Всі рубрики


Захист прав інвестора

Сучасний розвиток будь-якої національної економіки важко уявити без активної участі іноземних інвестицій. В Україні обсяг іноземних інвестицій зростає з року в рік, про що свідчать дані Держкомстату, відповідно до яких у 2007 р. інвестиції порівняно з 2006 р. зросли на 67% і становили $7,8821 млрд. Звичайно, ідеальним вбачається варіант залучення інвестицій у галузі господарства, де державне управління виявилося неефективним, а його результати збитковими. Але в Україні радіють будь-яким інвестиціям, які асоціюються з позитивним випливом на національну економіку. Однак не слід забувати, що стратегічно важливі об’єкти народного господарства мають залишатися в державній власності або держава має забезпечувати такі обсяги й механізми приватизації, які унеможливлювали б втрату контролю над такими об’єктами. Аналізуючи негативи, які можуть постати перед інвестором, відразу можуть спасти на думку війни й революції, виразними рисами яких є експропріація й націоналізація. Чого лише варта революція 1917 р. в Російській імперії, у результаті чого серйозних фінансових збитків зазнали багато інвесторів Західної Європи. Безперечно, у сучасному глобалізованому світі все менш імовірним вважається сценарій масштабних воєн у формі збройних конфліктів, адже набагато легше встановити контроль над окремою територією чи навіть державою за допомогою фінансово-економічних важелів. Іноземні ж інвестори, які вбачають економічну вигоду у виході на ринок певної держави, детально аналізують ризики, потенційні загрози й перспективи інвестування. Однією з умов, які мають принципове значення для інвестора, є законодавчо закріплений державою (потенційним реципієнтом інвестицій) механізм захисту прав інвестора на незалежному міжнародно-правовому рівні, який передбачає можливість розгляду спорів і виконання рішень у справах за участі іноземних інвесторів і держави, а також у справах за участі іноземних інвесторів і національних суб’єктів господарювання. При виникненні спору між Україною й іноземним інвестором можливе застосування механізму щонайменше чотирьох юрисдикцій для його вирішення. Зокрема, ст. 26 ЗУ «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР передбачає можливість передачі спорів між іноземними інвесторами й державою на розгляд до судів України або до Міжнародних арбітражних установ, якщо це передбачено міжнародними угодами або за згодою сторін спору. Але спір за згодою сторін можна передати не у всі арбітражні установи. Розглянемо особливості роботи Міжнародного центру вирішення інвестиційних спорів (МЦВІС), який вважається надзвичайно ефективним інструментом вирішення інвестиційних спорів. МЦВІС створено відповідно до Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами, яка була розроблена під егідою МБРР й прийнята 18 березня 1965 р. (її зазвичай називають Вашингтонською конвенцією). Сьогодні в ній бере участь понад 100 держав, у тому числі Україна. Принциповою умовою застосування механізму МЦВІС є наявність угоди в письмовій формі, укладеній між сторонами спору про передачу спору на розгляд до Центру (ст. 25 Вашингтонської конвенції). Універсальним письмовими угодами є Двосторонні угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій (Bilateral investment treaties, BIT), де в розділах «Спори між договірною стороною та інвестором іншої договірної сторони» закріплюють механізм застосування арбітражу МЦВІС. На сьогодні Україна підписала й ратифікувала 59 таких двосторонніх Угод і одну багатосторонню між Урядом України й Бельгійсько-Люксембурзьким Економічним Союзом. І за міжнародними угодами, і за згодою сторін інвестиційні спори можна передавати до арбітражних трибуналів ad hoc (утворених відповідно до уніфікованих правил арбітражної процедури Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН), Економічної комісії ООН для Азії й Далекого Сходу (ЕКАДС), або відповідно до арбітражних правил Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)), або арбітражних інституцій при національних або міжнародних торгово-промислових палатах. Наприклад, ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. № 4002-XII, розроблений на основі Типового Закону Комісії ООН з права міжнародної торгівлі 1985 р., передбачає застосування механізму вирішення інвестиційних спорів і трибуналами ad hoc, і МКАС або МАК при ТПП України відповідно до регламентів цих арбітражних інституцій. Усі згадані міжнародно-правові документи й національні нормативно-правові акти забезпечують дієве застосування арбітражу як механізму захисту інвесторами своїх інтересів. Відтак, для іноземного інвестора, який заходить на ринок України, держава передбачає можливість при виникненні інвестиційного спору притягнення до відповідальності як її, так і окремих її представників. Сьогодні Україна може гордо називатися прогнозованою й надійною державою в сфері забезпечення механізмів захисту інвесторами своїх інтересів, що додає їм більше впевненості в завтрашньому дні, інвестуючи в Україну.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________