Cудді та суспільство. І знову про довіру… «Усім необхідно усвідомити, що без правосуддя не можна забезпечити нормального життя, оскільки ніщо не здатне замінити чи підмінити суд як найвищого арбітра у вирішенні суспільних конфліктів, останню правову інстанцію. Що стосується суддів, то вони мають забезпечувати належне ставлення до суду своїми справедливими і законними рішеннями», – ці слова голови ВСУ Василя Онопенка, проголошені на ХІ з’їзді суддів України, навряд чи можна заперечити. Однак у реальному житті не все так гладко! Усі ми знаємо, що рівень довіри до суду взагалі й до судді зокрема в суспільстві безпрецедентно низький. На питання «хто винен» однозначно відповісти не вийде, як би ми того не прагнули. Винні, як це не парадоксально, усі! Якоюсь мірою суспільство, яке іноді через незрозумілу зневагу до суду абсолютно не довіряє судді. Якоюсь мірою винна держава, яка через свої важелі впливу постійно намагається «підім’яти» під себе судову гілку влади, а іноді й самі судді й уся судова гілка влади, яка плямує честь мундира корупційними й замовленими рішеннями. Звичайно, не можна говорити, що всі судді хабарники, адже тоді можна сказати, що, наприклад, усі водії таксі – хами. У сім’ї, як-то кажуть, не без виродка! Однак проблема довіри населення до суду існує і її необхідно вирішувати. Особливо гостро це питання постало у період фінансової, економічної, а з ними й соціальної кризи, яка останнім часом «накрила» Україну.
«Суддівські джунглі»
Нині на стан правосуддя надзвичайно негативно впливає відсутність системної і суспільно орієнтованої судової реформи. Уже впродовж тривалого часу суди й судді знаходяться у стані невпевненості, очікування «вироку» від реалізації чергової спроби реформування чи, точніше, псевдореформування. Але судді наполягають на реформі науково обґрунтованій, продуманій, здійснюваній в інтересах правосуддя й суспільства. Однак, заявив голова ВСУ, ми не можемо підтримати законодавчі ініціативи, реалізація яких призведе до запровадження «суддівських джунглів» (а як інакше назвати пропозицію про утворення нової системи судоустрою, яка складатиметься з 15 видів судів?), віддалення правосуддя від людини, потягне за собою колосальні витрати. Адже тільки на впровадження пропонованої системи потрібно понад 10 мільярдів гривень!
Василь Онопенко звернув увагу делегатів з’їзду на найгостріші проблеми судової системи. Останнім часом, окрім найрезонансніших рішень, які мають явно політичний підтекст, суди виявилися втягнутими в схеми з маніпуляціями із землею, незаконним заволодінням або перерозподілом іншої власності, узаконенням самочинного будівництва, видачею виконавчих документів на відверто незаконні рішення третейських судів, із забезпеченням «обходу» закону при відшкодуванні ПДВ й при ухиленні від митних зборів. Аналізуючи стан здійснення судочинства, голова ВСУ наголосив, що попри значне навантаження й складні умови, у яких функціонують суди й працюють судді, вони забезпечують якісний розгляд переважної більшості справ у розумні строки. На його тверде переконання, саме судова система, попри всі існуючі негаразди її функціонування, виступила фактором суспільної стабільності в умовах глибокої політичної кризи. Фактично суд став основною державною силою, яка за надзвичайно складних умов забезпечила утримання розвитку подій у рамках закону.
«Зростаючий» бюджет
Голова ДСАУ Іван Балаклицький доповів делегатам з’їзду про стан фінансового, організаційного й матеріально-технічного забезпечення судів у 2008 р. За його словами, перед ДСАУ постали три основні завдання: створення технічного й технологічного оснащення судів, щоб забезпечити існування єдиного інформаційного простору; уніфікація і стандартизація процесів функціонування судової системи; створення системи електронного документообігу. Із урахуванням цих пріоритетів ДСА розробила концепцію, яка була затверджена Радою суддів 9 лютого 2007 р. Нині уряд більш-менш забезпечив роботу і рад суддів, і кваліфікаційних комісій. Статистика свідчить, що загальні видатки на судову систему в 2006 р. складали 1370 млн грн., у 2007 р. – 1580 млн грн., а в 2008 р. – 2448 млн грн. Про що говорять ці цифри? Про те, що такими темпами не зростає бюджет жодної державної інституції. Однак у цього позитиву є й інша сторона медалі. Слід зазначити, що в нинішніх умовах виділених коштів абсолютно недостатньо для нормального існування всієї судової гілки влади. Проблеми й потреби судової влади фінансуються всього в межах 50%. Протягом трьох років змінилася й структура фінансування – у бік збільшення соціальних виплат для суддів. Відповідно, капітальні видатки на здійснення правосуддя були зменшені. Якщо говорити мовою цифр, то соціальні виплати (а це зарплата й довічне утримання суддів) у 2006 р. становили 76% від загального бюджету, передбаченого на фінансування всієї судової гілки влади. У 2007 р. ця цифра становила 82%, а в цьому році – 83%. Видатки на здійснення судочинства, безумовно, трохи менші: у 2006 р. – 7%, у 2007 р. – 9,6%, у 2008 р. – 8,6%. Але, на жаль, нині є загроза, що у зв’язку з фінансовою кризою планове фінансування може уповільнитися, тому для судової системи починаються нелегкі часи.
