Шляхи подолання рейдерства

Останнім часом громадськість і підприємці України стурбовані поширенням протиправних схем перерозподілу й відчуження власності на ринку злиття й поглинання підприємств з метою привласнення чужого майна. Відверто злочинне захоплення чужої власності, поєднане з корупцією в судах і правоохоронних органах, викликає обурення суспільства і тому вимагає правової оцінки. Комітет ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (далі – Комітет) спільно з Міжвідомчою комісією з питань протидії протиправному поглинанню й захопленню підприємства 17 вересня ц.р. провів комітетські слухання «Шляхи подолання рейдерства: удосконалення законодавства та посилення реагування правоохоронних органів на протиправної дії його організаторів і виконавців». У слуханнях взяли участь народні депутати, керівники правоохоронних органів, представники ВСУ, Генеральної прокуратури, СБУ, Секретаріату Президента, Секретаріату КМУ, громадських організацій, учені. Що таке рейдерство? На думку голови Комітету Віктора Швеця, рейдерство – це злочинна діяльність організованих злочинних угруповань із привласненням чужого майна шляхом шахрайства, із використанням неправосудних судових рішень і співучасті корумпованих працівників правоохоронних, контролюючих та інших органів державної влади. Глава МВС України Юрій Луценко дав трохи інше визначення: «рейдерство» – це силове захоплення спірних підприємств, у тому числі на виконання відповідних судових рішень на користь тих чи інших власників. Проте важко визначити, чим застосування сили при привласненні чужого майна відрізняється від інших злочинів, передбачених КК України (далі – ККУ). Заступник голови СБУ Олег Скляр розглядає «рейдерство» як протиправне захоплення акціонерних товариств (у тому числі з державною часткою власності) сторонніми комерційними структурами через міноритарних акціонерів. На його думку, реалізація протиправних схем заволодіння акціонерними товариствами, що супроводжується силовим захопленням адміністративних приміщень і зміною керівництва, стає окремим видом економічних злочинів. Загалом же рейдерське захоплення (поглинання) підприємства є добре організованим, продуманим, цілеспрямованим і комплексним заходом, який вимагає від його ініціаторів (рейдерів) значних інтелектуальних і фінансових ресурсів. Використання корупційних зв’язків дозволяє рейдеру досягти ефекту раптовості, необхідного для захоплення чужого підприємства, а неправосудні судові рішення дозволяють рейдеру розпорядитися чужим майном на свою користь. Найчастіше рейдери захоплені підприємства перепродають або ініціюють штучне банкрутство на замовлення іноземних конкурентів, інколи – переводять об’єкти у тіньовий сектор економіки. Криміналізація рейдерства Пропозиція запровадити окрему кримінально-правову норму про відповідальність за рейдерські дії має і прихильників, і противників. Наприклад, Генпрокуратура вважає слушним виділення рейдерства в спеціальний склад злочину із обов’язковим визначенням його характерних ознак (форми, способу, мети вчинення). На погляд же фахівців СБУ, ефективність боротьби з цим суспільно-небезпечним явищем полягає не стільки у встановленні кримінальної відповідальності за вже вчинене захоплення підприємства, скільки в унеможливленні надання таким діям вигляду законних. Рейдерство, по суті, – протиправне захоплення чужої власності. Це, насамперед, злочини загально-кримінальної спрямованості (шахрайство, грабіж, підробка документів тощо), злочини у сфері господарської діяльності (протидія законній господарській діяльності, доведення до банкрутства, розголошення комерційної таємниці тощо), службові злочини (зловживання владою або службовим становищем, перевищення службових повноважень, хабарництво тощо), злочини проти правосуддя. За словами Віктора Швеця, відповідальність за більшість протиправних дій при рейдерському захопленні вже передбачена чинним ККУ: «Правоохоронні органи мають можливість притягнути рейдерів до кримінальної відповідальності навіть за відсутності спеціальної «рейдерської» статті». Промовець додав, що подальше вдосконалення кримінального законодавства стосовно протидії рейдерству має відбуватися шляхом установлення комплексу норм, які передбачають кримінально-правову охорону корпоративних відносин. Хто винен? «Держава не дивитиметься спокійно, як безкарно діють рейдери», – ця теза була головною у виступі Олександра Турчинова (першого віце-прем’єр-міністра, голови Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню й захопленню підприємств). Промовець вважає, що для вирішення проблем усі гілки влади мають діяти консолідовано: «А оскільки більшість рейдерів «прикривається» саме рішеннями судів, без взаємодії, передусім, із судовою гілкою влади вся наша діяльність не має жодного сенсу». В свою чергу Юрій Луценко наголосив, що допоки в судах не буде поставлена крапка у справах про протиправне захоплення підприємств та інших господарських об’єктів, боротися з рейдерами буде важко. Пан Луценко визнав, що норми чинного законодавства про протидію рейдерству виконуються неактивно й звернувся до парламентаріїв з проханням усунути «ті шпарини в чинному законодавстві, які дозволяють рейдерам незаконно захоплювати майно суб’єктів підприємництва». Голова Судової палати ВСУ з господарських справ Валентин Барбара розповів про судову практику в справах про рейдерство. З початку 2008 р. в поле зору ВСУ не потрапляли справи, у яких би вдавалися до заборони проводити збори, враховувати акції деяких акціонерів та ін. Зараз у Судовій палаті знаходиться близько 4,5 тис. справ. Рейдерські справи розглядаються переважно в судах загальної юрисдикції. Сергій Винокуров (в.