(Не) Упередженість судової влади

В Україні, як не парадоксально, більш ніж половина (52%) її мешканців вважає, що корупція може бути виправдана як засіб швидкого вирішення необхідних питань. Відтак, можна припустити, що саме ці 52% громадян вдавалися до корупційних прийомів. Тобто кожний другий – корупціонер! «Корупційна культура» в Україні виникла не сьогодні, на це був потрібен певний час. Однак ця культура продовжує пускати коріння і, схоже, непогано почувається у нових «демократичних» умовах. Не останню роль у ситуації, що склалася, відіграє сама держава, яка опосередковано через свій бюрократичний механізм створила цього двоголового монстра. Одну голову вона «підгодовує» прийняттям свідомо недбалих законів, іншу – намагається знищити шляхом запровадження антикорупційних заходів – у нашій державі налічується понад 70 нормативно-правових документів, зокрема 12 законів, щодо боротьби з корупцією. Окрема тематика – корумпованість правоохоронної системи в Україні, зокрема суддів. Саме дослідженню стану корупції у судовій системі України й присвячувалося засідання «круглого столу» «Неупередженість українського судочинства: міф чи реальність», на якому проект «Гідна Україна», котрий очолює Юхані Гроссманн, представив результати проведеного нещодавно опитування щодо корупції в українських судах. Дослідження проводилося навесні цього року та спрямовувалося на визначення ставлення до корупції та реального досвіду стикання з корупцією у системі судочинства з боку чотирьох цільових груп: громадян і компаній, які зверталися до суду, професійної групи адвокатів та прокурорів. Всі групи опитаних майже однаково сприймають рівень поширеності корупції в системі судочинства. Проте оособливо цікавою є думка професійної групи – адвокатів та прокурорів, які знають систему не за чутками. Як і торік ситуація вражає: понад 64% опитаних адвокатів та прокурорів відзначили, що корупція є серйозною проблемою, а її рівень за останній рік зріс. Більше того, майже третина опитаних сприймає корупцію як звичайне явище на всіх етапах судочинства (досудове слідство, слухання справи, оголошення рішення, виконання судового рішення). Інша третина (36-39%) вказує на те, що саме досудовий розгляд справ є найкорумпованішим етапом. Фактичний досвід корупції при взаємодії з судовою системою набагато менший, ніж сприйняття корупції. Однак, попри це, рівень корупційного досвіду вражає. Цікаво, що чимала кількість випадків корупції простежується у тих громадян, хто звертається до апеляційних судів (24%), ніж до місцевих судів загальної юрисдикції (19%). Говорити, що рівень корупції в апеляційних судах вище, ніж у місцевих судах, не беремося, проте ситуація вбачається парадоксальною. Адже великі компанії почасти дорікають місцевим судам у великому рівні корупції (37%), ніж у апеляційних судах (29%). Щодо географії судової корупції зазначимо таке: громадяни Північносхідного регіону (Харьківська, Сумська, Полтавська області) частіше були задіяні в корупційних операціях (26-28%), ніж у середньому по Україні, натомість Західний та Центральний регіони країни відзначилися найменшим рівнем «корупційного досвіду» (15-19%) під час взаємодії із судовою системою. Привертає увагу, що з-поміж корупційних «угод», які громадяни та компанії найчастіше використовують, називаються особисті зв’язки, за ними йдуть вимагання та добровільне пропонування хабарів.