Всі рубрики


Законодавче забезпечення діяльності органів внутрішніх справ

Зважаючи на важливість теми перебудови системи органів внутрішніх справ, Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності 10 вересня 2008 р. провів круглий стіл «Про стан законодавчого забезпечення діяльності органів внутрішніх справ». Учасники заходу (народні депутати, представники центральних і регіональних органів внутрішніх справ, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів, об’єднань громадян, провідні вчені) обговорили концептуальні положення реформування правоохоронних органів. Сучасний стан Якщо говорити про сучасний стан законодавчого забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, то, як підкреслили учасники круглого столу, система правоохоронних органів та органів внутрішніх справ України не здатна адекватно й ефективно реагувати на сучасні виклики й загрози. Правовою основою діяльності органів внутрішніх справ має бути Конституція України, у якій викладені основні принципи діяльності цих органів: відповідальність, верховенство права й законності, повага до прав і свобод людини й громадянина, професіоналізм, позапартійність, демократична підзвітність і прозора діяльність. На жаль, згадані принципи не є визначальними засадами діяльності органів внутрішніх справ нашої держави. Відомчі нормативно-правові акти правоохоронних органів, які суперечать чинному законодавству, стали звичним явищем. «Починаючи із середини 90-х років в Україні зроблено кілька спроб реформувати органи внутрішніх справ. Але й дотепер в Україні збережено радянську систему органів внутрішніх справ із надмірною централізацією, мілітаризацією, бюрократизмом, авторитарно-дисциплінарною системою управління. Однією з найбільш кричущих вад цієї системи є збереження багатьох формальних показників роботи, наслідком чого є застосування тортур, необґрунтованих затримань громадян, інших порушень законів, заполітизованість і значна корумпованість особового складу. А це призвело до низького рівня довіри населення до міліції, критичних оцінок міжнародних експертів», – підкреслив заступник керівника Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента України Анатолій Музика. Останнім часом спостерігається негативна тенденція: після призначення міністра внутрішніх справ починається масове перетасування кадрів. «Кадрова лихоманка» породжує невпевненість працівників у завтрашньому дні й не може надихати на копітку повсякденну роботу. В Україні гострою залишається проблема ефективного демократичного цивільного контролю за діяльністю органів внутрішніх справ з боку народу як джерела влади. Досить низьким є рівень уваги до соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ.   Пропозиції щодо реформування Хоча необхідність реформи не викликає ані сумнівів, ані заперечень, бачення шляхів здійснення такої перебудови суттєво різнилися. Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення й парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів Володимир Малишев представив підготовлені профільним Комітетом законопроекти про службу в органах внутрішніх справ і про міліцію, детально охарактеризував основні положення цих документів. Згідно із законопроектом, служба в органах внутрішніх справ є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних за станом здоров’я, віком, освітнім рівнем, діловими, фізичними й моральними якостями громадян України, пов’язаній із захистом прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави від злочинних та інших протиправних посягань. На службу до цих органах мають прийматися на конкурсній, добровільній і контрактній основі громадяни України не молодші 18 й не старші 35 років. Перший заступник Генерального прокурора Сергій Винокуров висловив пропозиції про створення в Україні Національного бюро розслідувань: «Наше бачення такого спеціалізованого органу відображається в підготованому проекті закону про державну службу розслідувань України, у якому служба визначається як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. До повноважень цього органу належатиме проведення оперативно-розшукової діяльності, адміністративного провадження, розслідування в справах про злочини, вчинені посадовими особами, про корупцію й інші злочини відповідно до визначеної підсудності тощо». Народний депутат Геннадій Москаль висловив думку, що вже прийшов час відділяти політичні повноваження міністра від оперативної діяльності міністерства внутрішніх справ. Але на думку старшого наукового співробітника відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Миколи Сірого, зараз не варто робити такі кроки, оскільки система реформується не шляхом відділення політичної функції від безпосередньої функції, а шляхом реформування безпосередньої функції. «Логічніше було б реформувати саму функцію, яку здійснює система органів внутрішніх справ, передусім, міліція, а вже