о. Генерального прокурора України) пояснив, що невелика кількість актів реагування прокуратури на незаконні судові рішення – наслідок законодавчого позбавлення органів прокуратури права самостійно вирішувати питання відповідальності суддів. «Недолік у боротьбі з рейдерством – виявлення цих правопорушень на останньому етапі, коли рейдер ламає двері в приймальню директора підприємства. А успішне протистояння атакам рейдера залежить від знання механізму протиправних дій», – зауважив пан Винокуров. *** Промовці вказували на причини виникнення й поширення рейдерства: недосконалість корпоративного й процесуального законодавства, корумпованість суддів і держслужбовців, низький рівень правової культури, правовий нігілізм суб’єктів господарювання і представників органів державної влади. Поширенню рейдерства сприяє й бездіяльність правоохоронних органів. Не позбавлене логіки й висловлювання, яке прозвучало при обговоренні: якби суди неухильно дотримувалися букви закону, називаючи грабіж грабежем, а рейдерів – злочинцями, то рейдерство перестало б існувати як масове явище. Коментар фахівців Олександр ТУРЧИНОВ,
перший віце-прем’єр-міністр, голова Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств: – Рейдерство становить значну суспільну небезпеку. Безкарність і нахабність рейдерів не тільки завдає шкодити інвесторам і підприємцям, але й створює у громадян України відчуття незахищеності. Щороку в Україні привласнюється майна на суму понад $3 млрд. Одна з основних проблем – рейдерство існує під прапором фіктивної законності. Близько 80% захоплень відбуваються завдяки фіктивним судовим рішенням. Але жоден суддя, який виніс незаконне рішення, не притягнутий до кримінальної відповідальності. Необхідно скласти список суддів, які приймали незаконні протиправні рішення на користь рейдерів, щоб позбавити їх можливості виносити незаконні судові рішення. Із чинного законодавства треба вилучити всі норми, які дозволяють подвійно трактувати їх на користь тих, хто порушує закон. Сергій ВИНОКУРОВ,
в.о. Генерального прокурора України: – Особливістю українського рейдерства є корупція в державних органах — жодна рейдерська атака не матиме успіху, якщо вона не супроводжується прикриттям з боку державних структур і правоохоронців. На жаль, і судді стали активними учасниками рейдерських захоплень і недружніх поглинань. У ході прокурорських перевірок виявлено 19 суддів, які допустили порушення законодавства при прийнятті рішень у справах про вирішення спорів з ознаками рейдерства. Протиправні дії при рейдерстві мають вигляд правової достатності й необхідного обґрунтування – сприяють цьому недоліки вітчизняного законодавства. Тому необхідна повна інвентаризація корпоративного, господарського й процесуального законодавства. Як засвідчили прокурорські перевірки, рейдери успішно використовують законодавчі шпарини. Наприклад,  відсутність законодавчих норм, які вимагають наявності спеціального захисту (водяні знаки, спеціальний папір) на установчих документах, протоколах загальних зборів акціонерів дає рейдерам широкі можливості для підробки документів. А відсутність норм, які зобов’язують державні органи реєстрації повідомляти законних власників підприємства про планові реєстраційні дії, надає можливість переходу права на володіння підприємством від однієї до іншої особи без відома законних власників. Народний депутат України
Володимир МОЙСИК: – Аналіз загальнотеоретичних наукових розробок в галузі господарського, цивільного та кримінального права, а також гіпотез, ідей та пропозицій представників судових та правоохоронних органів вказує на відсутність комплексного дослідження поняття «рейдерство». На даний час не визначено чітких критеріїв, за якими те чи інше поглинання підприємства можна вважати протиправним, у тому числі і злочинним. Зрозуміло, що рейдерство – це дії великого інтелектуального ґатунку. І, як не прикро визнавати, у цьому бізнесі люди переважно із відповідним досвідом, знаннями, навичками, зв’язками. Основну небезпеку у рейдерських захопленнях становлять не виконавці захоплень, а саме організатори. На жаль, офіційної статистики припинених рейдерських нападів та порушених кримінальних справа в Україні немає. Я хотів би зупинитися на правовій складовій законодавчої бази протидії рейдерству. Аналіз чинного законодавства дає всі підстави для притягнення рейдерів до кримінальної відповідальності, слід тільки його грамотно застосовувати. Між тим на сьогодні пропонується криміналізувати рейдерство і передбачити у ККУ окрему норму. Між тим, на мій погляд, якщо ми створимо спеціальну «рейдерську» норму, вона не стане самостійною, а буде відсилати до корпоративного, господарського та процесуального законодавства.