Медіація – екзотика чи реальна альтернатива судам?

Зазвичай, коли питаєш людей: «Чи знаєте Ви, що таке медіація?», у відповідь звучить ствердна відповідь. Проте коли починаєш спілкуватися і вдаватися в деталі, виявляється, що для більшості, медіація – це біла пляма на мапі вирішення конфліктів. То що ж ховається за незвичним і досить екзотичним для України словом «медіація»? Медіація – це процес переговорів, коли до вирішення спірного питання залучається нейтральна третя сторона. Медіатор (посередник) веде переговорний процес, вислуховує аргументацію сторін щодо суті спору й активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси, оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, яке задовольнить усіх учасників переговорів. Тобто медіація – це один із так званих альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів. Основними «точками диференціації» медіації, порівняно із судовим вирішенням спору є присутність посередника (третьої особи, яка допомагає досягти двом іншим сторонам згоди), можливість заощадити час і кошти клієнтів, а також підвищення гарантій виконання прийнятого рішення. Ну, і основне – рішення приймається сторонами, а не медіатором. Одного разу під час «круглого» столу мене попередили, що я маю бути готова до того, що юристи будуть проти ідеї й практики застосування медіації для вирішення спорів. Звісно, спочатку я засмутилася, проте згодом, навпаки – зраділа: адже недарма кажуть, що якщо люди чогось бояться, значить, ця ідея має майбутнє. Коли я почала дізнаватися про досвід країн, де медіація пройшла шлях від «підпілля» до загальноприйнятої практики, то зрозуміла, що всі країни проходили такий етап – усюди, у всіх книгах по медіації написано: «Будьте готові, що першими ворогами медіації стануть юристи». Проте згодом я звернула увагу й на інше – у Британії, наприклад, 70% медіаторів – це юристи. А це означає, що вони змогли знайти в медіації щось цікаве, що змінило їхнє ставлення й змусило спробувати себе в цій сфері. Як відомо, медіація працює з інтересами сторін. І ми, як медіатори, також спробували подумати, які інтереси юристів може «обслуговувати» медіація. У результаті роздумів знайшли 9 причин, через які медіація може бути цікава. Ось вони – 9 «так» медіації. «Так» етичне Усім відомо, що юристи завжди мають діяти етично. А це означає, що вони мають максимально ефективно виконувати свої функції для задоволення інтересів клієнтів. Максимально ефективно – це з меншими ресурсами, за коротший період часу, та з досягненням найкращих результатів. Дуже часто виникають ситуації, у яких сторони процесу можуть домовитися, а не чекати вироку суду. Зазвичай юристи віддають перевагу саме такому розв’язанню спорів. Порівняно із судовим процесом, це займає значно менше часу, і у юристів з’являється можливість взяти участь ще у десяти цікавих справах. Із етичної точки зору, якщо спір можна вирішити за допомогою медіації, юрист має рекомендувати її сторонам. В Англії, наприклад, у суді застосовують карні санкції, якщо справа є медіабельною, а юристи з нею приходять у суд. «Так» економічне Навіть якщо юрист рекомендує медіацію, то це не означає, що він залишиться без діла. Його однаково попросять про допомогу при складанні документів. Таким чином «свого хліба» він не втратить. Якщо ж хтось сумнівається і вважає, що в медіації не завжди потрібно складати документи, то хочемо повідомити, що саме цей процес є одним із обов’язкових, адже результат медіації треба формалізувати. Медіатори ж за таку формалізацію не можуть братися, оскільки вони є тільки посередниками. «Так» ринкове Сьогодні на ринку вже з’явилися компанії, які пропонують послуги медіації. А це означає, що той, хто зараз роздумує – чи є медіація конкурентним інструментом, може просто відстати. Не дарма одне з основних правил маркетингу стверджує: «Перемагає не кращий, а перший». Тому персональна справа кожного – вирішити, чи хоче він бути першим на цьому ринку. Не зайве подумати й про підвищення своєї ринкової вартості: юристів багато, а юристів із додатковими компетенціями медіатора поки що не дуже. «Так» персональне Не обов’язково бути медіатором, важливо просто вміти застосовувати медіаційні навички. Не дарма в європейських університетах під час підготовки юристів навчають вести переговори й правильно розмовляти з клієнтами. У наших же навчальних закладах навчальні програми на таке не розраховані. Звісно, якщо людина займалася персональним розвитком, вона відвідувала відповідні курси, інакше ж у професійній підготовці відчуваються прогалини. Крім цього, міжнародний досвід свідчить, що не всі люди, які закінчують програми по медіації, починають нею займатися. Проте у своїй роботі вони часто використовують отримані навички. Для юриста це є особливо важливим, адже часто звичний аналіз правових фактів спору ні до чого не приводить. А ось коли юрист «відключається» від правового аналізу ситуації, переносить акценти з аналізу правових санкцій у минулому на реальні інтереси в майбутньому, виникає додаткова можливість допомогти сторонам домовитися. До того ж аналіз лише правових фактів не завжди приводить до розв’язання конфлікту, адже потрібно пам’ятати: головне – майбутнє, яке ґрунтується на інтересах сторін. Щоб не зашкодити справі, майстри медіації під час процесу радять юристу забути, хто він за фахом. «Так» антикорупційне Медіація здебільшого дозволяє зекономити кошти сторін. До того ж, якщо припустити, що інколи для вирішення проблеми потрібно сплатити, як казав один іноземець, «специфічний податок» (ідеться про не зовсім офіційні фінансові виплати тим чи іншим людям для одержання позитивного рішення), то медіацію можна вважати ще й хорошим методом боротьби з корупцією, у тому числі й у судовій сфері. «Так» результативне Висловлюючись мовою античності, медіація дуже часто дозволяє «вичистити Авдієві стайні». Часто у юристів на полицях складається величезна кількість справ, які вирішуються надзвичайно довго, сторони постійно знаходяться в емоційному напруженні. І врешті у юристів виникає бажання забути про деякі справи, як про страшний сон. «Так» ризикове У процесі медіації зменшуються ризики невиконання прийнятого рішення. Адже відомо, що серйозною проблемою є те, що, незважаючи на завершення судового розгляду й прийняття рішення, згодом виникають труднощі через неможливість це рішення виконати. Адже для когось воно буде «не зовсім» справедливим. Проте в результаті медіації сторони зазвичай мають внутрішнє відчуття справедливості прийнятого рішення. Ну, а якщо рішення є справедливим, то чому б його не виконати? «Так» конфіденційне Нещодавно на одному з «круглих» столів було запропоновано створити електронну систему оголошення судових рішень. Таким чином будь-яка людина зможе подивитися реєстр справ і вивчити, що відбувалося в особистому житті учасників справи і чим все закінчилося. У медіації ж конфіденційність – один із наріжних каменів, який є непорушним. Клієнт буде вдячний за допомогу зберегти репутацію, таємницю приватного життя, інформацію про корпоративні спори між друзями й членами родини, які колись разом створювали спільний бізнес. У східній філософії 9 вважають магічним числом. Звісно, перелік усіх «так» медіації можна продовжувати. Однак чому б не зупинитися на чомусь таємничому й магічному – на 9? Але якщо навіть із процесу медіації зникне вся таємничість і магічність, то залишиться лише переконливе «так».