажів, фінансові, юридичні, митні та інші послуги. Для створення ефективної системи правового регулювання ринку транспортних послуг потрібно почати з формулювання та закріплення основних положень національної транспортної політики, а також на законодавчому рівні закріпити визначення основних понять «національна транспортна політика», «ринок транспортних послуг», «транспортні послуги» тощо. Проте для забезпечення перевірки ефективності функціонування системи правового регулювання ринку транспортних послуг має бути створена і ефективна система контролю, оскільки регулювання і контроль тісно взаємопов’язані, повинні кореспондувати один одному, тобто окремим засобам правового регулювання відповідають певні засоби контролю. ---*За матеріалами науково-практичної конференції «Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах»
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________