Кримінальна відповідальність за несплату податків

На сьогодні в Україні занадто великий податковий тиск, що не дає можливості розвиватися бізнесу та відлякує потенційних інвесторів. Тому бізнесмени іноді шукають шляхи для оптимізації та зменшення податкового тиску. Проте чинне законодавство передбачає досить тонку межу між такою оптимізацією та ухиленням від сплати податків, за яку наступає відповідальність, зокрема кримінальна. Стаття 212 КК України встановлює кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків. Визначимося, які ж саме дії особи свідчитимуть про ухилення від сплати податків. Під умисним ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (далі – податків) законодавець розуміє умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів. Кримінальна відповідальність за таке діяння встановлюється, якщо суми фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів є у значних, великих та особливо великих розмірах відповідно у тисячу і більше разів, три тисячі і більше разів та у п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При кваліфікації такого злочину необхідно виходити з того, що сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян дорівнює розміру податкової соціальної пільги. Постанова Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 р. № 15 встановлює, що кримінальна відповідальність за ст. 212 КК України настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, які встановлені ЗУ «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-XII. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів відносять: ПДВ; акцизний збір; податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно; плата за землю; рентні платежі; податок з власників ТЗ та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; судовий збір; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності та інші. Згідно із ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування» до місцевих податків і зборів відносять: податок з реклами; комунальний податок; збір за припаркування авто; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак. Цікаво, що за умисне ухилення від сплати єдиного податку особу не можна притягти до кримінальної відповідальності, оскільки цей податок не входить до переліку податків, встановлених ЗУ «Про систему оподаткування». Аналіз ст. 212 КК України дає підстави для висновку, що відповідальність за ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, настає лише в разі якщо це діяння вчинено умисно. Кримінальна відповідальність встановлюється не за фактом несплати в установлений строк податків, а за умисне ухилення від їх сплати. Про наявність умислу можуть свідчити, наприклад, відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Також необхідно розмежовувати ухилення від сплати платежів і несвоєчасну їх сплату за відсутності умислу. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до відповідальності, передбаченої ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ, а саме: на неї можуть бути накладені штрафні санкції. Суб’єктами цього злочину можуть бути: 1) службові особи підприємства, на яких покладені обов’язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків тощо (керівники; особи, котрі виконують їхні обов’язки; інші службові особи, яким у встановленому законом порядку надане право підпису фінансових документів); 2) особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-які особи, котрі зобов’язані утримувати та/або сплачувати податки, в тому числі податкові агенти – фізичні особи та службові особи податкових агентів – юридичних осіб при несплаті ними податку з доходів фізичних осіб. Тобто визначено спеціальний суб’єкт, який несе кримінальну відповідальність за несплату податків. Так, засновники юридичної особи не будуть нести кримінальну відповідальність за несплату податків юридичною особою. Ухилення від сплати податків може бути вчинене, наприклад, шляхом неподання документів, пов’язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів; приховування об’єктів оподаткування; заниження цих об’єктів; заниження сум податків; приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування; подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу. Отже, особу можна притягти до кримінальної відповідальності не за будь-яку несплату податку, а лише у разі якщо це діяння підпадає під склад злочину, передбачений ст. 212 КК України.