Всі рубрики


Особливості перевезення вантажів «Укрзалізницею»

ЗУ «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. визначає роль транспорту у системі суспільного виробництва як одну з найважливіших його галузей. Перевезення на договірних засадах Стаття 8 ЗУ «Про залізничний транспорт» передбачає, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Частина 2 цієї статті наголошує, що умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень визначаються Статутом залізниць України (далі – СЗУ), затвердженим постановою Кабміну від 6 квітня 1998 р. № 457, тобто підзаконним актом, тоді як відповідно до Конституції України взаємини між суб’єктами господарювання різних форм власності і різних галузей народного господарства регламентуються законом. У ст. 17 СЗУ йдеться, що для забезпечення виконання договірних зобов’язань з перевезення вантажів залізничним транспортом здійснюється місячне планування перевезень вантажів. Стаття 18 додає, що місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на підставі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників. Відповідно до Правил планування перевезень вантажів (далі – Правила) перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, пред’явленням, окремими замовленнями відправників. Пункт 1.4 Правил передбачає, що на підставі укладених договорів та замовлень вантажовідправників залізниці розробляють та подають до «Укрзалізниці» для затвердження проекти місячних планів перевезень загалом для залізниці. «Укрзалізниця» після розгляду, коригування і затвердження місячних планів доводить їх до відома залізниць для виконання. Вантажовідправники зобов’язані подати замовлення (заявки) залізниці відправлення не пізніше ніж за 12 днів до початку наступного місяця (у трьох примірниках, кожен з яких підписується керівником підприємства, організації, установи, його підпис підтверджується печаткою). Заявка на перевезення вантажів надається із зазначенням обсягів перевезення вантажів у вагонах (контейнерах) і тоннах, згідно із встановленою номенклатурою з розподілом за видами вантажів, станціями відправлення і залізницями призначення, а щодо вантажів, відвантажених у межах залізниці відправлення, з розподілом відповідно до станцій призначення. Відповідальність Частина 1 ст. 921 ЦК встановлює, що перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу, невикористання наданого транспортного засобу, з інших підстав несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не передбачене транспортними кодексами (статутами). Основні положення відповідальності щодо залізничних перевезень встановлені СЗУ (ст.ст. 105-137). Згідно із ст. 105 СЗУ суб’єкти договору перевезення несуть обмежену матеріальну відповідальність у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Відповідно до ст. 106 СЗУ сплаті підлягає штраф за незабезпечення залізницею подачі вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень та за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів, чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень. Також у ст. 108 СЗУ наголошується, що залізниця звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі обмеження перевезень згідно зі ст. 29 СЗУ. Пункт 6.5 Правил встановлює, що результати виконання плану перевезення вантажів визначаються за декаду, а в п. 6.10 Правил наголошується, що штраф за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця. Залізниця, здійснюючи таким чином облік виконання плану перевезень вантажів, пред’являла до господарського суду позовні заяви про стягнення нарахованого штрафу за невиконання плану перевезень по закінченні декади. Під час вирішення спорів цієї категорії виникла низка спірних моментів. Судова практика Донецький апеляційний господарський суд (далі – ДАГС) під час розгляду цих спорів брав до уваги ті обставини, що в укладених між залізницею і вантажовідправниками, відповідно до ст. 17 СЗУ, договорах про організацію перевезень вантажів встановлено помісячне планування перевезень вантажів та відповідальність за невиконання плану перевезень, яка затверджена СЗУ. Стаття 106 СЗУ передбачає відповідальність вантажовідправника за невикористання поданих вагонів та за відмову від вагонів. Ураховуючи наведені норми, умови договору, ДАГС вважав, що стягнення штрафу можливе лише при визначенні сальдової суми штрафу по закінченні місяця. Залізниця ж вважає, що підстави звільнення вантажовідправника зазначені у ст. 107 СЗУ і їх треба застосовувати під час нарахування штрафу за окремі декади місяця, та пред’являє відповідні позови. У ст. 107 СЗУ наводяться підстави звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень. Так, у п. «г» наголошується, що однією з таких підстав є виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується в тоннах і вагонах. Ураховуючи приписи п. «г» цієї статті та п. 2.8 Правил, згідно з яким план перевезень вантажів вважається виконаним за умови відвантаження передбаченої кількості