Правило мітли й щита!

Якщо комусь це правило невідоме, то це ноу-хау голови ВСУ Василя Онопенка, який на IX З’їзді суддів України перед 536 делегатами запропонував суддівському загалу новий спосіб самоочищення! Така собі алегорія із зовнішніми атрибутами сучасної української Феміди, у руках якої терези й меч. Тема самоочищення й питання зміни ставлення з боку влади до судової системи стали лейтмотивом дев’ятого чергового з’їзду суддів України. А що ж до одвічної теми «судова реформа»? Ні, про судову реформу не забули! Про неї також йшлося, проте іскрилася тема вже не в тих кольорах. Природно, що суддівська спільнота має своє бачення і стратегії реформування судочинства, і вдосконалення окремих судових процедур і положень матеріального права. Більше того, концептуальні засади подальшого здійснення судової реформи відображені в окремому рішенні VIII позачергового З’їзду суддів, а конкретні законодавчі пропозиції втілені в десятках законопроектів, ініційованих ВСУ і запропонованих різним суб’єктам законодавчої ініціативи. Однак нині всі розуміють істину, доведену часом, – не приймати будь-яких доленосних, а тим більше реформаторських рішень у складні часи. А нині якраз такий період. Поки політики не вирішать, хто лівіший чи правіший, судовій гілці на докорінні зміни сподіватися навряд чи варто, тому експертні оцінки, які ґрунтуються на судовій практиці, висловлені у численних висновках Верховного Суду щодо пропонованих змін до законодавства, поки залишаться на папері. Тому йшлося здебільшого про довіру й повагу до суду як з боку пересічного громадянина, так і з боку політиків. Ось і Президент у вступній промові довго пояснював суддям, що, за оцінкою Світового економічного форуму, Україна за показниками незалежності судової системи посідає 99 місце з 125 країн. За даними останніх соціологічних опитувань, близько половини громадян не довіряють судам і не вірять у правосуддя в наших судах. Президент вказав на прогалини, які межують із питаннями безпеки держави. Зокрема, йдеться про значний ступінь корумпованості суддів, які приймають неправові й неправосудні рішення, а також про політичне рейдерство, до якого залучені окремі судді. «Ми маємо зробити все, щоб в українських судах перемагала не сила грошей, а сила закону. Без цього зміни на краще неможливі», – відзначив Віктор Ющенко. Окрім того, глава держави закликав Вищу раду юстиції й Генеральну прокуратуру активніше працювати для очищення суддівської системи від людей, які зловживали суддівськими повноваженнями й ухвалювали незаконні рішення. Гарант Конституції констатував поширення кругової поруки, яка дозволяє суддям уникати відповідальності. «Система має зайнятися серйозним самоочищенням. Я хочу бачити більш ефективну роботу Вищої ради юстиції, яка має працювати як годинник», – сказав Президент. Із цією думкою погодився й голова ВСУ, відзначивши, що окремі судді допускають вседозволеність, зловживаючи правом судити, потурають проникненню в правосуддя політики, стають посередниками або ж виконавцями у різних протиправних схемах. Який же вихід із ситуації? Їх два. По-перше, запровадження ефективного механізму добору кадрів самими суддями. По-друге, самоочищення судової гілки влади, яке теж мають ініціювати судді. Не може йтися про заступництво з міркувань суддівської корпоративності, якщо суддя свідомо порушує присягу й закон, плямуючи у такий спосіб честь мундира. Однак є й інша сторона медалі – захист суддів від політичного тиску й переслідувань за їхню принципову правову позицію. За нинішніх умов деякі судді для прийняття законного й справедливого рішення виявляють неабияку мужність і відвагу. Правники переконані, що прийняті на З’їзді рішення мають стати потужним поштовхом для подолання кризових явищ у правосудді, удосконалення судочинства, посилення захисту прав і свобод людини й громадянина. Делегати з’їзду виступили за конструктивну співпрацю з усіма зацікавленими сторонами, щоб шляхом проведення справжньої судової реформи підвищити гарантії й рівень захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства, юридичних осіб і держави, унеможливити поглиблення кризових явищ у суспільстві.  P.S. На IX з’їзді суддів України на обговорення були винесені питання: про стан здійснення правосуддя в державі (доповідач – голова ВСУ Василь Онопенко); звіт Ради суддівУкраїни про виконання рішень чергового VII та позачергового VIII з’їздів суддів України (доповідач – голова РСУ Петро Пилипчук); звіт про роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (доповідач – голова ВККС Ігор Самсін); про стан фінансового, організаційного та матеріально-технічного забезпечення судів (доповідач – голова ДСАУ Іван Балаклицький); обрання членів РСУ, ВККС і призначення членів ВРЮ тощо.  Коментар учасників Голова ВСУ Василь ОНОПЕНКО: – Без судової реформи Україна взагалі не може відбутися як демократична, правова й соціальна держава. Але справжню судову реформу, обґрунтовану, виважену й потрібну суспільству неможливо провести в умовах гострої політичної кризи. Успішний результат реформи може забезпечити політична стабільність, суспільна злагода, зосередження керівництва держави на суспільних проблемах. На законодавчому рівні треба перейматися тим, що справді є нагальним для правосуддя: удосконалення судових процедур, спрощення процесу, зменшення навантаження на суди, поліпшення інституту правосуддя, удосконалення порядку добору суддів і їхньої відповідальності. Наголошую, що судді, як ніхто, зацікавлені в радикальних змінах судочинства. Голова РСУ Петро ПИЛИПЧУК: – Події останніх років і місяців свідчать про несприйняття багатьма носіями політичної влади в Україні того, що незалежність і недоторканність суддів при здійсненні судочинства є фундаментальним принципом функціонування судової влади в демократичних державах. Це несприйняття виявляється у відвертому ігноруванні правових засад діяльності судів і ставить під загрозу права й свободи громадян. Особливо небезпечного характеру такі дії набувають у періоди політичних криз і політичних протистоянь, які, на жаль, трапляються в нашій країні дедалі частіше. Щоправда, таке ставлення до принципу незалежності з боку політиків сформувалося не без допомоги самих суддів. Деякі судді розуміють незалежність як привілеї й стають незалежними не тільки від судових інстанцій чи органів виконавчої, законодавчої влади, але й від закону. І це, дійсно, авторитету суду не підвищує.