«Si vis pacem para bellum!»

Під час укладення контракту контрагентам, керуючись латинським прислів’ям «Si vis pacem para bellum!» («Хочеш миру – готуйся до війни!»), слід добре подумати, яким чином врегульовуватимуться спори. Одним із інструментів, який можуть використовувати сторони для мінімізації ризиків, є міжнародний комерційний арбітраж. Останній заснований на автономності волевиявлення учасників цього процесу, а це означає, що сторони вправі обирати склад суду, застосовуване право, порядок провадження у справі тощо. Крім того, серед беззаперечних плюсів арбітражного розгляду можна назвати простоту та зручність процесуальної процедури, що виявляється у свободі вибору представника, можливості залучити компетентного фахівця, виборі мови судочинства, закритості судового розгляду. Але розгляд спорів міжнародними арбітражами має не лише очевидні переваги, але й приховує багато ризиків. Тому при виборі конкретного арбітражу необхідно підходити до вибору максимально усвідомлено. Актуальними питаннями практики міжнародного комерційного арбітражу «ПТ» вирішив поцікавитися у управляючого партнера міжнародної юридичної компанії «INTEGRITES» Вячеслава КОРЧЕВА  – У якому напрямку розвивається практика міжнародного арбітражу у вашій компанії? – Останнім часом у нашій компанії дуже активно розвиваються практика міжнародного арбітражу й система адміністративних потоків компанії в процесі супроводження спору на стадії міжнародного арбітражного розгляду чи визнання та виконання рішення арбітражу. Ми повністю автоматизували процес підготовки документації, а впроваджена нами система дозволяє клієнту оперативно отримувати необхідну інформацію в он-лайн-режимі. Це не просто побудова адміністративних процедур, це передусім політика надання послуг, можливість пришвидшити взаємодію сторін і мінімізувати строки арбітражного розгляду справи. Крім того, ми ретельно відстежуємо законодавство й практику тієї країни, із представником якої наш клієнт уклав договір. Обов’язково ведемо статистику результатів розгляду спорів усіма арбітражними органами і статистику виконання арбітражних рішень на території тієї чи іншої країни. Однією із особливостей нашої практики є здійснення за необхідності (найчастіше, у спорах, ціна яких перевищує 1 млн євро) подвійного представництва на території іноземної країни, де розташований арбітражний інститут чи відбувається процес визнання й виконання рішення арбітражу. Тобто для уникнення будь-яких суперечок спеціалісти нашої компанії працюють у партнерстві з представником місцевого законодавства – впливовою юридичною компанією країни розгляду. – Який міжнародний арбітражний орган найчастіше пропонуєте своїм клієнтам? – Звісно, найпершим і найголовнішим етапом арбітрування є, звичайно, обрання адекватного арбітражного застереження, яке міститиметься в контракті. Наприклад, дуже слушним для України вважається арбітражне застереження, у якому обирається Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Однак якщо говорити про практику нашої компанії, ми надаємо перевагу іноземному арбітражу. Основними причинами такої позиції є, по-перше, більша незалежність іноземного суду й, по-друге, часто неможливість виконати всі норми вітчизняного законодавства й дотриматися документального оформлення навіть контракту, від чого страждає насамперед іноземний кредитор. Якщо це велика угода й стороною спору є представник європейської країни, то ми найчастіше рекомендуємо Міжнародний комерційний суд у Парижі чи Арбітражний інститут Торгової палати в Стокгольмі, зважаючи на дуже великий досвід роботи з цими арбітражними органами. Але універсальна відповідь на питання одна: арбітражний орган ми пропонуємо залежно від операції, фінансової структури договору, країни розташування потенційного боржника тощо. Проте багато наших контрагентів намагаються нав’язати нам своє арбітражне застереження в силу тих чи інших причин, тому укласти контракт із вигідним для України арбітражним застереженням не завжди виходить. – Які цікаві арбітражні застереження зустрічалися в практиці компанії? – Можна розповісти про дуже багато арбітражних застережень, які використовуються суб’єктами ЗЕД, особливо на території України. Бувають застереження, які не передбачають визначення арбітражного інституту, наприклад, перенесення розгляду спору до країни, де не розташовані ані боржник, ані кредитор, ані взагалі арбітражний суд. У нашій практиці, наприклад, було досить цікаве арбітражне застереження. У ньому було визначено: мова судочинства – українська, склад арбітражного суду – три арбітри, місце визначення – м. Київ, а суд був визначений як місцевий суд країни Гібралтар. Треба однак зазначити, що в застереженні все ж таки слід визначати суд, до якого подаватимуться позовні документи при виникненні спору. – Які практичні питання мають суттєве значення під час представлення інтересів суб’єктів ЗЕД в арбітражному суді? – До будь-якого процесу не можна ставитися виключно як до представлення інтересів. Це – передусім аргументований стратегічний процес, який вибудовується нашим працівником на стадії подання позовних матеріалів до суду. Слід підкреслити, що сторони заздалегідь домовляються, що рішення арбітражного органу буде для них остаточним і не може бути оскаржене (окрім, звісно, процесуальних нюансів). Із одного боку, це є мінусом арбітражного розгляду, проте, з іншого – основа рішення закладається ще в арбітражному застереженні. Часто суперечливе рішення можна отримати не у зв’язку з неадекватністю суду, а тому, що не всі аргументи контрагента надаються суду для розгляду. Дійсно, цей ризик реально існує. Тому в певних випадках при арбітруванні ми застосовуємо обов’язкову процедуру співбесіди з представниками кредитора, які брали безпосередню участь в укладанні контракту. – Відомо, що цінність судового рішення визначається, головним чином, можливістю це рішення виконати… – Можливість/неможливість виконання рішення міжнародного арбітражного суду ми намагаємося спрогнозувати на стадії досудової роботи. Для виявлення загальних ризиків повністю вивчаємо відповідача й пов’язаних із ним контрагентів на території будь-якої країни. По суті, ми здійснюємо активний due diligence дебітора. Загальнопоширеною є думка, що серйозною проблемою є арбітрування спору, стороною якого є офшорна компанія. Та нам дуже часто доводиться успішно проводити таку перевірку й офшорних компаній, оскільки законодавство деяких країн світу передбачає можливість розкриття інформації не лише про офшорну компанію, але й про її активи. Безумовно, усе залежить від статусу такої компанії й кожної конкретної ситуації. Окрім цього ми намагаємося заздалегідь прогнозувати можливі кроки контрагента, котрий, найімовірніше, звертатиметься із зустрічними позовами, і протидіяти позивачеві. Тобто ми шукаємо шляхи впливу на дебітора для стягнення заборгованості будь-якими можливими способами. Тому на стадії розгляду спору поруч із основним арбітражним спором часто радимо клієнту максималізувати тиск на дебітора через звернення до декількох альтернативних судових органів із позовами до пов’язаних із відповідачем в основному спорі контрагентів. По суті, ми можемо арбітрувати декілька спорів й отримати рішення на території іноземної держави, щоб мати можливість впливу за основним спором. Дійсно, такий транснаціональний арбітраж для України не є стандартним, однак дуже цікавий для нас. – Чи виникають проблеми з виконанням рішень міжнародних комерційних арбітражів? – Практика нашої компанії дуже розвинена саме щодо визнання й виконання рішень на території іноземних країн, особливо на території країн зі складною юрисдикцією. Виконання можливе за розташуванням керівного органу, юридичної особи або активів. Проте в будь-якому випадку ми маємо дуже ретельно доводити сам факт настання моменту вимоги до боржника, що тягне за собою необхідність отримання додаткової інформації, розкриття відомостей примусово через судові органи. Тобто процес визнання й виконання рішення часто переходить у новий судовий процес на території країни розташування боржника. Часто при виконанні рішення арбітражного суду ми стикаємося з проблемою доведення факту, що актив розташований на території іншої країни, але належить саме цій компанії. Наприклад, у нашій практиці був спір із контрагентом, який при укладенні контракту був розташований на території Кореї, проте надалі свій бізнес у Кореї закрив і розпочав нову справу в Китаї. Суттєвою проблемою в цьому випадку було доведення на території Китаю того, що компанія з місцем розташування в Китаї є пов’язаною особою з припиненою корейською компанією. Таким чином, вирішення спорів шляхом залучення арбітражних органів, як на території України, так і закордонних, є досить розповсюдженою практикою для нашої компанії, оскільки воно є більш об’єктивним, зручнішим та звичним для іноземних контрагентів. Окрім того, арбітражні рішення є остаточними та забезпечують уникнення затяжних у часі судових процедур в кількох інстанціях.   Розмову вела Катерина ФОМІНА
«Правовий тиждень»