Оскільки заробітна плата й соціальні видатки складають майже 80% від загального бюджету всієї судової системи, голова ДСАУ детально зупинився на проблемах нарахування заробітної плати суддів. Сьогодні ця система надзвичайно складна й заплутана. Згідно з чинним законодавством передбачено п’ять основних і дві додаткові складові нарахування заробітної плати суддям. Посадовий оклад становить лише 40% реальної заробітної плати судді, потім – надбавка до посадового окладу, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливої роботи, премії за результатами роботи, доплата за науковий ступінь і доплата за почесне звання «Заслужений юрист України». Крім того, є, по суті, восьма складова – «довічне утримання» судді (до 80% заробітної плати), якщо суддя пропрацював у системі понад 20 років.
Найменшу заробітну плату (у межах 2930 грн.) мають судді місцевих і міськрайонних судів, яких вперше призначено на посаду Президентом. Заробітна зарплата судді з урахуванням надбавки за вислугу (25%), премії (50%), надбавки за виконання особливо важливої роботи (50%) становить уже 6650 грн. Крім того, суддя, який має 20-річний стаж роботи, отримує ще 80% від окладу, і зарплата такого судді становить 12240 грн. Середня ж заробітна плата суддів загальної юрисдикції становить 5759 грн. Якщо говорити про систему спеціалізованих судів, то там принцип подібний, але рівень заробітних плат дещо вищий. Отже, головна пропозиція ДСАУ зводиться до того, аби дещо спростити механізм нарахування заробітної плати суддям. Наприклад, посадовий оклад судді встановити на рівні 70–80%.
Про рівень знань і відповідальність
Із часу прийняття Закону України «Про судоустрій України» уже закінчується термін роботи складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) другої каденції. І хоча за цим законом ВККСУ працює вже понад шість років, він усе ще потребує шліфування. Деякі положення необхідно вдосконалювати: конкретніше й повніше визначитися з повноваженнями кваліфікаційних комісій суддів, більше уваги приділити механізму проведення кваліфікаційної атестації, конкретизувати підстави й більш чітко визначити порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. І найбільш болюче – застосовуючи світовий досвід, визначити відкритий і прозорий, чіткий порядок добору кандидатів на посаду судді, уникаючи заполітизованості, а спираючись на рівень знань і вміння застосовувати їх на практиці й здібності майбутнього судці. Саме на цих проблемах зупинився у своєму звіті голова ВККСУ Ігор Самсін.
З метою однакового застосування норм діючого законодавства і враховуючи неврегульованість деяких питань, ВККСУ другої каденції розроблено Типовий регламент роботи кваліфікаційних комісій суддів, що дало змогу унормувати їх роботу. Також рішеннями ВККСУ врегульовано питання: а) щодо термінів внесення повторного подання головами відповідних судів щодо суддів, яким відмовлено в наданні рекомендації на обрання до суду вищого рівня; б) про порядок розгляду подань голів судів щодо присвоєння відповідного кваліфікаційного класу судді, якого призначено (обрано) на посади в суді вищого рівня, без дотримання мінімального строку перебування судді у кваліфікаційному класі, який дає право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу; в) щодо добору кандидатів на вакантні посади суддів; г) про перевірку знань, рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосудця з питань юрисдикції відповідного суду шляхом тестування й виконання кандидатами на посаду судді ситуативних завдань тощо. Також голова ВККСУ звернув увагу делегатів з’їзду на низький рівень знань суддів. «Непоодинокі випадки, коли рівень знань суддів, які здобувають певний кваліфікаційний клас, взагалі не відповідає тому, який є мінімально необхідним для судді», – зазначив Ігор Самсін.
Нині чинне законодавство не заповнює багато пробілів у діяльності ВККС. Це стосується, зокрема, строків притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (трапляються випадки, коли суддя звільняється з посади раніше, ніж його було притягнено до дисциплінарної відповідальності), проблема неучасті самого судді в засіданні ВККС, доцільність оскарження рішення ВККС до ВРЮ, процес якого триває дуже довго, врегулювання питання проведення анонімного тестування суддів як одного з етапів складання кваліфікаційних іспитів.
Зараз ВККС готує видання збірника про дисциплінарні стягнення за 2007 р., у якому подаються аналітичний звіт щодо дисциплінарної практики й рішення ВККС. У цих рішеннях є абсолютно всі прізвища суддів, які були притягненні до дисциплінарної відповідальності. Також Ігор Самсін відзначив вихід за підтримки проекту USAID «Україна: Верховенство права» випуску «Інформаційного вісника ВККС», де містяться не лише рішення ВККС, але й рішення кваліфікаційних комісій суддів загальних судів, спеціалізованих судів, узагальнення дисциплінарної практики тощо.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|