Всі рубрики


Про територіальну підсудність справ щодо визнання третейських угод не дійсними

Останнім часом інститут третейського судочинства набирає стрімкого розвитку в нашій державі, з кожним днем дедалі більше фізичних та юридичних осіб передають на розгляд третейських судів свої спори. Підставою для розгляду третейським судом відповідного спору є наявність між сторонами належним чином оформленої третейської угоди. Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про третейські суди» (далі – Закон) третейською є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ст. 12). У ст. 51 Закону містяться виключні підстави для скасування рішення третейського суду, зокрема, визнання недійсною третейської угоди компетентним судом. У розумінні ст. 2 Закону компетентними судами є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом. На практиці почасти виникає ситуація, за якої зацікавлена особа бажає оскаржити третейську угоду (адже третейська угода є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків) у судовому порядку, однак перед нею постає запитання, а в який суд звертатися із заявою про визнання третейської угоди не дійсною: до компетентного суду в розумінні ЗУ «Про третейські суди» чи до суду, якому підсудна справа про визнання недійсним правочину за правилами, встановленими ЦПК України і ГПК України. На мій погляд, доцільно звертатися до місцевого загального суду чи місцевого господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом (компетентний суд), адже у цих правовідносинах ЗУ «Про третейські суди» є спеціальним актом, у якому міститься норма про те, що третейська угода може бути оскаржена саме компетентним судом. Дещо іншим шляхом пішла судова практика. Якщо проаналізувати постанову Верховного Суду України від 18 березня 2008 р. по справі № 16/157-ПД-07 про визнання недійсною третейської угоди, то ВСУ вважає, що третейська угода повинна оскаржуватися у суді, визначеному за правилами підсудності, встановленими у ЦПК України та ГПК України, при цьому ВСУ не врахував положення ЗУ «Про третейські суд», а саме: п. 3 ст. 51. Звісно, зацікавленим особам було б зручніше подавати заяву про скасування третейської угоди до суду з урахуванням правил підсудності, визначених у ЦПК України та ГПК України, адже досить часто сторони третейського розгляду проживають в одних регіонах України, а розгляд справи третейським судом відбувався в інших областях нашої держави, таким чином, зацікавленій особі потрібно їхати в інший регіон, аби реалізувати своє право на оскарження третейської угоди в компетентному суді. Позиція ВСУ вбачається правильною з точки зору захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які бажають оскаржити третейську угоду, проте вона суперечить чинному законодавству України. Відтак, маємо проблему, по-перше, щодо визначення суду, до якого потрібно подавати заяву про скасування третейської угоди, по-друге, судді, які розглядають таку категорію справ, як правило, не знайомі із положеннями ЗУ «Про третейські» суди, тому виносять не завжди законні рішення. На мій погляд, потрібно створити єдиний недержавний орган із відповідними відділенням на місцях, у якому б працювали досвідчені фахівці у галузі права та третейського судочинства, де розглядалися б справи щодо визнання третейських угод недійсними, скасування рішень третейських судів, видачі виконавчих документів на рішення третейських судів. Така структура розвантажила б державні суди та сприяла розвитку інституту третейського судочинства в Україні. Представники третейства працюють над законопроектом про внесення змін до ЗУ «Про третейські суди», в якому передбачається низка позитивних змін для вдосконалення діяльності третейських судів в Україні, зокрема, створення недержавного органу, який розглядатиме такі справи.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________