потім реформувати статус міністра», – відзначив науковець. Декан факультету ЛДУВС В’ячеслав Навроцький наголосив, що профільному парламентському Комітету слід звернути увагу не на протоколювання нових нормативно-правових актів, а на кодифікацію вже існуючих і усунення в них суперечностей, недоліків, дублювань. «Також у ході реформування слід визначити, що має регламентуватися на рівні закону, а що – підзаконними актами», – відзначив він. В чому причина незадовільної роботи? Чому міліція працює неефективно? Чому її рейтинг серед населення такий низький? Віктор Швець, зважаючи на потік скарг, які щоденно надходять від громадян до парламентського комітету, вважає, що проблема полягає не в системі, а в кадрах: «Потрібно реформувати тих, хто в міліції працює». Підтримує цю позицію й секретар профільного Комітету Валерій Бевз: «Хоча ефективність роботи органів внутрішніх справ залежатиме від поваги до закону, ми за своїми відомчими проблемами забуваємо про людину як первинну ланку органів внутрішніх справ. А в системі органів внутрішніх справ працює понад 300 тис. осіб. Напевне, прийшов час змінити людину в суспільстві». Учасники заходу не оминули й освітню тему. За словами ректора Академії адвокатури України Тетяни Варфоломеєвої, рівень юридичної освіти в Україні дуже низький. «Із більшості державних і недержавних вузів випускаються люди, які мають нульові знання. А це небезпечно для правової системи й майбутнього держави», – наголосила вона. Віктор Швець висловив думку, що в спеціалізованих вузах МВС слід припинити підготовку на комерційній основі: «Ці навчальні заклади мають бути закритого типу, готувати працівників виключно для органів внутрішніх справ». Крім того, пан Швець наголосив на доцільності обмежень при призначенні на посади від керівника районного відділу й вище особи, яка не закінчила Академію управління МВС: «Це також запобігатиме масовій зміні кадрів, що спостерігається останніми роками». Декан факультету ЛДУВС В’ячеслав Навроцький вважає, що долати слід закритість органів внутрішніх справ: «Якщо система «варитиметься» тільки у «власному соку», вона так чи інакше буде вироджуватися».   * * * Під час роботи круглого столу було висловлено багато пропозицій про реформування органів внутрішніх справ. Як пообіцяв Віктор Швець, усе запропоноване буде проаналізовано профільним Комітетом: «Якщо не пощастить спільними зусиллями дійти розумних, узгоджених і виважених позицій, Комітет своїми силами здійснить необхідну роботу, розробить власний варіант реформи, або заблокує її до появи більш ініціативних, енергійних працівників органів внутрішніх справ». На думку фахівців  Голова Комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Віктор ШВЕЦЬ: – На сьогодні міліція у своїй діяльності керується законом, який був прийнятий ще до проголошення незалежності України і засновувався на радянській адміністративно-командній системі. Наше ж завдання полягає в тому, щоб розробити для органів внутрішніх справ таку законодавчу базу, яка б дозволила реформувати систему в напрямку гуманізації, демократизації, посилення захисту прав і свобод людини. Комітет працює над кількома законопроектами законодавчого забезпечення діяльності органів внутрішніх справ. У парламенті зареєстровано понад 20 проектів ґрунтовної перебудови органів внутрішніх справ. Пропонується створити фінансову, прикордонну, національну міліції, Національну гвардію, Національне бюро розслідувань тощо. Ці проекти вносяться різними суб’єктами права законодавчої ініціативи й нерідко суперечать один одному в окремих положеннях або концептуально. Це може призвести до розбалансованості системи органів внутрішніх справ чи завершитися нічим. А слушні й перспективні пропозиції знову будуть покладені до «довгої шухляди», оскільки кожного року реформувати міліцію абсурдно. Старший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
Микола СІРИЙ
: – Під час роботи круглого столу прозвучали деякі пропозиції, прийняття яких, із моєї точки зору, було б недоцільним: наприклад, що прокуратура не може мати дві функції – функцію розслідування і функцію нагляду за цим розслідуванням. Дійсно, з точки зору радянської системи це є неприйнятним. Але в жодній країні Європи такого конфлікту немає. У таких країнах, де прокурор здійснює керівництво дізнанням, він керує дізнанням, а не здійснює нагляд. В інших же – поліцейський не має права й повноважень проводити процесуальні слідчі дії. У мене викликає нерозуміння пропозиція про створення Державної служби розслідувань, яка за законопроектом має бути централізованим органом. В усіх демократичних країнах функція розслідування є децентралізованою. Я переконаний, що створення окремого слідчого комітету (як би він не називався та які б окремі функції не здійснював) не дасть того ефекту демократичності, якого ми очікуємо.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________