тонн, апеляційний господарський суд залишав без задоволення позови залізниці про стягнення штрафів за невиконання планів перевезень, нарахування яких було здійснено з порушенням цих положень. ВГСУ за деякими справами визнав обґрунтованою позицію залізниці, щодо інших справ погоджувався з висновками ДАГС. Міністерські доповнення Наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 21 червня 2007 р. № 552 п. 6.10 Правил доповнений абзацом такого змісту: «Якщо місячний план або додаткове замовлення виконано в цілому за місяць, розрахунки за штрафами, нарахованими за невиконання плану (замовлення) в окремі декади, не провадяться». Однак за наявності такого доповнення лишилася низка неврегульованих питань, як-от: чи стосується це доповнення нарахування штрафу за невиконання планів перевезень вантажів залізницями призначення, чи повинен пред’являтися до стягнення нарахований залізницею штраф за невиконання плану перевезень вантажів залізницями призначення нарахований окремо за декаду або у сальдовій сумі за місяць, а також стосовно правомірності нарахування залізницею штрафу щодо залізниць призначення, тоді коли залізницею призначення визначається залізниця, через станцію якої передаються вантажі за межі території України тощо. Судовий аналіз Аналізуючи чинне законодавство щодо цих питань, слід зауважити, що відповідно до ст. 307 ГК, яка кореспондується зі ст. 908 ЦК, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно із п. 2 СЗУ цей Статут визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюються за правилами, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами (транспортними конвенціями), які відповідно до ст. 9 Конституції та ст. 10 ЦК є частиною національного законодавства України. Стаття 4 СЗУ встановлює, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 р. (далі – УМВЗС), яка була ратифікована Україною 5 червня 1992 р. Згідно із параграфом 1 ст. 22 УМВЗС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення за накладною УМЗВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху прямування вантажу до видачі його на станції призначення, тобто тій кінцевій станції, куди повинен прибути вантаж, та залізниці, на якій вона розташована та яка вказана у графі 8 накладної УМЗВС. Стаття 106 СЗУ встановлює вичерпний перелік умов, за яких на вантажовідправників покладається відповідальність за невиконання плану перевезень у вигляді штрафу. Зокрема, ч. 6 цієї статті передбачає, що за невиконання плану перевезень залізницями призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон  у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном, а також вантажовідправник відповідає за невиконання плану перевезень залізницями призначення, а не залізницями, на станціях яких здійснюється передача вагонів із вантажем за кордон. Пункт 6.7 Правил встановлює порядок оформлення облікових карток, за якими під час перевезення експортних вантажів у графах 10-15 в обліковій картці вказуються залізниці, які передають вантажі за кордон (а не залізниці призначення експортних вантажів). Беручи до уваги, що додатки 12.1 та 12.2 до параграфу 1 ст. 7 УМВЗС у примірниках накладних містять графу 7 («Станція переходу») та графу 8 («Залізниця та станція призначення»), слід вважати, що поняття «станція переходу» та «залізниця та станція призначення» не є тотожними поняттями. Наведене дає підстави для висновку, що накладна УМВЗС є доказом, який підтверджує, що станція переходу, яка передає вантажі за межі території України, та залізниця, на якій вона розташована, не можуть вважатися залізницею призначення на території України, і є залізницями, котрі передають вантажі за кордон. Згідно із Додатком № 1 до п. 2.2 Правил під час складання місячного плану перевезень вантажовідправник, здійснюючи планування перевезень, зазначає найменування залізниці і станції у місцевому сполученні, а під час експортних перевезень вказує країну призначення, тобто кінцевий пункт, куди має прибути вантаж як при перевезеннях територією України, так і при перевезеннях імпортних, експортних вантажів за межі її території. Отже, дані про залізниці призначення, які вносяться до місячних планів перевезень, збігаються з даними залізниць призначення, які вносяться до накладних УМВЗС. Вказаний вантажовідправником у накладній УМВЗС, згідно зі ст. 13 УМВЗС, пункт переходу не може вважатися залізницею призначення. Вантажовідправник не повинен сплачувати штраф за невиконання плану перевезень вантажів залізницями призначення, через станції яких здійснюється передача вагонів із вантажем за межі території України. Таким чином, ані СЗУ, ані Правила не містять норм про відповідальність відправників за невиконання плану перевезень вантажів залізницями призначення при відправленні вантажів за межі території України, а станції переходу вагонів із вантажем за межі території України не можуть вважатися залізницями призначення.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________