Порядок розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства

Основою законодавчої системи України є Конституція. Закони України й інші нормативно-правові акти базуються на Конституції й мають відповідати положенням цього акту. Згідно зі статтею 42 Конституції України: 1) держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності; 2) не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція; 3) види і межі монополії визначаються законом. Виявлення порушень антимонопольного законодавства України — дуже складний напрям діяльності, здійснення якого потребує високої професійної підготовки. Фахівці, які розслідують порушення антимонопольного законодавства, мають одночасно володіти економічними й правовими методами аналізу. За короткий період діяльності антимонопольні органи накопичили чималий досвід. Уже склалися типові схеми розслідування й розгляду справ. Їх застосування здійснюється у такій послідовності. Розслідування порушень антимонопольного законодавства При перевірці суб’єкта господарювання або при розгляді заяви про порушення антимонопольного законодавства проводиться аналіз щодо виявлення ознак порушення. Висновки такого аналізу можуть бути негативними (ознак порушення антимонопольного законодавства не виявлено) або позитивними. У першому випадку здійснюється відмова у прийнятті заяви до розгляду, у другому – заява або матеріали перевірки приймаються до розгляду. Після цього ретельно аналізується склад порушення, збираються докази, визначається мета дій, які становлять зміст порушення відносно впливу на стан конкурентного середовища. Висновки мають дати відповідь про наявність або відсутність порушення антимонопольного законодавства. Позитивна відповідь дає підстави для розпорядження державного уповноваженого про початок розгляду справи. Після цього проводиться копітка робота по збору доказів порушення антимонопольного законодавства. У ході цієї роботи здійснюються такі операції: 1) визначення становища суб’єкта господарювання – можливого порушника на ринку; 2) опис дій, що мають ознаки порушення; 3) виявлення мети, з якою здійснювалися такі дії; 4) аналіз товарного ринку й стратегії конкуренції; 5) оцінка впливу на конкурентне середовище; 6) збір документальних доказів наявності порушення; 7) кваліфікація ознак порушення. Якщо в результаті дослідження виявлені необхідні ознаки порушення, проведена кваліфікація порушення у відповідності до Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», то матеріали справи із спеціально підготованим поданням віддаються для прийняття рішення державному уповноваженому. Останній може запропонувати такі варіанти дій: 1) прийняття рішення по справі; 2)направити матеріали справи на додаткове дослідження; 3) припинити розгляд справи за недоведеністю ознак порушення або за його відсутністю; 4) передати матеріали справи для прийняття рішення відповідним органам. Кваліфікація порушень Зловживання монопольним становищем згідно з законодавством України є порушенням, яке суб’єкт господарювання здійснює одноосібно. Крім того, суб’єкт має займати визначене згідно із встановленим порядком монопольне становище на відповідному товарному ринку. Порушення, яке кваліфікується як зловживання монопольним становищем, має такі ознаки:

• нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або додаткових умов, які не стосуються предмета договору, у тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту;
• обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, які призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежує права окремих споживачів;
• встановлення монопольно високих цін на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
• встановлення монопольно низьких цін на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

Для розуміння практики застосування законодавства дуже важливим є аналіз рішень і вивчення обставин, за яких були скоєні порушення. Типовий приклад
Юлія ГОЛОБОРОДЬКО: – Прикладом справи про зловживання монопольним становищем шляхом нав’язування додаткових умов, які не стосуються предмета договору за ознаками є справа про зловживання монопольним становищем Богуславським хлібоприймальним підприємством, яке знаходиться в Київській області. Богуславське орендне хлібоприймальне підприємство – структурний підрозділ ВО «Київхлібопродукт», який займав монопольне становище на регіональному ринку послуг по закупці, збереженню, обробці зерна й насіння, їх сушці й очищенню, реалізації продуктів переробки зерна. При укладені договору з товаровиробниками підприємство висувало додаткові вимоги, якими зобов’язувало замовників забезпечувати підприємство дизельним пальним для виконання послуг по сушці зерна, кукурудзи й соняшника. І про це було записано в договорах, які товаровиробники мали укласти з підприємством. Такі дії Богуславського орендного хлібоприймального підприємства були кваліфіковані як нав’язування додаткових умов, які не стосуються предмета договору, тобто порушення другого абзацу статті 4 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Хотілося б наголосити, що держава, щоб дати споживачу право вибирати якісні, різноманітні товари, має застосовувати ефективні способи й методи боротьби з монополією.