Обережно: свердловина!

З огляду на можливе введення кримінальної відповідальності за протидію господарській діяльності, рейдери шукають інших можливостей захоплення чужої власності. Несподівано в нагоді стали неробочі артезіанські свердловини, які потребують озелененої й огородженої санітарної зони радіусом не менше 30 м, яка перебуватиме під охороною. У промислових зонах небезпечних (відкритих) свердловин може бути не менше, ніж каналізаційних люків. Як в них не втрапити – спробуємо розібратися на прикладі прецеденту. Що трапилося? На початку року ми супроводжували цікаву справу. Підприємство «А» було орендарем земельної ділянки та власником будівлі, розташованої на ній. Підприємство «Б» придбало споруду на суміжній земельній ділянці пізніше за підприємство «А». Попереднім користувачем обох ділянок був завод, який виробляв пиво та безалкогольні напої. Поруч із будівлею підприємства «Б» знаходилася законсервована артезіанська свердловина, яка знадвору хіба дещо більшим діаметром кришки відрізнялася від звичайного каналізаційного люку. Раніше свердловина була частиною виробничого комплексу заводу, але зону санітарної охорони в натурі відведено під неї не було. Незабаром на межі ділянок підприємств «А» і «Б» (підприємство «А» не встигло відгородитися), з’явилося 8 вагончиків. Наступного ж дня невідомі почали вимагати, щоб «А» відмовилося від частини ділянки, яка нібито входить до меж зони санітарної охорони свердловини, на їхню користь. Згодом підприємство «Б» звернулося до обласної прокуратури з вимогою визнати неправомірним рішення про передачу земельної ділянки в оренду підприємству «А». До заяви «Б» додало копію дозволу на користування вказаною свердловиною, в якому зазначалося, що свердловина діюча. Оскільки насправді свердловина була законсервована за рішенням органу державного санітарного нагляду її попереднім власником (заводом), вона була засмічена й вимагала спеціального очищення. Потрібно зауважити, що «Б» потай намагалося «розібратися» з засміченням, але завадив лист-повідомлення, розісланий підприємством «А» фірмам, які займаються очищенням свердловин. У свою чергу підприємство «Б» відмовляється прибрати вагончики та провокує «А» звернутися до суду. Власне, «Б» було потрібне судове провадження щодо права на спірну частину земельної ділянки, адже особисто ініціювати його підприємство не могло, оскільки не мало правовстановлюючих документів на свердловину та земельну ділянку. Зустрічний позов мав затягнути цю суперечку, а забезпечення позову шляхом заборони огороджувати чи використовувати спірну земельну ділянку дало б підприємству «Б» час на відновлення свердловини та оформлення документації на право користування нею. Позбутися вагончиків підприємству «А» допомогли скарги до обласного управління з контролю використання та охорони земель та до обласного управління МВС про безхазяйне майно. Одночасно обласна прокуратура відмовилася задовольнити скаргу підприємства «Б». Згодом підприємство «А» звернулося до обласної прокуратури із заявою, в якій попрохало провести перевірку законності видачі обласним управлінням охорони навколишнього природного середовища підприємству «Б» дозволу на спеціальне водокористування артезіанською свердловиною. Результатом перевірки став припис обласної прокуратури обласній державній екологічній інспекції. В ньому йшлося про вирішення питання стосовно тимчасової заборони на користування свердловиною. Обласна державна екологічна інспекція постановила тимчасово заборонити експлуатацію свердловини й визначила заходи, яких підприємству «Б» необхідно вжити, щоб правомірно користуватися свердловиною. Що могло бути Артезіанська свердловина за законодавством – це водозабірна споруда підземних вод. Правові та технічні вимоги експлуатації свердловини встановлені Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України № 30 від 5 липня 1995 р. та державними санітарними нормами для підприємств, які виробляють алкогольні чи безалкогольні напої. Вищевказаними актами передбачено, що кожна свердловина повинна мати зону санітарної охорони (ЗСО), яка складається з трьох поясів. Перший пояс – пояс суворого режиму – встановлюється на відстані не менше 30 метрів від водозабору й повинен бути озелененим, огородженим і перебувати під постійною охороною; в межах цього поясу заборонена будь-яка діяльність, зокрема всі види будівництва. Території другого та третього поясів також вимагають патрульної охорони та мають обмежений режим використання. Свердловина не належить до нерухомого майна, а отже право власності на неї не реєструється у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Угоди, внаслідок яких набувається право власності на свердловину, не вимагають нотаріального посвідчення. Це означає, що правовстановлюючий документ на свердловину не має захисту автентичності. Особа, на земельній ділянці якої знаходиться неробоча артезіанська свердловина, має право відновити її експлуатацію та вимагати встановлення навколо зони санітарної охорони. Для цього особі потрібно отримати дозвіл на користування надрами, погодити з органом державного санітарного нагляду межі ЗСО та отримати дозвіл на спеціальне водокористування. У викладеній справі зробити зазначене було a priori неможливо, оскільки підприємство «А» мало оформлене право оренди земельної ділянки, а підстави для вилучення цієї ділянки з його законного користування відсутні. Інша справа, якщо б не було здійснено відведення цієї ділянки. У такому випадку суміжний землекористувач міг би бути позбавленим частини ділянки, необхідної для винесення ЗСО першого поясу в натурі, а на решту його ділянки розповсюдився  б охоронний режим другого та третього поясів ЗСО. Отже, панове, будьте уважні, дивіться під ноги.