Як побудувати бізнес на нормах КУпАП Працюючи в умовах нестабільного українського законодавства, ми нерідко шукаємо «інноваційні» ідеї для виходу із складних ситуацій, часом створюючи собі безліч незручностей. А досягши прийнятного результату, деколи усвідомлюємо, що був, виявляється, інший, простіший шлях його досягнення. Шлях, на який ми спочатку навіть не звертали уваги. Приміром, декому в нагоді можуть стати навіть норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), до яких бізнесмени зазвичай ставляться зневажливо. Хоча й не варто.
І приватизацію припинимо!
Приватизаційні процеси в нашій державі просуваються повним ходом. Зворотне можуть стверджувати лише ті, хто ніколи серйозно не переймався перипетіями ухвалення приватизаційних рішень. А ті, хто переймається й хоче брати участь у розподілі «приватизаційного пирога», якщо їх інтереси не враховані, роблять усе можливе, щоб як не зараз, то згодом отримати й свій ласий шматочок.
Розглянемо приклад. Орган місцевої влади підготував проект рішення про приватизацію об’єкта нерухомого майна, який із високою ймовірністю можна було вважати об’єктом культурної спадщини. Зацікавленій у приватизації цього об’єкта особі, незважаючи на всі зусилля й витрачені ресурси, стало відомо, що її інтереси при ухваленні такого рішення враховані не будуть. Не сподіваючись на прийнятний результат, зацікавлена особа звернулася до юристів із проханням зробити все можливе, щоб ухвалення згаданого рішення не могло бути практично реалізоване досить тривалий час, протягом якого ситуація може змінитися.
Спочатку концепція виконання поставленого клієнтом завдання базувалася на положеннях Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам’ятників культурної спадщини» від 1 лютого 2005 р. № 2391-IV. Але було розуміння, що заборона, введена цим законодавчим актом, може бути знівельована в судовому порядку. Зацікавленій у виконанні такого рішення про приватизацію стороні досить було побудувати свою лінію захисту на прогалинах чинного законодавства України. Так, Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. № 1805-III в ст. 1 дає визначення, що пам’яткою – об’єктом нерухомого майна є об’єкт культурної спадщини, занесений у Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Усе було б добре, але сьогодні в Україні на законодавчому рівні так і не було прийнято рішення про створення такого Реєстру. А немає Реєстру – нема й об’єкта культурної спадщини, який охороняється на рівні закону. Судова практика при розгляді такого виду справ займає саме таку позицію.
І в цій досить неприємній ситуації на допомогу прийшла норма КУпАП, а саме – ст. 92.
Малий золотник, та дорогий
Відповідно до ст. 92 КУпАП порушення правил охорони і використання пам’ятників історії і культури спричиняє попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі 3-7 н.м.д.г. і попередження або накладення штрафу на посадових осіб у розмірі 5-8 н.м.д.г. Відповідальність юридичної особи за порушення законодавства про охорону культурної спадщини також передбачена ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Було ухвалене рішення побудувати правову лінію на користь клієнта, виходячи з вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини»і положень ст. 92 КУпАП.
Звернення до органів, на які покладено функції по охороні культурної спадщини, допомогли знайти підстави застосувати до особи, яка використовує об’єкт нерухомого майна, що приватизується, санкцію ст. 92 КУпАП. Слід відзначити, що як до моменту ухвалення органом місцевої влади рішення про приватизацію, так і після його ухвалення, винна особа визнала законність накладення на неї адміністративного стягнення за ст. 92 КУпАП – двічі сплатила адміністративні фінансові санкції. І лише після того як була застосована санкція, передбачена ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», особа, на користь якої було ухвалено рішення про приватизацію, звернулася до суду, щоб захистити свої інтереси. При цьому вказана особа не оспорювала тезу, що спірний об’єкт нерухомого майна є об’єктом культурної спадщини.
Визнавши санкцію, передбачену ст. 92 КУпАП, у якій йдеться про «використання пам’ятників історії і культури», особа, на користь якої було ухвалене рішення про приватизацію нежитлових приміщень, фактично визнала, що вона використовує об’єкт культурної спадщини. Узявши згадану норму КУпАП для обґрунтування своїх вимог про визнання неправомірним рішення органу місцевої влади про приватизацію об’єкта нерухомого майна, зацікавленій стороні пощастило досягти прийнятного результату, а там і в органі місцевої влади змінилося ставлення до ухваленого рішення. Таким чином, норма КУпАП зробила те, що не змогли зробити інших інструментів, використані зацікавленою особою. Дійсно, малий золотник, та дорогий!
Розглянута ситуація є прикладом наслідків, які може спричинити нехтування нормами КУпАП
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|