Чи вдасться КСУ поставити Раду «на місце» У той час, коли навколо системи загальних і спеціалізованих судів вирують неабиякі пристрасті, Конституційний Суд України на верхівці своєї працездатності оприлюднив три свої рішення. Якщо звернутися до статистики, то з початку року було оприлюднено 22 рішення, що є доволі високим показником.
14 жовтня 2008 р. КСУ оприлюднив два рішення. Першим актом Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України, положення пункту «б» пп. 4 п. 3 ст. 7 ЗУ «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р. № 2272-ІІІ, п. 1, абз. 3 п. 5, п. 9, абз. 2, 3 п. 10, п. 11 розділу 1 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 р. № 717-V, якими внесені зміни до статей 1, 21, 28, 34, 35 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності». Апелювання автора (уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) ґрунтувалися на тому, що згадані законодавчі положення не відповідають Конституції України, оскільки мають обмежувальний, дискримінаційний характер, який призводить до звуження змісту й обсягу прав потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. Про цей акт є три окремі думки суддів КСУ В’ячеслава Джуня, Марії Маркуш, Дмитра Лилака.
Ще одне Рішення стало результатом розгляду органом конституційної юрисдикції положень частин 2, 3 ст. 17, ч. 1, 9 ст. 20 ЗУ «Про телекомунікації», ст. 2 Указу Президента України «Про Національну комісію з питань регулювання зв’язку України». КСУ визнав неконституційними деякі положення ЗУ «Про телекомунікації» про підконтрольність НКРЗ Президентові України, про затвердження Президентом України Положення про НКРЗ, про призначення главою держави за поданням прем’єр-міністра України на посади голови та членів НКРЗ і припинення їх повноважень на цих посадах тощо. До цього Рішення окрему думку висловив суддя Володимир Кампо.
День свого 12-річчя – 16 жовтня 2008 р. – Конституційний Суд України розпочав із оприлюднення прийнятого 9 жовтня Рішення у справі про відповідність Конституції України (конституційність) постанови Кабінету Міністрів України «Про закупівлю послуг, пов’язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців» від 17 квітня 2008 р. № 363. І хоча автор конституційного подання (Президент України) звертався лише стосовно визнання неконституційним цього нормативно-правового акта, Суд вийшов за межі конституційного подання й визнав неконституційним абз. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 20 березня 2008 р. № 150-VI». Принагідно відзначимо, що це право Суду надано ч. 3 ст. 61 ЗУ «Про Конституційний Суд України».
«Правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України врегульовані підзаконним актом – постановою уряду України. Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада України, прийнявши Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 20 березня 2008 р. № 150-VI, делегувала власні, визначені Конституцією України, повноваження встановлювати правила конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте право делегування законодавчої функції іншому органу влади Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада порушила вимоги частини 2 статті 19 Конституції України», – обґрунтував свої висновки КСУ.
І як результат, прийняті на виконання цієї законодавчої норми документи (постанови КМУ «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28 березня 2008 р. № 274 та «Про закупівлю послуг, пов’язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців» від 17 квітня 2008 р. № 363) також визнано такими, які не відповідають Конституції. При цьому в ч. 3 резолютивної частини Рішення наголошується, що норми, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення – тобто з 9 жовтня.
***
Яким же чином Центральна виборча комісія здійснюватиме заходи по формуванню Державного реєстру виборців, якщо втратила чинність постанова уряду «Про закупівлю послуг, пов’язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців»? Заступник голови Комісії Жанна Усенко-Чорна заявила, що Рішення КСУ, оприлюднене 16 жовтня, не вплине на створення Реєстру. «У цьому випадку ми вжили заходів, щоб будь-яке рішення КСУ не завадило тому, щоб ЦВК виконала свої повноваження розпорядника Реєстру і вчасно забезпечила формування автоматизованої системи Реєстру. Відтак ми очікуємо, що з початку 2009 року ЦВК зможе ухвалити рішення про початок первинного уточнення відомостей державного реєстру виборців, яке (уточнення – ред.) згідно зі ст. 23 ЗУ «Про Державний реєстр виборців» має тривати три місяці». Коментуючи заяву представниці ЦВК, заступник глави Секретаріату Президента Марина Ставнійчук зауважила, що пані Усенко-Чорній, яка відповідає у ЦВК за створення реєстру, нічого іншого не могла сказати.
Висновки робити ще зарано, однак Рішення Конституційного Суду України навряд чи стане на заваді впровадження Держреєстру виборців, про що й зазначив суддя КСУ Іван Домбровський. висловився так: «На сьогодні Рішення не стільки стосується постанови «Про закупівлю послуг, пов’язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців» (бо трагедії тут не станеться), скільки є пересторогою для Верховної Ради України, яка віддає свої конституційні повноваження іншим органам влади. Іншого шляху поставити органи державної влади в рамки Конституції ми не бачимо».
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|